Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а/0570/15943/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15943/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Кобець О.А.

з участю представників:

позивача - Кошової М.Ю.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0001781542/827, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» (далі - позивач або ТОВ «ГЗФ Шахтарська») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Шахтарська ОДПІ Донецької області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0001781542/827.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Шахтарською ОДПІ Донецької області ДПС здійснено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ГЗФ Шахтарська» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість по декларації за грудень 2011 року, за результатами якої складений акт від 15 серпня 2012 року № 713/15-2/37806505. В зазначеному акті податковою інспекцією зазначено про безпідставність формування позивачем податкового кредиту грудня 2011 року в сумі 94 750,00 грн. внаслідок віднесення до його складу податку на додану вартість, сформованого за фактом відображення в податковому обліку правочину з придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейдінг» (далі за текстом ТОВ «Коксотрейдінг») майна на підставі умов договору купівлі-продажу, який на думку податкової інспекції не відбувався. Порушення формування податкового кредиту призвело до завищення від'ємного значення податку грудня 2011 року на 94 750,00 грн. На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001431542/472 від 04 вересня 2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 94 750,000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 826,00 грн. В ході адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0001431542/472 від 04 вересня 2012 року було скасовано рішенням Державної податкової служби в Донецькій області в частині застосування штрафних санкцій. Із врахуванням висновків Державної податкової служби в Донецькій області відповідачем прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0001781542/827 від 14 листопада 2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 94 750,00 грн.

Позивач вважає, що висновки податкового органу про відсутність підстав для відображення в податковому обліку операцій з придбання позивачем майна (породно-вугільної маси) від ТОВ «Коксотрейдінг» не відповідають та суперечать вимогам цивільного та податкового законодавства, судовій практиці Європейського суду з прав людини та Верховного суду України, що склалася на теперішній час.

Позивач зауважував на тому, що в акті перевірки відповідачем не викладено жодного доводу в обґрунтування висновку про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, невикористання позивачем придбаного майна у господарській діяльності, що свідчить про необґрунтованість висновків суб'єкта владних повноважень про нікчемність вчиненого правочину або невідповідності закону вчинених позивачем господарських операцій. Позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність власних основних засобів у постачальника товарів може бути наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, по-перше, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а по-друге, законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства. Податкові накладні складено особою, яка зареєстрована податковим органом у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а тому така особа мала право видати спірні податкові накладні.

Укладений між позивачем та ТОВ «Коксотрейдінг» договір є дійсним, його правомірність встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2011 року по справі 41/139 пн за позовом ТОВ «ГЗФ Шахтарська» до ТОВ «Коксотрейдінг» про визнання права власності на майно: породно-вугільну масу в об'ємі 607 300 куб. м., яка знаходиться у породному відвалі колишньої шахти № 15 (Київська), розташованої у м. Шахтарську Донецької області та породно-вугільну масу в об'ємі 255 579 куб. м., яка знаходиться в породному відвалі колишньої шахти № 20 біс, розташованої у селищі Гірний міста Шахтарська; зобов'язання виконати умови пункту 4.1.1 договору купівлі-продажу № 01 від 26 вересня 2011 року - передати документацію на майно та підписати акт приймання-передачі.

Наведене, як вказав позивач, свідчить про правомірність включення ним до податкового кредиту грудня 2011 року податку на додану вартість в сумі 94 750,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Основні доводи незгоди відповідача із заявленим позовом полягають в наступному: ненадання позивачем до перевірки документів, які б підтверджували подальшу реалізацію придбаної в ТОВ «Коксотрейдінг» породно-вугільної маси та її використання позивачем у власній господарській діяльності; не встановлення в ході перевірки реального відбуття господарської операції з придбання позивачем породно-вугільної маси, що свідчить про відсутність підстав для її відображення в податковому обліку; відсутність господарської спрямованості відображеної позивачем в податковому обліку господарській операції з придбання породно-вугільної маси та отримання внаслідок її відображення в податковому обліку безпідставної податкової вигоди. Враховуючи викладене, відповідач наполягав на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

До судового засідання 19 грудня 2012 року відповідач уповноваженого представника не направив, через канцелярію суду від надав заяву про розгляд справи за відсутності представника податкової інспекції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 01 серпня 2011 року, адреса реєстрації: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. 50 років СРСР, будинок 27, кімната 2, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 37806505, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 563795, виданою Управлінням статистики у м. Шахтарську (арк. справи 12).

Позивач як платник податків перебуває на обліку в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість з 01 грудня 2011 року.

Відповідач - Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки

платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У зв'язку з виявленням розбіжностей за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по взаємовідносинам ТОВ «ГЗФ Шахтарська» та ТОВ «Коксотрейдінг» за грудень 2011 року, отриманням акту від Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Коксотрейдінг» (код ЄДРПОУ 36574542), ненадання платником податків пояснень та надання не в повному обсязі документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби наказом начальника Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 26 липня 2012 року № 464 (арк. справи 97) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» з 02 серпня 2012 року з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Коксотрейдінг» за грудень 2011 року.

Копія зазначеного наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 2911-10/15-23 отримані уповноваженою особою позивача 26 липня 2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (арк. справи 96).

В період з 02 серпня 2012 року по 08 серпня 2012 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу № 464 від 26 липня 2012 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Шахтарської ОДПІ Кравченко Н.А. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2011 року.

15 серпня 2012 року за наслідками перевірки складений акт № 713/15-2/37806505 (арк. справи 24-35).

За змістом висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГЗФ Шахтарська»: 1) пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, абзацу а пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за грудень 2011 року на 94 750,00 грн.; 2) пунктів 2.1, 2.4, 2.7, 2.15 та 2.16 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1998 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 195 року за № 168/704.

Не погодившись із висновками акту, позивач надав до податкової інспекції заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією спрямовано на адресу товариства відповідь, в якій позивача повідомлено про залишення без задоволення заперечень товариства та неприйняття їх до уваги при складанні податкового повідомлення-рішення.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України 03 вересня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001431542/472, яким за порушення пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, абзацу а пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на 94 750,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 826,00 грн. (арк. справи 37).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено товариством до Державної податкової служби в Донецькій області. 08 листопада 2012 року за наслідком розгляду наданої скарги Державною податковою службою в Донецькій області прийнято рішення № 17683/10/102-12-5, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001431542/472 від 03 вересня 2012 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 826,00 грн., в іншій частині скаргу товариства залишено без задоволення, прийняте податкове повідомлення-рішення без змін (арк. справи 48-53).

14 листопада 2012 року Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001781542/827 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на 94 750,00 грн. (арк. справи 39).

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 26 вересня 2011 року між ТОВ «Коксотрейдінг» (продавець) та ТОВ «ГЗФ Шахтарська» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 01 (арк. справи 14-15). Згідно пункту 1.1 зазначеного договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність і оплатити відповідно до умов цього договору майно, яке належить продавцю, а саме: 1) породно-вугільну масу у кількості 607 300 м. куб., яка знаходиться у породному відвалі колишньої шахти № 15 (Київська), розташовану за адресою: Донецька обл., м. Шахтарськ, територія колишньої шахти № 15 (Київська); 2) породно-вугільну масу у кількості 255 579,5 м. куб., яка знаходиться у породному відвалі колишньої шахти № 20 біс, розташованої у селищі Гірний м. Шахтарська.

Зазначене майно - породно-вугільна маса у кількості 607 300 м. куб. належить продавцю на підставі нотаріального договору, складеного 10 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вугіллязбут-Холдінг» (ЄДРПОУ 3704735) та товариством з обмеженою відповідальністю «Коксотрейдінг» (ЄДРПОУ 36574542), посвідченого приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_3 Майно - породно-вугільна маса у кількості 255579,5 м. куб. належить продавцю на підставі нотаріального договору, складеного 18 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Вуглезбут» (ЄДРПОУ 35514000) та ТОВ «Коксотрейдінг» (ЄДРПОУ 36574542), посвідченого приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_3 (пункт 1.2 договору).

За змістом пунктів 2.1 та 2.3 договору продаж майна за домовленістю сторін вчинюється за 568 501,00 грн. з урахуванням податків та зборів, які покупець має сплатити продавцю в повному обсязі протягом 90 днів від дня підписання цього договору.

01 грудня 2011 року сторонами за договором купівлі-продажу складений акт відвантаження (приймання-передачі) майна, згідно якого продавець - ТОВ «Коксотрейдінг» відвантажив у власність покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» породно-вугільну масу у кількості 255 579,5 м. куб. вартістю 128 501,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 21 416,83 грн. та породно-вугільну масу в кількості 607 300 м. куб., що знаходиться в породному відвалі шахти № 15 (Київська) вартістю 440 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 73 333,33 грн. (арк. справи 16).

На підставі податкових накладних, виданих товариством з обережною відповідальністю «Коксотрейдінг» позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року включено податок на додану вартість в сумі 94 750,00 грн., з яких 73 333,33 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01 грудня 2011 року (арк. справи 17) та 21 416,83 грн. на підставі податкової накладної № 2 від 01 грудня 2011 року.

У податковій декларації за грудень 2011 року (арк. справи 111-113) задекларовані податкові зобов'язання в сумі 1 047 216,00 грн., податковий кредит - 1 196 865,00 грн. (у т.ч. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Коксотрейдінг» в сумі 94 750,00 грн.), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду - 149 649,00 грн.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Водночас, при вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, то суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні придбане позивачем майно, породно-вугільна маса у кількості 255 579,5 м. куб. продовжує знаходитися у породному відвалі колишньої шахти № 15 (Київська), а породно-вугільна маса у кількості 255 579,5 м. куб. - у породному відвалі колишньої шахти № 20 біс, розташованої у селищі Гірний м. Шахтарська.

Судом запропоновано представнику позивача надати підтверджуючи документи щодо правових підстав знаходження придбаного позивачем майна у породних відвалах вище наведених шахт, як договори оренди земельних ділянок, договорів зберігання майна тощо.

Представником позивача на підтвердження правових підстав знаходження придбаного позивачем майна на території означених шахт надано суду копію договору № 17 на тимчасове резервування земельної ділянки від 13 червня 2012 року, укладеного між Шахтарською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська», згідно пункту 1, 6 даного договору його предметом є тимчасове резервування земельної ділянки площею 0,20 га на строк оформлення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка знаходиться на території колишньої шахти 15, з метою подальшого одержання документа, що посвідчує право на неї - договору оренди.

Дослідженням вказаного договору судом встановлено, що даний договір укладено значно пізніше ніж позивачем складений акт відвантаження (приймання-передачі) майна, згідно якого продавець - ТОВ «Коксотрейдінг» відвантажив у власність покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» породно-вугільну масу, отримані податкові накладні та здійснено оплату за вказане майно, зокрема договір № 17 на тимчасове резервування земельної ділянки складений 13 червня 2012 року, а згідно вище вказаних документів позивач отримав придбане майно 01 грудня 2011 року.

Необхідно зазначити, що згідно умов договору № 17 на тимчасове резервування земельної ділянки від 13 червня 2012 року позивачу фактично у користування земельна ділянка не надавалась, а її лише зарезервовано за позивачем до моменту укладення договору оренди, також у вказаному договорі зазначається лише про одну земельну ділянку площею 0,20 га, яка знаходиться на території колишньої шахти № 15, однак, позивачем придбано майно (породно-вугільна маса у кількості 255 579,5 м. куб.), яке згідно пояснень представника позивача повинно було також зберігатися у породному відвалі колишньої шахти № 20 біс, розташованої у селищі Гірний м. Шахтарська. При цьому, будь-які документи на підставі яких дане майно продовжувало зберігатися у породному відвалі колишньої шахти № 20 біс позивачем суду не надані.

Стосовно посилань позивачем на дійсність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Коксотрейдінг», зважаючи на те, що його правомірність встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2011 року по справі 41/139 пн за позовом ТОВ «ГЗФ Шахтарська» до ТОВ «Коксотрейдінг» про визнання права власності на майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із резулятивної частини наведеного судового рішення за позивачем визнано право власності на майно: породно-вугільну масу в об'ємі 607 300 куб. м., яка знаходиться у породному відвалі колишньої шахти № 15 (Київська), розташованої у м. Шахтарську Донецької області та породно-вугільну масу в об'ємі 255 579 куб. м., яка знаходиться в породному відвалі колишньої шахти № 20 біс, розташованої у селищі Гірний міста Шахтарська; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейдінг» виконати умови пункту 4.1.1. договору купівлі-продажу № 01 від 26 вересня 2011 року - передати документацію на майно та підписати акт приймання-передачі.

При цьому, суд зазначає, що визнання права власності за позивачем на вказане майно не є спірною обставиною у даній справі та не є предметом доказування, а спірною обставиною є реальність виконання спірної операції, підтвердженої належними та допустимими доказами.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

На виконання вимог частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається, судом запропоновано представнику позивача на підтвердження реальності виконання рішення господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2011 року по справі 41/139 пн надати документацію на майно, яку означеним рішенням, ТОВ «Коксотрейдінг» зобов'язано передати позивачу, однак позивач вказану документацію на пропозицію суду не надав.

На підтвердження використання породно-вугільної маси в господарській діяльності позивача його представник надав суду лише копію договору поставки № 01-03/12 від 01 березня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Коал Трейдінг», на поставку породно-вугільної маси, у кількості та за ціною, що вказуватимуться у специфікаціях, а також копію видаткової накладної №5 від 30 березня 2012 року на поставку породно-вугільної маси на суму 16 974,50 грн., у тому числі ПДВ 2 829,08 грн. Будь-які інші документи на підтвердження використання породно-вугільної маси в господарській діяльності позивача на пропозицію суду надані не були.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції, суд приходить до висновку, що дані документи не можуть підтвердити реальність відбуття такої господарської операції, оскільки даними документами не підтверджується зберігання придбаного майна, його утримання, а також використання його у подальшій діяльності з метою одержання економічного ефекту (ділової мети), хоча з моменту придбання позивачем майна до розгляду даної адміністративної справи минуло більше року.

Водночас, як вказано на сторінці 9 акту перевірки, позивачем для перевірки податковому органу також не надані документи щодо подальшої реалізації породно-вугільної маси.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки про безтоварність дослідженої господарської операції є обґрунтованими, які також цілком узгоджуються із обставинами встановленими Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби в акті перевірки № 430/22-4/36574542 від 17 травня 2012 року, що у контрагента позивача - ТОВ «Коесотрейдінг» були відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, а також неможливості фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших трудових ресурсів для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Отже, у судовому засіданні підтверджені висновки податкового органу про порушення ТОВ «ГЗФ Шахтарська» пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, абзацу а пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за грудень 2011 року на 94 750,00 грн., тому відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0001781542/827 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГЗФ Шахтарська» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0001781542/827, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.