Рішення

від 26.06.2014 по справі 920/927/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2014 Справа № 920/927/14

за позовом: Коровинського сільського споживчого товариства, с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області

до відповідача: Коровинської сільської ради, с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області

про визнання права власності

суддя Лиховид Б.І.

представники сторін:

від позивача: Єременко О.В., довіреність № 10/02 від 05.05.2014р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати за ним право власності на нежиле приміщення № 1 (магазин Універмаг), яке знаходиться за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. № 62, літера А-2.

Згідно відзиву № 357 від 06.06.2014р. на позовну заяву, відповідач не заперечує проти позовних вимог та просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву б/н від 24.06.2014р., в якій зазначає, що позивач відкрито та добросовісно користується спірним приміщенням понад сорок років, а тому, у відповідності до ст. 344 Цивільного кодексу України, вважає себе його власником, у зв`язку з чим просить суд визнати за ним право власності на нежиле приміщення № 1 (магазин Універмаг), яке знаходиться за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. № 62, площею 855,7 м. кв. за набувальною давністю. Дана заява, у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, але поштою надійшли додаткові пояснення № 377 від 23.06.2014р. до відзиву на позовну заяву, де відповідач підтверджує, що позивач фактично володіє та користується спірним майном з 1970 року, а тому не заперечує проти позовних вимог, а також просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, суд встановив:

На балансі Коровинського сільського споживчого товариства (позивача) перебуває нежиле приміщення № 1 (магазин Універмаг), яке знаходиться за адресою Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, будинок № 62, про що свідчить запис в книзі обліку основних засобів (а. с. 30), балансовою вартістю 83 230 грн. 00 коп. у відповідності до довідки № 52 від 21.05.2014р. (а. с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично володіє та відкрито користується спірним приміщенням з 1970 року.

Як пояснював представник позивача у судових засіданнях та що не заперечується відповідачем, позивач з 1970 року здійснює торгівельну діяльність у спірному приміщенні, обслуговує мешканців села Коровинці Недригайлівського району Сумської області, проводить поточні та капітальні ремонти, підтримує приміщення в належному стані.

Спірний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, яка належить Коровинській сільській раді (довідка № 333 від 07.04.2014р., а. с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.05.2014р. листом № 24 звертався до відповідача з проханням визнати право власності на спірне майно (а. с. 32), але листом № 302 від 14.05.2014р. відповідач відмовив позивачу у зв`язку з відсутністю повноважень щодо прийняття такого роду рішень (а. с. 31).

Таким чином, у позивача відсутня можливість оформити належним чином у встановленому законодавством порядку право власності на дане майне.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Крім того, згідно частиною 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, враховуючи добросовісне володіння та користування позивача спірним майном понад сорок років, керуючись приписами ст. 344 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню за набувальною давністю, тому керуючись ст. ст. 32, 33, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Коровинським сільським споживчим товариством (42140 Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. 62, код 01765609) право власності на нежиле приміщення № 1 (магазин Універмаг), яке знаходиться за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Леніна, буд. № 62, площею 855,7 м. кв. за набувальною давністю.

Повне рішення складене 01.07.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД