Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/25277/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 910/25277/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Янковська Ю.В., директор;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.03.2014 року

у справі № 910/25277/13 (суддя К.І. Головіна)

за позовом Підприємства Всеукраїнської громадської організації

онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс»

до Державного підприємства «Національна атомна

енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі

Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична

станція» Державного підприємства «Національна атомна

енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 005 222,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 позов Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 005 222,90 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3 % річних в сумі 181 933,66 грн. та 16 148,48 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на основну суму заборгованості за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року

Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3% річних у сумі 70 997,06 грн., нарахованих (за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року) на штрафні санкції та матеріальні втрати.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 381,59 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 змінити. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3% річних у розмірі 390 173,17 грн., пеню - у розмірі 304 994, 91 грн. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3% річних у розмірі 71 483,66 грн. та збитки внаслідок інфляції - у розмірі 56 637,50 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року апеляційну скаргу Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено на 28.05.2014 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 скасувати, в задоволенні позову Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» відмовити повністю. Стягнути з позивача судові витрати по розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» було прийнято до спільного провадження разом з апеляційною скаргою Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено на 28.05.2014 року.

У судовому засіданні 28.05.2014 року по справі № 910/25277/13 оголошено перерву до 11.06.2014 року.

У судовому засіданні 11.06.2014 року по справі № 910/25277/13 оголошено перерву до 12.06.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 змінити та стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3% річних у розмірі 390 173,17 грн., пеню - у розмірі 304 994, 91 грн. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» 3% річних у розмірі 71 483,66 грн. та збитки внаслідок інфляції - у розмірі 56 637,50 грн.

Представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 28.05.2014 року, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 скасувати, в задоволенні позову Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» відмовити повністю, стягнути з позивача судові витрати по розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.09.2008 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (далі - відповідач, замовник) та Підприємством Всеукраїнської громадської організації «Спілка онкоінвалідів» «Інлюкс» (далі - позивач, підрядник, Підприємство «Інлюкс») був укладений договір № 1282 (№ 20-12-1-08-1334 від 24.09.08 року) (далі - Договір).

За умовами Договору підрядник на свій ризик за завданням замовника якісно і в строк, власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи по підготовці відповідача до місії ОСАРТ у встановлений договором термін, відповідно до договірної ціни та в обсягах згідно технічного завдання, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідачем належним чином умови Договору виконані не були, у зв'язку з чим, Підприємство «Інлюкс» 30.12.2008 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом» про викладення пунктів договору у редакції позивача. У подальшому позовні вимоги неодноразово збільшувались.

14.05.2012 року постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 8/23 за апеляційною скаргою відповідача було частково скасоване рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року, в результаті чого постановою було стягнуто з відповідача несплачену ним вартість виконаних робіт в сумі 4 061 615 грн. - основної заборгованості, 325 333, 85 грн. - 3% річних, 2 028 325,36 грн. - інфляційних втрат, 776 041,96 грн. - пені.

Позивач звертаючись з позовом посилається на невиконання відповідачем умов Договору та рішення суду, яке набрало законної сили, а також на ст.ст. 610, 625 ЦК України, та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 304 994,91 грн., 3 % річних - у сумі 181 933,66 грн., інфляційні втрати - в сумі 390 173,17 грн., що нараховані на суму основного боргу (4 061 615,00 грн.) за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року.

Крім того, просить стягнути 3% річних в сумі 71 483,66 грн. та інфляційні втрати - у сумі 56 637,50 грн., що нараховані за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року на суму 3% річних (325 333,85 грн.) та інфляційних втрат (2 028 325,36 грн.), стягнутих рішенням суду від 19.08.2011 року.

Також позивач просить стягнути матеріальні втрати у виді 3% річних та інфляційних втрат на пеню в сумі 776 041,96 грн. за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року, стягнуту за рішенням суду.

Судом першої інстанції, як зазначалося вище задоволено вказані вимоги частково, з огляду на наступне.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних - у сумі 181 933,66 грн., інфляційних втрат - у сумі 390 173,17 грн., які нараховані на суму основного боргу стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23 (4 061 615,00 грн.) за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судова колегія звертає увагу, що сума 4 061 615,00 грн. з якої розраховано 3 % річних та інфляційні втрати та яку було стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23, має природу основного боргу за Договором підряду.

Відповідно до п. 7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Остаточне стягнення боргу відбулось 14.02.2013 року, про що свідчать витяг з банківського рахунку позивача за 14.02.2013 року та постанова відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в місті Києві про закінчення примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням ВП № 33250671, вказані обставини не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

Зважаючи на вищенаведене, позивач застосував для розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних вірний період з 19.08.2011 року (дата винесення рішення) по 13.02.2013 року (дата погашення заборгованості за рішенням).

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог, та стягнув за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року 3 % річних в сумі 181 933,66 грн. та інфляційні втрати - 16 148,48 грн.

Пунктом п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року передбачено, що нарахування інфляційної складової боргу здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів, зробивши повторний арифметичний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року на суму заборгованості у розмірі 4 061 615,00 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 181 933,66 грн., інфляційних втрат у сумі 16 148,48 грн.

Зменшення інфляційних втрат пояснюється тим, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Позивачем до свого розрахунку не було включено періоди, які мали дефляцію.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що трирічний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України позивачем не пропущений, оскільки розрахунок зроблений з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року, а позивач звернувся до суду 25.12.2013 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 19.08.2011 року по 13.02.2013 року в розмірі 304 994,91 грн., яка нарахована на суму основного боргу, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23 (4 061 615,00 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року основна заборгованість в сумі 4 061 615 грн. за неналежне виконання Договору була стягнута з відповідача станом на 19.08.2011 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що період нарахування пені, обов'язок сплати якої виник на підставі судового рішення від 19.08.2011 року, позивачем розрахований неправильно, оскільки пеня відповідно до вимог діючого законодавства може бути нарахована не більше, ніж за 6 місяців, якщо інше не передбачене договором (законом), а відповідачем вона визначена майже за півтора роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що початком строку нарахування пені на підставі рішення господарського суду у справі № 8/23 є 19.08.2011 року, то кінцевим терміном нарахування 6-місячного строку, передбаченого законом, буде 19.02.2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про що просив представник відповідача у своїй заяві.

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що річний термін позовної давності для стягнення пені в даному випадку (як вже зазначалось) починається з 19.08.2011 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач з вимогою про стягнення штрафних санкцій (пені) у даній справі звернувся до суду лише 25.12.2013 року, отже, він пропустив строк позовної давності на звернення з вимогою про стягнення пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позовної давності.

Стосовно другої частини позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на 325 333,85 грн. - 3% річних, 2 028 325,36 грн. - інфляційних втрат, 776 041,96 грн. - пені, стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог лише в частині 3 % річних у сумі 70 997, 06 грн., а саме:

- 7 380,18 грн. 3 % річних, розрахованих за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року з суми 325 333,85 грн. (3% річних за рішенням суду), в задоволенні інфляційних втрат, розрахованих на цю ж суму відмовлено у зв'язку з дефляцією.

- 46 012,42 грн. 3 % річних, розрахованих за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року з 2 028 325,36 грн. (інфляційні втрати за рішенням суду), в задоволенні інфляційних втрат, розрахованих на цю ж суму відмовлено у зв'язку з дефляцією.

- 3% річних у сумі 17 604,46 грн., розрахованих за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року з 776 041,96 грн. (пеня за рішенням суду), в задоволенні інфляційних втрат, розрахованих на цю ж суму відмовлено у зв'язку з дефляцією.

Як зазначено вище, сума 4 061 615,00 грн., яку стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23, має природу грошового зобов'язання за Договором на яку можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення вказаного рішення.

3% річних у сумі 325 333,85 грн., інфляційних втрат - 2 028 325,36 грн. та пеня - 776 041,96 грн., стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23, мають походження та природу 3 % річних, інфляційних втрат та пені відповідно. Після винесення вказаного рішення вони не змінюють свою правову природу та не включаються до суми основного боргу.

Крім того, колегія вважає, що рішення у даному випадку не є новим грошовим зобов'язанням - новацією, оскільки воно не створює нового зобов'язання, а лише констатує факт наявності зобов'язання - заборгованості за Договором.

Колегія суддів зазначає, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов'язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на інфляційні втрати та 3 % річні, зокрема, вже стягнуті рішенням суду.

Судова колегія звертає увагу, що ні нормами Цивільного кодексу України, ні нормами Господарського кодексу України не передбачено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на пеню, зокрема, стягнуту за рішенням суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що правова природа 3 % річних, інфляційних втрат та пені є похідною від основного зобов'язання, після їх стягнення за рішенням суду, у даному випадку, вони не змінюють свою правову природу, а отже їх нарахування не може бути застосовано на вже стягнуті за рішенням 3 % річних, інфляційні втрат та пеню.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустився помилки, задовольнивши частково вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 70 997, 06 грн., які нараховані за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року на 325 333,85 грн. - 3% річних, 2 028 325,36 грн. - інфляційних втрат, 776 041,96 грн. - пені, стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 8/23.

Таким чином, слід було відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.

Обставини, викладені Підприємством Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» в частині відмови у стягненні з останнього 3 % річних у сумі 70 997,06 грн. які нараховані за період з 15.05.2012 року по 14.02.2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» задовольнити частково.

3. Пункт третій резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 скасувати.

4. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (34400, Рівенська область, м. Кузнецовськ, ідентифікаційний код 24584661) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 64 коп.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року по справі № 910/25277/13 залишити без змін.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/3425/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 17.06.2014 року.