Постанова
від 24.06.2014 по справі 57/176
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 57/176 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Воліка І.М.,

Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.01.2011 р. (суддя Гулевець О.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. (судді Коршун Н.М., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) у справі№57/176 господарського суду міста Києва за позовомВідкритого акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 52 056 грн. 51 коп. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2011 р. у справі №57/176, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р., позов Відкритого акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" (далі - ВАТ "Яготинський маслозавод") до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) задоволено, стягнуто з відповідача 52 056 грн. 51 коп. - основного боргу, 520 грн. 57 коп. - держаного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу №57/176 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судові рішення у справі №57/176 прийняті на підставі неналежних доказів, а саме, на підставі копій вже знищених оригіналів документів та документів, підписаних неуповноваженими особами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Мирошниченко С.В., касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.06.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/227 від 23.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному та перебуванням судді Мирошниченка С.В. у відпустці, для розгляду справи №57/176 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Волік І.М., Прокопанич Г.К.

В судове засідання 24.06.2014 р. представники позивача та відповідача не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення 14.02.2007 р. між ВАТ "Яготинський маслозавод" (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) договору на постачання молочної продукції виробництва ВАТ "Яготинський маслозавод", за умовами якого продавець надає покупцю можливість представляти його інтереси при реалізації молочної продукції та масла вершкового в місті Києві.

Так, п. 1.2 вказаного договору встановлено, що продавець на пільгових умовах проводить гуртовий відпуск продукції покупцю, який її реалізує в торгових підприємствах і оплачує в установлені терміни.

Відповідно до п. 2.1.3 договору про постачання молочної продукції продавець зобов'язується здійснювати продаж продукції покупцеві по гуртово-відпускним цінам із застосуванням знижки 10% за умови реалізації молочної продукції на суму не менше ніж 100 000 грн. 00 коп.

Оплата за продукцію проводиться з відстрочкою однієї поставки, що зазначено в п. 2.2.5 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, позивачем на виконання умов договору б/н від 14.02.2007 р. було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 653 731 грн. 90 коп. Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості продукції виконав частково в сумі 593 118 грн. 70 коп.

Враховуючи 10% знижку та повернення в окремих випадках зіпсованої продукції, заборгованість відповідача перед позивачем склала 53 656 грн. 51 коп.

ФОП ОСОБА_2 зобов'язання щодо погашення заборгованості виконав частково на суму 1 600 грн. 00 коп.

Вищевказане підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 11.10.2007 р., копіями транспортних накладних та прибуткових касових ордерів, які містяться в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій.

Відповідпо до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказане закріплено в ст. 712 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладені правові норми, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про порушення відповідачем свого зобов'язання перед позивачем щодо здійснення повної та своєчасної оплати продукції за договором б/н від 14.02.2007 р.

Крім того, п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені правові норми, колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо недоведеності існування договірних відносин між позивачем та відповідачем відхиляються судом як такі, що не відповідають приписам господарського процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, посилання заявника касаційної скарги на невиконання ним підпису на документах, що є письмовими доказами у справі №57/176, були повно та всебічно досліджені апеляційним господарським судом. З вказаного питання призначалась судова експертиза, яка не була проведена у зв'язку з несплатою за дослідження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факту підробки письмових доказів по справі, про який зазначав.

Крім того, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що встановлено ч. 2 ст. 111 5 вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарсько процесуальним кодексом України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, посилання заявника касаційної скарги на неналежність та недопустимість доказів, на підставі яких судами попередніх інстанцій задоволено позов, фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що також виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки вказані суди в порядку статтей 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва 25.01.2011 р. у справі №57/176 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.М. Волік

Г.К. Прокопанич

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення24.06.2014
Оприлюднено02.07.2014
Номер документу39532335
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —57/176

Ухвала від 18.07.2011

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

Ухвала від 05.10.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

Ухвала від 01.08.2011

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

Ухвала від 22.09.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Аюпова Р.М.

Постанова від 24.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Ємельянов A.C.

Ухвала від 10.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Ємельянов A.C.

Постанова від 31.03.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

Ухвала від 19.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

Ухвала від 07.10.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

Ухвала від 16.09.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні