Рішення

від 13.03.2014 по справі 248/8801/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 248/8801/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1904/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Санікової О.С.,

суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,

при секретарі: Хохулі М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» про стягнення суми

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.»

на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» ( далі -ТОВ «Транс В.В.В.») про стягнення суми.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 4 лютого 2013 року вона, як замовник, експедитор, уклала з ТОВ «Транс В.В.В.», як із перевізником, виконавцем заявку-договір № 5 (далі - договір) перевезення вантажу (куряче м'ясо) належним ТОВ «Транс В.В.В.» автомобілем - рефрижератором з м. Нікополя до м. Ташкента (Узбекистан).

В договорі було узгоджено всі умови, необхідні для договорів даного виду згідно чинного законодавства, а також права та обов'язки сторін.

Зокрема, сторони погодили, що нормативний час на оформлення та завантаження/розвантаження не повинен перевищувати 48 годин.

За простій під час завантаження/розвантаження, під час перевезення та на перетині кордону винна сторона сплачує іншій стороні штраф, еквівалентний 100 доларам США за кожну добу. За відмову від перевезення перевізник повинен сплати замовнику штраф в розмірі 20% від суми фрахту.

Сума фрахту за погодженням сторін становила еквівалент 6800 доларів США, 50% якої замовник повинна була сплатити авансом на кредитну картку ПАТ «Приватбанк» № НОМЕР_3 фізичної особи ОСОБА_2, а решту представник перевізника повинен був отримати готівкою після розвантаження машини в Узбекистані.

Для перевезення виконавцем було зафрахтовано вантажний автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2.

Вантажовідправник ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» оформив міжнародну вантажну накладну, яка була засвідчена печатками вантажовідправника та ТОВ «Транс В.В.В.».

05 лютого 2013 року вантаж було завантажено в належний ТОВ «Транс В.В.В.» рефрижератор, але останній не отримав необхідних документів для виїзду за межі України, в зв'язку з чим перевезення не було ним здійснено. Натомість автомобіль повернувся у м. Нікополь, де 15 лютого 2013 року відбулося перевантаження на інший транспортний засіб.

06 лютого 2013 року на виконання умов Договору позивач сплатила на вищезазначений картковий рахунок ОСОБА_2 25952 грн.

Оскільки ТОВ «Транс В.В.В.» перевезення не виконало, умови договору порушило, а перераховані кошти не повернуло та штрафи не сплатило, позивачка 20 лютого звернулась до нього з претензією, в якій заявила вимоги про повернення коштів та сплату штрафних санкцій.

У відповіді від 25 лютого 2013 року ТОВ «Транс В.В.В.» відмовився задовольнити претензію, посилаючись на те, що сума 25952 грн. на рахунок ТОВ «Транс В.В.В.» не поступала. Відмову сплатити штраф ТОВ «Транс В.В.В.» пояснювало відсутністю дозволів на перевезення вантажів з України до Узбекистану.

20 липня 2013 року позивачка направила ОСОБА_2 вимогу повернути перераховані кошти, яка була отримана ним 06 серпня 2013 року, але відповідач кошти не повернув, на звернення не відповів.

15 лютого 2013 року обставина набуття попередньої оплати відпала і виник обов'язок повернути кошти та сплатити штрафні санкції за договором.

ФОП ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 25952 грн., які були перераховані йому як попередня плата за вантажне перевезення, 3% річних у сумі 499 грн. 13 коп. та з ТОВ «Транс В.В.В.» - штраф за простій в сумі 6394 грн. 40 коп., штраф за відмову від виконання перевезення у сумі 10870 грн. 48 коп. та судові витрати з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 25952 грн., 3 % річних в сумі 499 грн. 13 коп. та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 264 грн. 41 коп., а всього 26715 грн. 54 коп. Стягнуто з ТОВ «Транс В.В.В.» на користь ФОП ОСОБА_1 штраф за простій в сумі 6394 грн. 40 коп., штраф за відмову від виконання перевезення в сумі 10870 грн. 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 58 коп., а всього 17437 грн. 46 коп.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 10 коп. Стягнуто з ТОВ «Транс В.В.В.» на користь держави судовий збір в розмірі 06 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне застосування судом норм матеріального права. Вважає, що судом не встановлено факт набуття ОСОБА_2 грошових коштів; надані позивачем в судове засідання докази не є достатніми для встановлення цього факту. Суд першої інстанції не врахував, що він не укладав з ОСОБА_1 ніяких договорів і не брав на себе ніяких зобов'язань. На час укладення заявки-договору між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транс В.В.В.» ОСОБА_2 знаходився з ТОВ «Транс В.В.В.» в трудових відносинах, тощо.

В апеляційній скарзі ТОВ «Транс В.В.В.» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування судом норм матеріального права. Вважає, що судом не встановлено чи мало місце порушення зобов'язання, а саме заявки-договору №5 від 04 лютого 2013 року; не встановлено які негативні наслідки настали через порушення зобов'язання, яка відповідальність встановлена умовами договору за порушення зобов'язання. Суд безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача та надані ним докази. При визначенні розміру штрафних санкцій за простій автотранспорту та відмову від перевезення судом не надано розрахунку розміру штрафних санкцій та будь-яких посилань на обставини з яких він виходив при їх визначенні.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений 26 лютого 2014 року у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до ч. 2 ст.76 ЦПК України.

Представник ТОВ «Транс В.В.В.» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений 22 лютого 2014 року у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до ч. 2 ст.76 ЦПК України.

Представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила їх відхилити.

Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 4 лютого 2013 року між позивачем, як замовником, експедитором, та відповідачем ТОВ «Транс В.В.В.», як з перевізником, виконавцем укладено заявку-договір № 5 перевезення вантажу (куряче м'ясо) належним ТОВ «Транс В.В.В.» автомобілем-рефрижератором з м. Нікополя до м. Ташкента (Узбекистан). Згідно умов договору, оплата в розмірі 50% від 6800 доларів США здійснюється на картку перевізника, відкриту на ОСОБА_2, залишок сплачується після вивантаження ( а.с.7-8).

Згідно копії чека від 06 лютого 2013 року на рахунок, зазначений в договорі перераховано 25952 грн..

Згідно повідомлення ПАТ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_3 станом на 06 лютого 2013 року був відкритий на ім'я ОСОБА_2

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення проведеної оплати за договором, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транс В.В.В.» 04.02.2013 року на підставі ст.1212 ЦК України, позивач зазначала, що ОСОБА_2 знаходиться з ТОВ «Транс В.В.В.» в трудових відносинах. Вказані обставини представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Стаття 1212 ЦК України регулює правовідносини, які випливають із не договірних зобов'язань.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Транс В.В.В.» внаслідок укладення між ними 04.02.2013 року договору перевезення вантажу, з яким ОСОБА_2 знаходиться у трудових відносинах, кошти позивачем перераховано відповідно до вказаного договору перевезення, а тому підстави для задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 ст. 12 ГПК України, передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав;

Зміст даних норм свідчить про те, що підвідомчість справи повинна визначатись виходячи з предмету спору з урахуванням суб'єктного складу.

Таким чином, ураховуючи, що зазначений спір фактично виник між юридичними особами, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ «Транс В.В.В.» про стягнення сум підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у вказаній частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 15 ЦПК України зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 205,307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» задовольнити частково.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в розмірі 25 952, 3% річних в розмірі 499,13 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 264,41 грн., стягнення на користь держави судового збору в розмірі 0,10грн. скасувати.

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» про стягнення суми відмовити.

Провадження по справі в частині позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» про стягнення сум закрити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: