Ухвала

від 19.06.2014 по справі 638/3883/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц / 790 /4150 /14

Справа № 638/3883/13-ц Головуючий І-ої інстанції: Грищенко І.О.

Категорія: право власності Доповідач:Коростійова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Івах А.П., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Дзержинського району міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «БестІнвест», Харківської міської ради про визнання права власності, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БестІнвест» до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БестІнвест», Харківської міської ради про визнання права власності.

Просив визнати за ним право власності на 1/10 частину нежитлових приміщень торгового призначення, загальною площею 138,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позову посилався на те, що 1 листопада 2012 року уклав з ТОВ «БестІнвест» договір дольової участі, згідно якого йому у збудованих нежитлових приміщеннях торгового призначення буде належати 10%, ТОВ «БестІнвест» - 90%. При цьому ТОВ «БестІнвест» мало надати йому документи для оформлення відповідних право установчих документів, проте цього не зробило.

Посилаючись на те, що ТОВ «БестІнвест» відмовляється від виконання своїх зобов'язань та на ст.ст. 182, 317, 319, 320, 331 ЦК України, просив позов задовольнити.

У квітні 2013 року ТОВ «БестІнвест» звернулося в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання права власності.

В уточнених позовних вимогах просило: визнати за ним право власності на нежитлові приміщення торгового призначення, загальною площею 146,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позову посилалось на те, що 1 листопада 2012 року уклало договір генерального підряду з ТОВ «Оптімбуд 2008» на будівництво нежитлових приміщень торгового призначення. В цей же день ТОВ «БестІнвест» уклало з ОСОБА_4 договір дольової участі, згідно якого ТОВ «БестІнвест» зобов'язалось організувати роботи з будівництва нежитлових приміщень торгового призначення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 оформити документи щодо оренди земельної ділянки та права власності на вказані нежитлові приміщення після завершення будівництва. ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором не виконав.

Посилаючись на вказані обставини та ст.ст. 182, 317, 319, 320, 331 ЦК України, просило позов задовольнити.

Харківська міська рада свого представника до суду не направила.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 1/10 частину нежитлових приміщень торгового призначення за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «БестІнвест» задоволено.

Визнано за ТОВ «БестІнвест» право власності на нежитлову будівлю торгового призначення в літ. «А-І», загальною площею 146,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

На вказане рішення 24 квітня 2014 року подав апеляційну скаргу заступник прокурора Дзержинського району міста Харкова. Просе рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ТОВ «БестІнвест» скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому посилаються на: неповне з'сування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з таких підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ «БестІнвест», суд першої інстанції виходив із того, що право власності на новостворене нерухоме майно - нежитлові приміщення торгового призначення за адресою: АДРЕСА_1 може бути визнано за ТОВ «БестІнвест» згідно рішення суду на підставі ст.376 ЦК України.

Такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дзержинського району міста Харкова посилається на те, що ТОВ «БестІнвест» не надало суду доказів того, що Харківською міською радою йому було віділено у власність чи користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво нежитлових приміщень торгового призначення. Крім того, спірні нежитлові приміщення не введені ТОВ «БестІнвест» в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 4, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України» під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» № 2780-XII від 16 листопада 1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 8 квітня 2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видають відповідний сертифікат.

Рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату може бути оскаржено до суду.

Отже, сертифікат, що засвідчує відповідність об'єкту вимогам проектній документації будівельним нормам, стандартам і правилам, мала право видати тільки інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

На думку ТОВ «БестІнвест» виник спір щодо самочинного новоствореного нерухомого майна, який підлягає вирішенню судом, а отже, сторонами по заявленим ТОВ «БестІнвест» вимогам є Харківська міська рада і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Харкова.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.ст. 1,2 ГПК України спори між підприємствами, установами, організаціями, особами, які займаються підприємницькою діяльність та іншими юридичними особами розглядається господарськими судами.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зазначивши у зустрічній позовній заяві у якості відповідача ОСОБА_4, ТОВ «БестІнвест», в той же час ніякого позову до нього не заявило.

За таких обставин, вказаний спір, як такий, що виник між юридичними особами, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції господарського суду.

З огляду на це та відповідно до п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст.310 ЦПК України судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ТОВ «БестІнвест» і провадження у справі у цій частині закриває.

У частині відмови ОСОБА_4 у позові до ТОВ «БестІнвест» про визнання за ним права власності на 1/10 частину нежитлових будівель торгового призначення за адресою: АДРЕСА_1 рішення суду не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, п. 4 ч.1 ст.309, п.1 ч.1 ст. 205, п.1 ст.310, ст.ст.313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дзержинського району міста Харкова задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року у частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Інвест» права власності на нежитлову будівлю торгового призначення літ. «А-1», загальною площею 146,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати і провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині це рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: