Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1335/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Єгорова В.Г.,

від відповідача - Попова Н.О.,

від третьої особи - Попова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Колективного підприємства „Алмаз" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ізмаїльська міська рада, про визнання права власності на об'єкт приватизації та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство „Алмаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на об'єкт приватизації - частину нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв. м, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. № б/н/ вул. 28 Червня, буд. № б/н (Ізмаїльський центральний ринок), а також про зобов'язання Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об'єкт приватизації. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. у справі № 3/17-1431-2011 зобов'язано Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради укласти з Колективним підприємством "Алмаз" договір купівлі-продажу (викупу) частини нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н / вул.28 Червня, буд. б/н за експертною оцінковою вартістю 106290 грн. (без ПДВ), з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна на умовах, викладених в тексті договору, шляхом викупу.

Так, у вказаному рішенні судом встановлено наступне:

- право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту повної сплати вартості об'єкту приватизації;

- договір купівлі-продажу комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню;

- згідно експертного висновку оціночна вартість об'єкта приватизації з урахуванням вартості поліпшень становить 93535 грн. без ПДВ, при цьому сума ПДВ, яку повинен сплатити покупець становить 18707 грн. а загальна вартість з урахуванням ПДВ (ціна продажу) становить 112242 грн.;

- вказаний в договорі об'єкт приватизації продано за 112242 грн., у т.ч. ПДВ - 18707 грн.

Вказані істотні умови договору викладені в рішенні суду та в наказі про примусове виконання вказаного рішення від 30.01.2012 р.

Як зазначає позивач, ним як покупцем на виконання п. 2.2., 5.1 договору, текст якого викладено в рішенні господарського суду у справі № 3/17-1431-2011 від 13.07.2011 р., платіжним дорученням № 1 від 09.01.2014 р. було перераховано на рахунок приватизації Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (код платежу 31030000) суму 112242 грн. за викуп нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м. Таким чином, позивач стверджує, що повністю виконав умови договору за рішенням та наказом господарського суду, але відповідач ухиляється від укладення договору, не здійснює передачу позивачу як покупцю об'єкта приватизації з моменту повної оплати вартості об'єкту приватизації.

Разом з тим позивач вказує, що 27.02.2014 року державний нотаріус Ізмаїльського нотаріального округу Черненко С.М. своїм листом за № 464/01-16 повідомила ДВС про неможливість посвідчити вищевказаний договір тому, що для його нотаріального посвідчення не надано звіт про належну оцінку об'єкта комунальної власності, затверджений начальником ФКМ Ізмаїльської міської ради, рецензію на цей звіт, наказ ФКМ Ізмаїльської міської ради про затвердження звіту про належну оцінку, наказ ФКМ Ізмаїльської міської ради про укладання договору купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, довідку КП „Ізмаїльського БТІ" про право власності та з чого складається частка відчужування нежитлових будівель. Вказані причини, на думку позивача, є надуманими і безпідставними, оскільки на підставі перелічених державним нотаріусом документів та розглянутих господарським судом Одеської області як докази у справі № 3/17-1431-2011 було постановлено відповідне судове рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2014 р. позовну заяву КП „Алмаз" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1335/14, при цьому до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ізмаїльську міську раду. Також вказаною ухвалою суду позивача було зобов'язано надати обґрунтування вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати право власності (з огляду на відсутність у позові зазначення Служби в якості відповідача).

15.05.2014 р. позивачем були подані уточнення позовних вимог (а.с. 74-75), в яких позивач просив суд визнати дійсним договір між відповідачем та позивачем щодо купівлі-продажу (викупу частини) спірного нежилого приміщення літ. Щ-1, на умовах, викладених в рішенні господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. у справі 3/17-1431-2011, визнати за позивачем право власності на спірне приміщення і зобов'язати Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об'єкт приватизації.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Враховуючи вищенаведені положення Постанови Пленуму ВГСУ, вищевказані уточнення позовних вимог судом залишено без розгляду з огляду на невідповідність вчиненої позивачем процесуальної дії правилам, визначеним в ст.ст. 54, 57 ГПК України.

29.05.2014 р. позивачем були подані уточнення позовних вимог (а.с. 122-123), в яких позивач просить суд визнати за ним право власності на об'єкт приватизації - частину нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н/ вул. 28 Червня, буд. б/н. При цьому у вказаних уточненнях позивач відмовляється від вимог щодо реєстрації за позивачем права власності на спірний об'єкт приватизації.

З огляду на положення Постанови Пленуму ВГСУ № 18 та враховуючи те, що позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру, відповідно вищевказані уточнення позивача судом розцінено як заяву про часткову відмову від позову. У зв'язку з цим суд на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зареєструвати за позивачем право власності на спірний об'єкт приватизації.

Відповідач з позовом не згоден та вважає його необґрунтованим з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 49-51). При цьому відповідач зазначає, що 31.03.2007 року був складений висновок про незалежну оцінку спірного нежитлового приміщення площею 80,4 кв.м, згідно якого вартість вказаного приміщення склала 112242,00 грн. Згідно постанови КМУ „Про затвердження методики оцінки майна" акт оцінки майна та висновок про вартість майна, складений для приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентним особам дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження органом приватизації. З огляду на вказане відповідач зазначив, що для укладання договору купівлі-продажу спірного приміщення необхідно оновити оцінку про вартість об'єкту приватизації. Так, 02.12.2013 року ФКМ Ізмаїльської міської ради звернувся до позивача з пропозицією про оновлення оцінки про об'єкту приватизації, проте позивач наполягає на укладенні договору купівлі-продажу з урахуванням старої експертної оціночної вартості об'єкта приватизації. До того ж листом відповідача від 20.10.2014 р. позивачу було запропоновано повідомити банківські реквізити для повернення перерахованих позивачем коштів в сумі 112242,00 грн. Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа з позовом не згодна та вважає його необґрунтованим з аналогічних підстав, зазначених у письмових поясненнях по справі (а.с. 69-71).

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності № 383 від 15.07.2003 р. територіальній громаді міста Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради належало 21/260 частини об'єкту, розташованого в м. Ізмаїл, Ізмаїльський центральний ринок.

Як випливає з матеріалів справи, рішенням Ізмаїльської міської ради за № 463-V від 11.03.2007р. був затверджений „Перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2007році", де в пункті 9 вказаного Переліку зазначено нежиле приміщення площею 80,7 кв. м, розташоване на території Ізмаїльського центрального ринку, літ. Щ-1, що підлягало приватизації шляхом викупу орендатором, з урахуванням невід'ємних поліпшень більше 25%. Вказані відомості були опубліковані у газеті „Собеседник Измаила" № 50 від 27.04.2007 р.

При цьому як встановлено судом, орендарем вказаного приміщення було КП „Алмаз" на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.11.2001 р. (з урахуванням додаткових угод від 25.10.2002р., 24.10.2003р. та в редакції договору оренди від 01.02.2007р.). укладеного з Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради.

В подальшому рішенням Ізмаїльської міської ради № 680-V від 01.06.2007р. „Про внесення змін у рішення №463-V від 11.03.2007р. „Про Перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2007році" з переліку об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації у 2007 році було виключено вищевказане нежиле приміщення площею 80,7 кв.м, на території Ізмаїльського центрального ринку, літ. Щ-1.

За результатами розгляду позовних вимог КП „Алмаз" про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради № 680-V від 01.06.2007 р., визнання незаконними дії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради щодо відмови КП „Алмаз" у приватизації шляхом викупу нежилого приміщення, розташованого на території центрального ринку, літ. Щ-1, площею 80,7 кв.м, зобов'язання Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на території центрального ринку, літ. Щ-1 площею 80,7 кв. м на підставі матеріалів справи на підставі експертної оцінки, виконаної на замовлення Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради, згідно якої ринкова вартість об'єкта оцінки складає 106290 грн., в тому числі, доля орендаря складає 12755,00 грн., Одеським окружним адміністративним судом прийнято постанову у адміністративній справі №2-а-138/08 від 03.04.2008 р., згідно якої позовні вимоги КП „Алмаз" задоволено у повному обсязі.

Вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-138/08 від 03.04.2008р. було змінено постановою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р., якою скасовано постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на території центрального ринку, літ. Щ-1 площею 80,7 кв. м на підставі матеріалів справи на підставі експертної оцінки виконаної на замовлення Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради, згідно якої ринкова вартість об'єкта оцінки складає 106290,00 грн., в тому числі доля орендаря складає 12755,00 грн., у зв'язку з виходом окружного адміністративного суду за межі встановлених ст. 162 КАС України повноважень.

08.02.2011 р. КП „Алмаз" повторно звернулось до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради із заявою про укладення договору купівлі-продажу даного нежитлового приміщення, посилаючись при цьому на постанову Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-138/08 від 03.04.2008р. з урахуванням змін, внесених постановою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. При цьому до заяви позивачем було надані 2 примірника проекту договору купівлі-продажу. Однак, листом від 28.02.2011 р. Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради у відповідь на повторне звернення позивача було відмовлено останньому в укладенні договору.

Пославшись на неправомірну відмову Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради в укладенні договору, КП „Алмаз" звернулось з відповідним позовом до господарського суду, в якому з урахуванням уточнень позивач просив суд зобов'язати Фонд комунального майна Ізмаїльської міської Ради укласти з КП „Алмаз" договір купівлі - продажу (викупу) частини нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. № б/н/ вул.28 Червня, буд. № б/н за експертної оцінкою вартістю 106290,00 грн. (без ПДВ), з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна з боку КП "Алмаз" у сумі 12755,00 грн. (без ПДВ) на умовах, викладених в проекті договору купівлі-продажу.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. у справі № 3/17-1431-2011, що набрало законної чинності, зобов'язано Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради укласти з Колективним підприємством "Алмаз" договір купівлі-продажу (викупу) частини нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н / вул.28 Червня, буд. б/н за експертною оцінковою вартістю 106290 грн. (без ПДВ), з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна, шляхом викупу на умовах, викладених в тексті договору, викладеного в рішенні суду.

На виконання вказаного судового рішення у справі № 3/17-1431-2011 господарським судом Одеської області 30 січня 2012 р. видано відповідний наказ про його примусове виконання.

Як встановлено судом в рішенні по справі № 3/17-1431-2011, сторонами спору дотримано усіх передбачених положеннями ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" процедур, що передують укладенню договору, однак у передбачений законом двохмісячний строк договір купівлі-продажу не був укладений.

Згідно ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради ,виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Так, судом зазначено, що рішення Ізмаїльської міської ради № 463-V від 11.03.2007р. щодо приватизації спірного об'єкту нерухомості є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, у тому числі для Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, адже чинність вказаного рішення Ізмаїльської міської ради поновлено на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010 р. і постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-138/08 від 03.04.2008 р.

Крім того, як було зазначено судом, положеннями ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір повинен включати назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5, 6 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. У разі невиконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення. При недотриманні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочих місць, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника та у місячний термін поновлює кількість скорочених робочих місць. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. У триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.

Відтак, проаналізувавши наданий позивачем проект договору купівлі-продажу, господарський суд в рішенні по справі № 3/17-1431-2011 встановив його відповідність вимогам ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та обставинам матеріалів справи.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. у справі № 3/17-1431-2011 факти щодо виникнення у сторін по справі договірних відносин з купівлі-продажу спірного об'єкту приватизації, зокрема права позивача на придбання вказаного об'єкту, не підлягають доведенню у даній справі. При цьому у вказаному рішенні суду викладені наступні умови договору купівлі-продажу об'єкта приватизації:

- право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту повної сплати вартості об'єкта приватизації;

- договір купівлі-продажу комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню;

- згідно експертного висновку оціночна вартість об'єкта приватизації з урахуванням вартості поліпшень становить 93535 грн. без ПДВ, а сума податку на додану вартість, яку повинен сплатити покупець, становить 18707 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот сім гривень), загальна вартість об'єкта приватизації з врахуванням ПДВ (ціна продажу об'єкта приватизації) становить 112242 грн.;

- вказаний у договорі об'єкт приватизації продано 112242 грн., у тому числі ПДВ - 18707 грн.;

- покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт приватизації грошові кошти в сумі 112242 грн. на протязі 30-ти календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору /або набрання законної сили рішення суду про спонукання до укладення договору/, при чому суму ПДВ в розмірі 18707 грн. покупець зобов'язаний внести на протязі десяти календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору /або набрання законної сили рішення суду про спонукання до укладення договору/.

Як встановлено судом у даній справі, позивачем на виконання умов договору, текст якого викладено в рішенні господарського суду у справі № 3/17-1431-2011 від 13.07.2011 р., платіжним дорученням № 1 від 09.01.2014 р. було перераховано на рахунок Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (код платежу 31030000) суму 112242 грн. за викуп нежилого приміщення літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м. Так, площа вказаного приміщення була встановлена на підставі даних технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" 12.07.2011 р., за яким загальна площа нежитлового приміщення становить 80,4 кв.м, а його місцезнаходженням є вул. Пушкіна / вул.28 Червня.

Відтак, за ствердженнями позивача, він повністю виконав умови договору за рішенням та наказом господарського суду у справі № 3/17-1431-2011, але відповідач ухиляється від укладення договору, не здійснює передачу позивачу як покупцю об'єкта приватизації з моменту повної оплати вартості об'єкту приватизації, що і стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. у справі № 3/17-1431-2011 перебуває на виконанні у ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Вказане рішення суду не виконано, при цьому підставою його невиконання відповідачем визначено ті обставини, що для укладання договору купівлі-продажу спірного приміщення необхідно оновити оцінку про вартість об'єкту приватизації, що призведе до зміни вартості об'єкту приватизації. Однак, такі доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на існування чинного судового рішення про зобов'язання укласти договір на вказаних в ньому умовах, серед яких визначено ціну об'єкта приватизації (112242,00 грн.), яка сплачена позивачем.

Згідно положень ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У відповідності до положень ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

До того ж слід зазначити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-138/08 від 03.04.2008 р. встановлено незаконність відмови Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради у приватизації КП "Алмаз" шляхом викупу спірного об'єкта приватизації.

При цьому згідно наданого КП „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.05.2012 р. № 34325515 нежитлові приміщення за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. № б/н / вул. 28 Червня, буд. № б/н, зареєстровано за міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради. Вказаний витяг надано для відчуження 3/650 частки об'єкту, що складається з літ. „Щ1" площею 80,4 кв.м.

Отже, як випливає з матеріалів справи, позивач фактично здійснив передбачені законом дії, направлені на придбання спірного об'єкту приватизації, однак докази набуття права власності у позивача відсутні, що унеможливлює реалізацію такого права. При цьому відповідач своїми діями перешкоджає у здійсненні встановлених чинним законодавством і судовим рішенням дій, з якими закон пов'язує момент виникнення у позивача права власності на спірний об'єкт.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірне нежиле приміщення підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб'єктивному праві щодо вказаних матеріалів, адже матеріали справи містять докази придбання такого приміщення, про що було постановлене відповідне судове рішення.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є основним Законом України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Колективного підприємства „Алмаз" відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження по справі в частині позовних вимог Колективного підприємства „Алмаз" щодо реєстрації права власності на об'єкт приватизації.

2. Позов Колективного підприємства „Алмаз" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ізмаїльська міська рада, про визнання права власності на об'єкт приватизації задовольнити.

3. ВИЗНАТИ за Колективним підприємством „Алмаз" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, площа Центрального ринку, корпус літ. Щ-1; код ЄДРПОУ 19213299) право власності на об'єкт приватизації - частину нежилого приміщення літ. „Щ-1", площею 80,4 кв.м, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н / вул. 28 Червня, буд. б/н.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.