Постанова

від 19.08.2014 по справі 910/2733/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 910/2733/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі№ 910/2733/14 Господарського суду м. Києва

за позовомПриватного підприємства "Україна.Бізнес.Безпека." доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" простягнення 15401,47 грн., за участю представників сторін від позивача: Сидоренко Ю.В. (довіреність б/н від 24.12.2013), від відповідача: Сидоренко В.А. (довіреність б/н від 20.05.2014)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Україна.Бізнес.Безпека." у лютому 2014 року звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" про стягнення 15401,47 грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 240308-1 від 24.03.2008.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/2733/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 (колегія у складі суддів: Зеленіна В.О. - головуючого, Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.) рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2014 у справі № 910/2733/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/2733/14, і прийняти нове рішення про відмову в позові

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 колегія суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О.- доповідача, Чернова Є.В) прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ" до касаційного провадження.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.08.2014 № 05-05/1243, у зв'язку з необхідністю, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1, та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р сформовано колегію у складі суддів Вищого господарського суду України: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/2733/14.

Вислухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників позивача, відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством "Україна.Бізнес.Безпека" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Сіті" (замовники) укладено договір про надання охоронних послуг № 240308-1 від 24.03.2008 (надалі - договір), за умовами якого замовники доручають, а виконавець приймає на себе зобов'язання з організації охорони на об'єктах замовників і матеріальних цінностей, що знаходяться в них (далі - об'єкти), у порядку і на умовах, передбачених даним договором. Сторонами за договором погоджено всі умови, необхідні для виконання.

Пунктом 1.2. договору сторонами погоджено, що об'єктом охорони за даним договором виступають будівлі (приміщення) замовників, які розташовані на території з встановленими межами. Місце перебування кожного з охоронюваних об'єктів встановлюється в планах, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору, адреси охоронюваних об'єктів: торгово-виставковий комплекс "Глобус", що знаходяться за адресами: м. Київ, Майдан Незалежності; м. Київ, підземний торговий простір № 1, сектор "В", Майдан Незалежності, м. Київ, підземний торговий простір № 1, сектор "А2 та 2 (літера А), по вул. Інститутській.

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 4.1. договору, вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у протоколі (додатку № 1) узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору (протокол узгодження договірної ціни), сторонами визначено, що відповідач щомісячно сплачує виконавцю вартість послуг у розмірі 8416,70 грн. без ПДВ.

Між сторонами 31.12.2009 підписано додаткову угоду № 5 до договору та протокол узгодження вартості додаткових послуг вартість щомісячних послуг з січня 2010 року складає 21002,00 грн. з ПДВ.

Строк дії договору 1 (один) рік (пункт 9.1. договору).

У пункті 9.3. договору сторонами передбачено, що якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну договору сторонами не повідомлено письмово про припинення дії договору, то він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. У порядку, встановленому даним пунктом, договір може продовжуватися необмежену кількість разів.

Судами зазначено, що договір, протокол узгодження договірної ціни, додаткова угода №5 підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

Сторонами не надано доказів про припинення договірних відносин.

Позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з охорони об'єктів відповідача.

Позивачем на адресу відповідача 30.10.2013 направлено лист з описом вкладення з актом про надання послуг № 59 від 22.09.2013 на суму 15401,47 грн. з ПДВ, який відповідачем не підписано та рахунком № 59 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401,47 грн. з ПДВ.

Зазначений лист отримано представником відповідача за довіреністю Табачинським І.В.

Направлення позивачем на адресу відповідача листа 30.10.2013 та отримання його останнім, підтверджується листом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 16.06.2014 вих. № 33-5-У-638.

Проте відповідачем не сплачено вартість отриманих послуг за вересень 2013 року, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з претензією від 14.11.2013.

Претензію 29.11.2013 отримано представником відповідача за довіреністю Табачинським І.В., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем не надано відповідь на претензію.

Суди дійшли до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Таким чином, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судами встановлено, що між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до пункту 2.9. договору, сторонами щомісячно до 5 (п'ятого) числа кожного місяця, наступного за поточним, підписуються акти про приймання робіт (послуг). Для цього виконавець направляє замовникам по чотири примірники таких актів, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених його печаткою. При цьому, у випадку наявності у замовників заперечень вони вправі направити мотивовану відмову від підписання акта виконавцеві, який зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту направлення замовниками зазначеної мотивованої відмови оформити акт з врахуванням виявлених замовниками недоліків і направити у зазначений термін два примірника такого акта, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених печаткою на повторне узгодження замовникові.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами встановлено, що згідно з пунктами 4.3., 4.4. договору, виконавець на підставі підписаного сторонами акта прийняття виконаних робіт (послуг) виставляє рахунок замовникам для оплати наданих послуг; замовники оплачують виконавцю рахунок не пізніше п'яти банківських днів з дати одержання.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суди дійшли до правильного висновку, що договір про надання послуг є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити отримані послуги виникає згідно з положеннями Закону.

На час звернення позивача з позовом у даній справі відповідачем зазначений акт про надання послуг № 59 від 22.09.2013 на суму 15401,47 грн. з ПДВ не підписано та не повернуто позивачу, тому послуги за вересень 2013 року вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Рахунок № 59 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401,47 грн. з ПДВ скаржником отримано.

Щодо тверджень скаржника, що дії працівників позивача в ніч з 21-22.09.2013 зумовили невиконання позивачем зобов'язань за договором № 240308-1 від 24.03.2008 та пунктів правил Інструкції з охорони об'єкта, зокрема, працівниками позивача не вчинено дій для не допущення проникнення третіх осіб на об'єкт, внаслідок чого його позбавлено права володіти та розпоряджатись об'єктом, у зв'язку з чим йому завдано збитків, то суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з Інструкцією по охороні об'єкта (а.с. 93) старший зміни в порядку внутрішньої служби підпорядковується начальнику СБір та черговому адміністратору ТВК "Глобус" та під час несення служби виконує їх розпорядження.

У пункті 7. Інструкції по охороні об'єкта зазначено, що у випадку отримання докладу з поста про виявлення нештатної ситуації, прибути на пост. Після визначення обстановки невідкладно доповісти начальнику СБіР об'єкта та черговому адміністратору об'єкта, а в разі неможливості локалізувати нештатну ситуацію діяти у відповідності до вказівок чергового адміністратора об'єкта (пункт 7.) Інструкції по охороні об'єкта).

У табелі постам (а.с. 96) сторонами погоджено, що старший зміни у випадку виникнення пригоди на території об'єкта та про прийняті заходи невідкладно доповідає начальнику СБіР або його помічнику, після чого діє відповідно до їх вказівок.

З рапорту старшого зміни Черв'яка Р.В. (а.с. 101) вбачається, що він відразу, як тільки невідомі люди з'явились на об'єкті невідкладно почав з'ясовувати обстановку, про що повідомив заступника начальника СБіР та директора ПП "УББ". У цей же час оператор центрального пульту управління викликав міліцію та державну службу охорони.

У заяві директора ТОВ "ЛР ГЛОБУС" (а.с. 58) зазначено, що в ніч з 21-22.09.2013 треті особи зайшли у приміщення об'єкта на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва, а охорона та інші співробітники примусово виведені за межі своїх робочих місць, а за умовами пункту 5.6.3. договору позивач звільняється від відповідальності у разі прийняття судовими органами такого рішення, що обмежило або виключило б можливість позивача виконати свої зобов'язання за договором.

Сторонами не підписано акт на виконання пункту 2.7. договору, з якого вбачається порушення працівниками позивача умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта.

Крім цього, відповідачем не направлено, а позивачем не отримано повідомлення про застосування до останнього штрафних санкцій на підставі пункту 5.3.1 договору про відшкодування збитків, що виникли з вини позивача, вказаних у пункті 5.3. договору.

Відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не надав суду першої інстанції та апеляційної інстанцій докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також відомостей та належних доказів про порушення працівниками позивача умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта, що спричинило йому збитки, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду також не надано.

Суди дійшли до правильного висновку, що у діях працівників позивача не вбачається порушень умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судами обґрунтованими.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у рішенні та постанові апеляційного господарських судів. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану судами попередніх інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у справі № 910/2733/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Жаботіна В.Г.

Палій В.В.