Постанова

від 26.06.2014 по справі 908/1173/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 908/1173/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного малого підприємства-фірми "Ялос" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.14 у справі№908/1173/13 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "МКЗ Групп" доПриватного малого підприємства-фірми "Ялос" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" простягнення 397 000,00 грн В судовому засіданні взяв участь представник відповідача: Клімов С.С. -за дов. від 23.06.14.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "МКЗ Групп" у квітні 2013 року заявлений позов про стягнення з Приватного малого підприємства-фірми "Ялос" 397 000,00 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів отриманих за договором про надання тимчасової фінансової допомоги від 07.12.11 №14, укладеним між відповідачем та третьою особою, право на стягнення яких позивач набув на підставі договору б/н від 05.01.13 про відступлення права вимоги. При цьому, позивач посилався на приписи статей 509, 512, 513, 514, 526, 1049 Цивільного кодексу України, статей 193, 195, 220, 222 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.12.13, ухваленим суддею Поповою І.А., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції установив, що право на стягнення спірних коштів виникло у позивача саме на підставі договору від 05.01.13 про відступлення права вимоги. Установлено судом і факти повідомлення відповідача про зміну кредитора, отримання відповідачем коштів у спірній сумі та неповернення їх належному кредиторові. Водночас, місцевий суд врахував, що судовими рішеннями у інших справах №908/1374/13, №908/2768/13 Приватному малому підприємству-фірмі "Ялос" було відмовлено у задоволенні позовів про визнання недійсними договору від 07.12.11 №14 про надання тимчасової фінансової допомоги та договору від 05.01.13 про відступлення права вимоги. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 512 - 518, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Стойка О.В. -головуючого, Діброви Г.І., Шевкової Т.А., постановою від 14.04.14, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого підприємства-фірми "Ялос" залишив без задоволення.

Приватне мале підприємство-фірма "Ялос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення місцевим судом приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України та вважає хибним висновок апеляційного суду про те, що зазначення позивачем у тексті позовної заяви іншого договору було технічною опискою. Разом з цим, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 34, 36, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України та зауважує, що позивачем лише під час здійснення апеляційного провадження у справі надано акт від 10.01.13 приймання - передачі документів. Окрім цього скаржник, посилаючись на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 512, 514, 525, 526, 527, 599 Цивільного кодексу України не погоджується з наявністю у позивача права вимоги спірних коштів через невиконання останнім зобов'язань за договором від 05.01.13 про відступлення права вимоги щодо сплати первісному кредитору (третій особі) 397000,00 грн. за передане право вимоги. Водночас, скаржником надані додаткові пояснення до касаційної скарги до яких долучені копії листів ДПІ у Комунарівському районі, які за твердженням скаржника, свідчать про не проведення між позивачем та третьою особою розрахунків за договором про відступлення права вимоги.

Від Приватного підприємства "МКЗ Групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Приватного підприємства "МКЗ Групп" про стягнення з Приватного малого підприємства-фірми "Ялос" 397 000,00 грн. боргу, а підставою позову договір від 05.01.13 про відступлення права вимоги. Як установлено судами, 05.01.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" - первісним кредитором та Приватним підприємством "МКЗ Групп" - новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав позивачеві право вимоги за договором про надання тимчасової поворотної фінансової допомоги від 07.12.11 №14 . Пунктом 3.1.3 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язався передати позивачеві в термін до 10.01.13 усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка важлива для реалізації таких прав. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник, зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що договір від 05.01.13 за своєю правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні, порядок і підстави заміни якого визначаються Главою 47 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент - зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобов'язання, але й вади цього зобов'язання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України. За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Необхідність передачі новому кредиторові документів, що підтверджують наявність зобов'язальних вимог до боржника, та інформації, потрібної для реалізації цих вимог, зумовлена особливістю майнового права як об'єкта цивільних прав. Виходячи з того, що заміна кредитора здійснюється у межах існуючого зобов'язання, боржник має право відповідно до приписів статті 518 названого Кодексу висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом установлено, що на виконання умов пункту 3.1.3 договору від 05.01.13 про відступлення права вимоги, сторони підписали акт приймання-передачі від 10.01.13 зі змісту якого убачається, що позивачеві передані усі необхідні документи, які підтверджують передачу права вимоги за договором від 07.12.11 №14 про надання тимчасової фінансової допомоги. Судами установлено і те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" 09.01.13 скеровано на адресу відповідача лист з повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні та необхідність сплатити борг у сумі 397 000, 00 грн. новому кредитору -Приватному підприємству "МКЗ Групп". Судами також враховано, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.13 у іншій справі № 908/2768/13, яке набрало законної сили, Приватному малому підприємству-фірмі "Ялос" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 05.01.13 про відступлення права вимоги. Виходячи з того, що відступити можна лише реально існуюче дійсне право, суди під час розгляду справи по суті, правомірно вдались до оцінки дійсності вимоги, котра передана за договором від 05.01.13. Так, судами установлено, що 07.12.11 між Приватним малим підприємством-фірма "Ялос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж", укладено договір № 14 про надання тимчасової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого третя особа зобов'язалась надати відповідачеві грошові кошти в сумі 600 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути вказану суму в строки та порядку, передбачених договором. Пунктами 3.1, 4.1 договору від 07.12.11 сторони погодили, що кошти мають бути повернуті до 31.12.12. Як установлено судами, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" перерахувало відповідачеві 397000,00 грн., однак відповідачем ці кошти у визначений договором строк не повернуті. Враховано судами і те, що дійсність договору від 07.12.11 № 4 та факт надання відповідачеві коштів у розмірі 397 000, 00 грн., установлений також рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.13 у іншій справі №908/1374/13. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. З огляду на те, що суди установили факт набуття позивачем права вимоги до відповідача щодо сплати 397 000, 00 грн., висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Щодо доводу скаржника про те, що позивачем вже під час розгляду спору по суті було змінено підставу позову, то цей довід був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилений ним, з посиланням на те, що зазначення позивачем у тексті позовної заяви іншого договору є опискою. При цьому, враховується і те, що за приписами статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень є таке порушення судом норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів справи, судами установлені усі фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема, наявність у позивача права вимоги сплати відповідачем коштів у розмірі 397000, 00 грн. згідно з договором від 05.01.13 про відступлення права вимоги, яке він реалізував звернувшись з даним позовом; дійсність переданої позивачеві вимоги за договором від 07.12.11 про надання тимчасової поворотної фінансової допомоги; отримання відповідачем спірних коштів та неповернення їх. Не може бути підставою для скасування постанови у справі і твердження скаржника про відсутність у позивача права вимоги спірних коштів через не проведення останнім розрахунків з первісним кредитором за передане право вимоги, адже питання щодо наявності чи відсутності у позивача боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" не впливає на наявність у позивача права вимоги за договором від 05.01.13. Довід скаржника про те, що акт приймання-передачі від 10.01.13 наданий позивачем під час здійснення апеляційного провадження з порушенням приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України визнається неспроможним, оскільки апеляційний суд під час повторного розгляду справи, для правильного вирішення даного спору, з власної ініціативи, зобов'язав позивача надати відповідний документ. Окрім цього, не приймаються до уваги і надані скаржником до суду касаційної інстанції листи ДПІ у Комунарівському районі, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги. Витрати у сплаті судового збору покладаються на скаржника. Разом з цим, подаючи касаційну скаргу Приватне мале підприємство - фірма "Ялос" зайво сплатило 1588,00 грн. судового збору. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.11, розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду. За подання касаційних скарг на рішення суду, судовий збір із спорів майнового характеру становить 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.14 складає 1218,00 грн. Відтак, судовий збір при поданні Приватним малим підприємством-фірмою "Ялос" даної касаційної скарги повинен був складати 3970,00 грн., проте, скаржником до касаційної скарги додана квитанція № ПН540725С1 від 30.04.14 про сплату судового збору у розмірі 5 558,00 грн. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом. З огляду на викладене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1588,00 грн. підлягає поверненню скаржникові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.14 у справі № 908/1173/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства-фірми "Ялос" залишити без задоволення.

Повернути на користь Приватного малого підприємства - фірми "Ялос" (69001, м.Запоріжжя, бул.Шевченка,25-А, ЄДРПОУ 13637265) з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019) 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім ) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням № ПН540725С1 від 30.04.14.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Дроботова

В.Швець