Рішення

від 26.06.2014 по справі 911/1398/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа № 911/1398/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради

до Броварської міськрайонної організації всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна», м.Бровари

про стягнення 20104,18 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Листопад О.І.

Від відповідача: Мозговий О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради (далі - позивач) до Броварської міськрайонної організації всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна» (далі - відповідач) про стягнення 20104,18 грн.

Провадження у справі №911/1398/14 порушено відповідно до ухвали суду від 23.04.2014 року та призначено справу до розгляду на 08.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2014 року подав додаткові докази у справі. Представник відповідача в судове засідання 08.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 05.06.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив та ознайомитись із позовом. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 19.06.2014 року.

В судовому засіданні 19.06.2014 року відповідач надав відзив на позов. У зв'язку з необхідністю надання позивачу можливості ознайомитись з наданим відповідачем відзивом, в судовому засіданні 19.06.2014 року оголошувалась перерва до 26.06.2014 року.

В судовому засіданні 26.06.2014 року позивач позовні вимоги підтримав та надав пояснення у справі з врахуванням відзиву відповідача. Відповідач проти позову заперечував та надав платіжне доручення від 26.06.2014 року про сплату відшкодування витрат за електроенергію на суму 1188 грн., яке просив врахувати під час вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з обставин спору, 03.01.2012 року між Комунальним підприємством «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради та Броварською міськрайонною організацією всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна» був укладений Договір оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району № 02 (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове, платне користування комунальне майно, а саме частину нежитлового приміщення 1-го поверху в будівлі, розташованої за адресою: м. Бровари Київської області, Промвузол, загальною площею 29,5 кв.м. для розміщення офісу, яка перебуває на балансі позивача.

Відповідно до п. 4.3 Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п.3.1. Договору оренди розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району затвердженої рішенням Броварської районної ради від 28.04.2011 року № 97-7-УІ або за результатами конкурсу на право оренди, яка складає 1% експертної оцінки (мета використання - розміщення офісу) і становить 75,28 грн. за базовий місяць без врахування ПДВ.

Відповідно п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендодавцю на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Як зазначив позивач, відповідач (орендар) свої зобов'язання стосовно сплати орендної плати виконує в повному обсязі, на момент звернення до суду заборгованість по сплаті за оренду приміщення відсутня.

В той же час, згідно п. 4.8. Договору оренди комунального майна № 02 орендар (відповідач) додатково зобов'язаний відшкодовувати вартість послуг (газотеплопостачання, електроенергія, водопостачання та водовідведення, охорона, прибирання прибудинкової території, вивіз ТПВ, земельний податок, прибирання території внутрішнього користування, зовнішнє освітлення) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які останній надає на підставі розрахунків підприємств, що надають комунальні послуги.

Як вбачається з доданих до позову документів, позивач (орендодавець) виставляв відповідачу (орендарю) рахунки на оплату послуг по утриманню орендованого майна, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі виставлені позивачем рахунки не оплачував, понесені позивачем витрати на утримання орендованого майна, не відшкодовував.

У зв'язку з чим, згідно наданих позивачем пояснень щодо неоплачених відповідачем рахунків на утримання орендованого майна та розрахунку заборгованості, відповідачем не відшкодовано позивачу за період з лютого 2012 року по лютий 2014 року 20404,18 грн. в оплату послуг на утримання орендованого майна, в тому числі по відшкодуванню витрат за електроенергію на суму 1263,67 грн., по відшкодуванню витрат за газопостачання на суму 9424,90 грн., по відшкодуванню витрат за охорону приміщення на суму 5105,08 грн., по відшкодуванню витрат на утримання приміщення на суму 4216,51 грн., по відшкодуванню витрат за водопостачання та водовідведення на суму 394,02 грн.

З приводу спірної заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з відповідними вимогами про її сплату, які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що послуги з газопостачання, охорони приміщення, утримання приміщення та території відповідачу не надавались, оскільки відсутні відповідні акти здавання-прийняття виконаних робіт.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що позивач як орендодавець є балансоутримувачем приміщення (будівлі), частину якого відповідачу надано в оренду, у зв'язку з чим, позивач забезпечує утримання будівлі, яка перебуває у нього на балансі, в належному стані і виступає замовником та споживачем комунальних послуг, пов'язаних з утриманням будівлі (охорона, прибирання, вивезення сміття, опалення тощо).

