Ухвала

від 01.07.2014 по справі 314/3587/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2855/14 Головуючий у 1 інстанції Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на рішення Вільяннського районного суду Запорізької області від 07 травня 2014 року у справі за позовом Запорізького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи: відділ Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство», про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту , -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Запорізький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся до суду з позовом, який було уточнено в ході судового розгляду, до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи: відділ Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство», про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту.

В позові зазначав, що прокурорською перевіркою, проведеною за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, встановлено, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради № 4 від 15.12.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 площею 0,09 га (кадастровий № 2321586800:07:001:0007) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому на підставі зазначеного рішення Петро-Михайлівської сільської ради ОСОБА_3 отриманий Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 708626, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000025.

Вказане рішення Петро-Михайлівської сільської ради прийнято, а Державний акт на право власності на земельну ділянку видано із порушенням земельного законодавства. По-перше, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, земельна ділянка, відведена ОСОБА_3, частково розташована за межами населеного пункту на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», а тому не могла виділятися для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передаватись у приватну власність. По-друге, земельну ділянку відведено на підставі технічної документації із землеустрою без розроблення проекту землеустрою та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

У зв'язку з тим, що рішення сільської ради видане незаконно, вищевказаний державний акт також виданий без достатніх на те правових підстав.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд поновити строк позовної давності. Визнати незаконним та скасувати рішення Петро-Михайлівської сільської ради № 4 від 15.12.2006, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га громадянину ОСОБА_3 (кадастровий № 2321586800:07:001:0007) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 708626 виданий ОСОБА_3, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010726000025. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку кадастровий № 2321586800:07:001:0007 до земель державної власності. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути до відділу Держземагенства у Вільянняському районі Заопрізької області оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 708626, виданого на його ім'я. судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Вільяннського районного суду Запорізької області від 07 травня 2014 року позов задоволено частково.

Поновлено прокурору строк звернення до суду.

Визнано недійсним рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 4 від 15.12.2006 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку».

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 708626, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №4 від 15.12.2006.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути до відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області оригінал Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 708626, виданий на його ім'я.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, розташовану на території Петро-Михайлівської сільської ради площею 0,0900 га, кадастровий номер 2321586800:07:001:0007, до земель державної власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Петро-Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що рішенням №4 від 15.12.2006 року Петро-Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області затвердила технічну документацію і передала у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0900 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі даного рішення ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯГ №708626 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 03.07.2007р. і набув право власності на спірну земельну ділянку .

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив із того, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідача незаконно, без попереднього вилучення, без зміни цільового призначення, що порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи із наступного .

Частиною першою статті 116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Частиною 2 цієї статті передбачено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2. Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Закон України «Про землеустрій» визначає, що цільове призначення - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку, тобто це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічне положення міститься й у ст. 20 Земельного кодексу України.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб, за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 21 Михайлівського лісництва і перебуває в користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» не надавало.

Згідно із ст.. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згідно пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та сковує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною 1 та частини 2 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням передбачено таку категорію земель України, як землі лісогосподарського призначення.

Лісогосподарське цільове призначення спірної земельної ділянки згідно статті 20 Земельного кодексу України не змінювалося.

Відповідно до пунктів «а» та п. «в» статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання реєстрації недійсною.

Згідно із ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Судом також встановлено, що відповідно до матеріалів справи: листів відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області від 15.01.2013р., 14.11.2012р., листа ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 17.04.2013р., акту перевірки державної інспекції сільськогосподарського господарства в Запорізькій області від 07.11.2012р., технічного звіту ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» по інвентаризації земель лісового фонду ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (Михайлівське лісництво, ур. Круглик, кв. 20-21) на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду. (а.с. 20-35, 38-44, 149-161).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень до Лісового кодексу України, надані позивачем планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами по справі, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».

Заперечення викладені в апеляційній скарзі про те, що вищевказана документація є неналежним доказом не ґрунтуються на нормах матеріального права, доказах та не спростовують висновків суду.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та не відноситься до земель населеного пункту Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, оскільки проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку не розроблявся, рішення про проведення робіт із землеустрою щодо припинення права користування і вилучення із користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» із зміною категорії і цільового призначення радою не приймалося.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області - відхилити.

Рішення Вільяннського районного суду Запорізької області від 07 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: