Постанова

від 23.06.2014 по справі 910/2733/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 910/2733/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Сидоренко Ю.В., за довіреністю;

відповідача:Євстігнєєв А.С., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014

у справі № 910/2733/14 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт»

про стягнення 15401,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт» на користь Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА» 15401,47 грн. основного боргу, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 № 910/2733/14 у справі № 910/2733/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/2733/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.06.2014 о 10:15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.06.2014 о 10:45.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 № 910/2733/14 у справі № 910/2733/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

23.06.2014 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані додаткові письмові пояснення по справі.

23.06.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

23.06.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

23.06.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.03.2008 між Приватним підприємством "Україна.Бізнес.Безпека" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Сіті" (замовники) було укладено договір про надання охоронних послуг № 240308-1 (надалі - договір), за умовами якого замовники доручають, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації охорони на об'єктах замовників і матеріальних цінностей, що знаходяться в них (далі - об'єкти), у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що об'єктом охорони за даним договором виступають будівлі (приміщення) замовників, які розташовані на території з встановленими межами. Місце перебування кожного з охоронюваних об'єктів встановлюється в планах, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 1.3. договору адреси охоронюваних об'єктів: Торгово-Виставковий Комплекс "Глобус", що знаходиться за адресами: м. Київ, Майдан Незалежності, м. Київ, Підземний Торговий Простір № 1, сектор "В", Майдан Незалежності, м. Київ, Підземний Торговий Простір № 1, сектор "А" та 2 (літера А), по вул. Інститутській.

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг виконавця узгоджується сторонами в протоколі (додатку № 1) узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку № 1 до договору (протокол узгодження договірної ціни) сторони визначили, що відповідач щомісяця сплачує виконавцю вартість послуг в розмірі 8 416,70 грн. без ПДВ.

31.12.2009 між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до договору та протокол узгодження вартості додаткових послуг вартість щомісячних послуг з січня 2010 року складає 21002,00 грн. з ПДВ.

Строк дії договору 1 рік (п. 9.1. договору).

В п. 9.3. договору сторони передбачили, що якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну договору сторони не повідомили письмово про припинення дії договору, то він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. У порядку, встановленому даним пунктом, договір може продовжуватися необмежену кількість разів.

Суд зазнає, що договір, протокол узгодження договірної ціни, додаткова угода №5 підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, і про припинення договірних відносин та зобов'язань не заявлялось.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є підставою існування договірних зобов'язань які породжують для сторін права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались, а відповідачем приймались послуги з охорони об'єктів відповідача.

30.10.2013 позивачем на адресу відповідача був направлений лист з оголошеною цінністю разом з актом про надання послуг № 59 від 22.09.2013 на суму 15401,47 грн. з ПДВ, який з боку відповідача не підписано; рахунок № 59 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401,47 грн. з ПДВ.

Зазначений лист було отримано представником відповідача за довіреністю Табачинським І.В.

Направлення позивачем на адресу відповідача листа 30.10.2013 та отримання його останнім, підтверджується листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 16.06.2014 вих. № 33-5-У-638.

Однак, відповідач не сплатив вартість отриманих послуг за вересень 2013 року, що і стало підставою для звернення позивача до відповідача з претензією від 14.11.2013.

29.11.2013 претензію було отримано представником відповідача за довіреністю Табачинським І.В., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, і претензія залишилась без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник стверджує, що він не отримував від позивача акт про надання послуг № 59 від 22.09.2013 на суму 15401,47 грн. з ПДВ,; рахунок № 59 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401,47 грн. з ПДВ, а тому обов'язок по оплаті охоронних послуг у нього відсутній.

