Постанова

від 01.07.2014 по справі 810/3293/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року 810/3293/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Опаріна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профмаг» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

30 травня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Профмаг» (ТОВ «Профмаг», товариство) із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001752202 від 12 травня 2014 року.

Зазначали, що товариством дотримано порядок заповнення і подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань із податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, а також наголошували на правомірності формування податкового кредиту за досліджуваний під час перевірки період.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що виправлення помилок у податковій звітності не може слугувати підставою позбавлення товариства на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; також направив заперечення, в яких відображено зміст акта перевірки. Підкреслювали, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №285/22-00/36187135 від 25 квітня 2014 року, на підприємстві цього ж числа проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.15 статті 205 Податкового кодексу України, наказів Міндоходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а також від 25 листопада 2013 року №708 «Про затвердження форм реєстру видних та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» (т.1 а.с.35-40).

Такі висновки зроблені у зв'язку із неподанням позивачем разом із уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань із податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок уточнюючого реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

На підставі Акта перевірки, 12 травня 2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001752202 із визначенням суми донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 988833 грн. і штрафних санкцій у сумі 247208 грн. (т.1 а.с.41). При цьому, у такому повідомленні-рішенні вказано на порушення саме пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профмаг» є юридичною особою, зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 3 жовтня 2008 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Вишгородській ДПІ (а.с.20-34). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

20 березня 2014 року позивачем до ДПІ подано податкову декларацію із податку на додану вартість за лютий 2014 року (т.1 а.с.43-548).

У розділі 1 «Податкові зобов'язання» декларації за лютий 2014 року та додатку №5 до неї загальна сума податку на додану вартість становить 1388870 грн. (т.1 а.с.43,51).

У розділі 2 «Податковий кредит» цих декларації та додатку №5 до неї загальна сума податку на додану вартість складає 1324949 грн. (т.1 а.с.44,53).

10 квітня 2014 року товариством «Профмаг» подано до Інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань із податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року, а також розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів/додаток №5 (т.1 а.с.123-132).

У розділі І «Податкові зобов'язання» вказаного уточнюючого розрахунку загальна сума податку на додану вартість становить 1388870 грн. (т.1 а.с.123), тобто не відрізняється від аналогічного показника у декларації за лютий 2014 року.

У розділі ІІ «Податковий кредит» уточнюючого розрахунку загальна сума податку на додану вартість становить 1324949 грн., яка згідно додатку №5 до уточнюючого розрахунку збільшується на 36 грн. за рахунок заміни постачальників позивача ТОВ «Трейдінг Лео Нью» (код ЄДРПОУ 39028594) та ТОВ «Трейд Норман Нью» (код ЄДРПОУ 39032066) на ПП «ТК «Асторія» (код ЄДРПОУ 38866261), ПП «Ексида» (код ЄДРПОУ 38992047), ПП «Сіті-М Торг» (код ЄДРПОУ 38885389) (т.1 а.с.132).

У квітні 2014 року товариством до відповідача подано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень цього ж року (т.1 а.с.147-213), в якому відображено отримані від ПП «ТК «Асторія», ПП «Ексида» та ПП «Сіті-М Торг» податкові накладні за лютий 2014 року.

Крім того, на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями із ПП «ТК «Асторія», ПП «Ексида» та ПП «Сіті-М Торг» товариством «Профмаг» подано і засвідчені копії договорів поставки, специфікацій до них, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.214-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-79), податкової декларації з податку на додану вартість із додатком №5, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року, які прийняті податковим органом (т.1 а.с.134-213).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За правилами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як закріплено підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За нормами статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як закріплено у пункті 2 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 3 Розділу 1 Порядку).

Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (пункт 5 Розділу 1 Порядку)

У силу пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

За визначенням у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

За нормами пункту 10 розділу 1 Порядку №678 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до пункту 13 розділу 3 Порядку №678 декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121-0123/0130/0140) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

У силу пунктів 1, 2, 3 розділу 5 Порядку у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, за змістом статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

За таких обставин, суд, по-перше, погоджується із доводами товариства про те, що законодавством чітко визначений перелік документів, які необхідно подавати податковому органу, зокрема, що стосується уточнюючого розрахунку, при цьому Податковим кодексом України та згаданим Порядком №678, як і іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань із податку на додану вартість. Інформація щодо уточнюючих показників міститься в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку, який і було подано у цьому випадку. При цьому, суд звертає увагу, що у випадку, який розглядається, подавалась не уточнююча декларація, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

По-друге, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, порушення якого констатовано у оскаржуваному повідомленні-рішенні, не містить такої підстави для невключення до податкового кредиту сум податку на додану вартість як неподанння уточнюючого реєстру отриманих та виданих податкових накладних, тому висновок податкового органу про порушення позивачем у випадку, який розглядається, названої норми Податкового кодексу є неаргументованим, безпідставним та помилковим.

По-третє, докази протиправності формування позивачем податкового зобов'язання із податку на додану вартість і податкового кредиту із такого податку за лютий 2014 року - відсутні.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення, як і факту порушення позивачем положень податкового законодавства, у зв'язку із чим резюмує необхідність задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення №342 від 27 травня 2014 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0001752202 від 12 травня 2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профмаг» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 липня 2014 р.