З огляду на умови укладеного між сторонами Договору оренди, відповідач погодився відшкодовувати позивачу витрати на утримання будівлі на підставі виставлених останнім рахунків на оплату, які складаються за даними загальних рахунків, виставлених позивачу відповідними організаціями, які надають послуги (Виконавцями послуг). В момент укладення Договору відповідач був обізнаний з обсягом та складом послуг, які необхідні для утримання та функціонування будівлі, частиною якої є орендоване відповідачем приміщення.

В той же час, суд враховує, що відповідачем не надано доказів виставлення позивачу претензій щодо якості утримання та забезпечення функціонування орендованого приміщення чи доказів самостійного утримання відповідачем орендованого приміщення, як частини загальної будівлі.

При цьому, сторони в Договорі не визначали обов'язкового складення Актів наданих послуг в частині приміщення, яке займає відповідач, крім того, таке приміщення є частиною будівлі, на яку послуги надаються централізовано і розподіляються між орендаторами пропорційно займаній площі.

Також, в запереченнях проти позову відповідач зазначає, що він є ветеранською організацією інвалідів, які отримали ушкодження здоров'я у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо звільнення від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), що передбачено ч. 2 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Таким чином, відповідна норма надає пільги ветеранським організаціям, яким згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є громадські організації та інші об'єднання ветеранів війни, які в межах своїх повноважень сприяють розробленню рішень органами законодавчої і виконавчої влади, представляють і захищають законні інтереси своїх членів у державних органах і громадських організаціях, здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України про об'єднання громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Таким чином, з огляду на наведену норму Закону, до інвалідів війни належать виключно особи, які перебували в складі саме військових формувань України і отримали ушкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Від так, особи, які отримали ушкодження здоров'я та постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за інших умов, не прирівнюються до інвалідів війни та не мають статусу до ветеранів війни в розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В Статуті Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» не вказано, що ця організація є ветеранською.

Статут Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» в п.1.1 вказує, що ця громадська організація об'єднує інвалідів з числа громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з числа учасників ядерних випробовувань і осіб, що підпали під дію іонізуючого випромінення під час трудової діяльності або служби, ветеранів ліквідації аварії на ЧАЕС та інших громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що до складу відповідача входять виключно особи, які мають статус інвалідів війни, а не всі інваліди та постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, які не підпадають під дію відповідної норми Закону.

Крім того, умова про відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення передбачена в Договорі оренди, укладеному з балансоутримувачем приміщення, який виступає Замовником та Отримувачем відповідних послуг на загальних умовах, від так саме позивач несе обов'язки по їх оплаті.

Стаття 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняє від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання громадські організації ветеранів війни за рахунок фінансової підтримки та коштів відповідних бюджетів місцевих органів державної виконавчої влади і самоврядування, а не за рахунок коштів суб'єкта господарювання, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Таким чином, відповідачу для отримання передбаченої ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» знижки необхідно звертатись до органу, уповноваженого на надання такої знижки, і яким позивач не являється, та вирішувати питання про внесення відповідних змін та умов до Договору оренди шляхом врегулювання розбіжностей в частині відшкодування комунальних витрат у відповідності до чинного законодавства.

Допоки, оскільки позивач несе витрати на утримання будівлі, що перебуває у нього на балансі в загальному порядку, відшкодування таких витрат покладається на орендарів, про що оговорено в Договорах оренди. В разі вирішення відповідачем питання про надання йому знижки, відповідні обставини будуть підставою для внесення відповідних змін до складу вартості комунальних послуг, які споживає відповідач. Інакше, витрати на утримання орендованого відповідачем приміщення, будуть безпідставно покладені на позивача, який в свою чергу несе зобов'язання безпосередньо щодо оплати послуг.

Крім того, ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання знижки щодо оплати комунальних послуг, тобто в разі, якщо відповідач є безпосереднім Замовником і Споживачем відповідних послуг, а не щодо відшкодування вартості частини вже наданих і оплачених Виконавцям комунальних послуг.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивіцльного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Су враховує надане позивачем платіжне доручення на суму 1188 грн. та припиняє провадження у справі у відповідній частині на підстав п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідна сплата відбулась після порушення провадження у справі і призначення платежу: відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.02.2014 року по 01.01.2014 року, тобто за заявлений у позові період.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 18916,18 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Оскільки відповідач сплатив суму боргу 1188 грн. після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 1188 грн., тому відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Броварської міськрайонної організації всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 4, оф.1, код 37721118) на користь Комунального підприємства «Броварське районне виробниче управління житлово-комунального господарства» Броварської районної ради (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 6, код 20577569) заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в сумі 18916,18 грн. та 1827 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1188 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А.Ю.