Крім цього, скаржник стверджує, що дії працівників Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА» в ніч з 21-22.09.2013 зумовили невиконання позивачем власних зобов'язань за договором № 240308-1 від 24.03.2008 та пунктів правил Інструкції по охороні об'єкта, а саме працівниками позивача не було вчинено дій для не допущення проникнення третіх осіб на об'єкт, в наслідок чого його було позбавлено права володіти та розпоряджатись об'єктом, в зв'язку з чим йому було завдано збитків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 2.9. договору сторони щомісяця до 5 (п'ятого) числа кожного місяця, наступного за поточним, підписують акти про приймання робіт (послуг). Для цього виконавець направляє замовникам по чотири екземпляри таких актів, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених його печаткою. При цьому у випадку наявності у замовників заперечень вони вправі направити мотивовану відмову від підписання акта виконавцеві, який зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту направлення замовниками зазначеної мотивованої відмови оформити акт з врахуванням виявлених замовниками недоліків і направити в зазначений термін два екземпляри такого акту, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених печаткою на повторне узгодження замовникові.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.п. 4.3., 4.4. договору виконавець на підставі підписаного сторонами акта прийняття виконаних робіт (послуг) виставляє рахунок замовникам для оплати наданих послуг; замовники оплачують виконавцю рахунок не пізніше п'яти банківських днів з дати одержання.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір про надання послуг є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити отримані послуги виникає згідно з положеннями Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом у даній справі, відповідач зазначений акт про надання послуг № 59 від 22.09.2013 на суму 15401,47 грн. з ПДВ не підписав та не повернув позивачу, а отже послуги за вересень 2013 року вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

До того ж, як зазначалось раніше рахунок № 59 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401,47 грн. з ПДВ скаржник отримав.

Щодо тверджень скаржника, що дії працівників Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА» в ніч з 21-22.09.2013 зумовили невиконання позивачем власних зобов'язань за договором № 240308-1 від 24.03.2008 та пунктів правил Інструкції по охороні об'єкта, а саме працівниками позивача не було вчинено дій для не допущення проникнення третіх осіб на об'єкт, в наслідок чого його було позбавлено права володіти та розпоряджатись об'єктом, в зв'язку з чим йому було завдано збитків, то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Згідно Інструкції по охороні об'єкта (а.с. 93) старший зміни в порядку внутрішньої служби підпорядковується начальнику Сбір та черговому адміністратору ТВК «Глобус» та під час несення служби виконує їх розпорядження.

В п. 7. Інструкції по охороні об'єкта зазначено, що в випадку отримання докладу з поста про виявлення нештатної ситуації, прибути на пост. Після визначення обстановки невідкладно доповісти начальнику СБіР об'єкта та черговому адміністратору об'єкта, а вразі неможливості локалізувати нештатну ситуацію діяти у відповідності до вказівок чергового адміністратора об'єкта (п. 7.) Інструкції по охороні об'єкта).

До цього ж, в табелі постам (а.с. 96) сторони погодили, що старший зміни в випадку виникнення пригоди на території об'єкта та про прийняті заходи невідкладно доповідає начальнику СБіР або його помічнику, після чого діє відповідно до їх вказівок.

Із рапорту старшого зміни ОСОБА_4 (а.с. 101) вбачається, що він одразу, як тільки невідомі люди з'явились на об'єкті невідкладно почав з'ясовувати обстановку, про що повідомив заступника начальника СБіР та директора ПП «УББ». В цей же час оператор центрального пульту управління викликав міліцію та державну службу охорони.

В заяві директора ТОВ «ЛР ГЛОБУС» (а.с. 58) зазначено, що в ніч з 21-22.09.2013 треті особи зайшли у приміщення об'єкта на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва, а охорона та інші співробітники були насильно виведені за межі своїх робочих місць, а за умовами п. 5.6.3. договору позивач звільняється від відповідальності у разі прийняття судовими органами такого рішення, що обмежило або виключило б можливість позивача виконати свої зобов'язання за договором.

До того ж, сторонами не було підписано акт на виконання пункту 2.7. договору з якого вбачалось би порушення працівниками позивача умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта.

Крім цього, відповідачем не направлено, а позивачем не отримано повідомлення про застосування до останнього штрафних санкцій на підставі пункту 5.3.1 договору про відшкодування збитків, що виникли з вини позивача, вказаних в п. 5.3. договору.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також, відомостей та належних доказів порушення працівниками Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА» умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта, що спричинило йому збитки, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду також не надано.

Таким чином, в діях працівників Приватного підприємства «УКРАЇНА.БІЗНЕС.БЕЗПЕКА» не вбачається ні порушень умов договору ні пунктів Інструкції по охороні об'єкта.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги твердження скаржника щодо наявності у нього збитків завданих неправомірними діями працівниками позивача.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2733/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко