Рішення

від 24.03.2014 по справі 384/917/13-ц

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 384/917/13-ц

№пр. 2/384/3/2014

24 березня 2014 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Галицького В.В.,

зі секретарем Лалаян А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника Вільшанської селищної ради Кіровоградської області Карамалака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія про визнання державного акту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області та ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання рішення Вільшанської селищної ради Кіровоградської області №44 від 17.10.2002 року частково незаконним і його часткового скасування та визнання Державного акту на право власності на землю недійсним. Позовна заява мотивована тим, що позивач успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме приміщення магазину площею 52,32 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 143 кв.м., а також дві прибудови за адресою по АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_4 йому відповідно до рішення Вільшанської селищної ради від 22 квітня 2005 року № 227 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та згідно технічного завдання № 22 від 29.07.2005 року, затвердженого в.о. начальника Вільшанського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_5, приватним підприємством «Ленд-В» розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку під розміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, Вільшанського району, Кіровоградської області. Під час виготовлення зазначеної технічної документації землеустрою були встановлені та погоджені внатурі межі земельної ділянки розміром 101,49 кв.м., землекористувачем яких був ОСОБА_4, що підтверджується актами встановлення та погодження меж земельної ділянки від 25.07.2005 року. Акт про погодження в натурі меж земельної ділянки підписаний комісією в складі голови Вільшанської селищної ради Харковенком В.Ф., в.о. начальника Вільшанського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_5, техніком землевпорядника Мазур О.М., землекористувачем ОСОБА_4, представниками суміжних землекористувачів: Вільшанським селищним головою Харковенком В.Ф., приватним підприємцем ОСОБА_3, та приватним підприємцем ОСОБА_6, при чому ОСОБА_3 жодних претензій не заявлялось.

20 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 виданий Державний акт на право власності на землю серії КР №113038 для розміщення магазину по АДРЕСА_2. Земельна ділянка надана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2002 року та рішення Вільшанської селищної ради № 44 від 17.10.2002 року.

Позивачка зазначає, що її чоловік ОСОБА_4 при житті не встиг оформити право власності на відведену йому земельну ділянку для обслуговування магазину, у зв'язку з чим вона, як спадкоємець цього магазину, звернулась в 2007 році із заявою до Вільшанської селищної ради про надання згоди на виготовлення проектної технічної документації для укладання договору оренди цієї земельної ділянки (з правом викупу) строком на 10 років, загальною площею 106,30 кв.м. Рішенням Вільшанської селищної ради №105 позивачці надано таке право, у зв'язку з чим за її зверненням була розроблена технічна документація із землеустрою, яку ОСОБА_3 відмовляється підписувати, стверджуючи те, що позивачка протиправно вилучила та володіє частиною земельної ділянки яка належить відповідачці на праві приватної власності.

Позивачка вказує на те, що відповідачці було неправильно виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю, через неправильне виділення земельної ділянки в натурі. Межа між земельними ділянками, яка повинна була проходити по капітальній стіні магазинів, була частково зміщена на ділянку позивачки, за рахунок чого площа земельної ділянки ОСОБА_3 була збільшена в сторону позивачки. Через цю помилку позивачка не може реалізувати своє право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться її магазин. У зв'язку з наведеним позивачка просить рішення Вільшанської селищної ради №44 від 17.10.2002 року в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки під розміщення магазину приватному підприємцю ОСОБА_3 скасувати та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №113038, виданий на ім'я ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заперечення на цивільний позов, в якому зазначає, що позивачем не доведено того, що при підготовці та виготовлені технічної документації із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_3 були допущені помилки, таких доказів позивачкою не надано, через що відсутні підстави для задоволення позову. Зазначає, що навпаки, позивачкою порушено право користування земельною ділянкою ОСОБА_3, оскільки частина належної їй земельної ділянки розміром 11,37 кв.м. безпідставно вийшли з її володіння. Щодо договору оренди земельної ділянки №01-09-13 від 05.09.2013 року, укладеного між Вільшанською селищною радою та позивачкою, то представник зазначив, що в прикінцевих положеннях цього договору зазначені як невід'ємна частина цього договору: план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки, розрахунок орендної плати, рішення селищної ради від 02.08.2007 року №105, але за виключенням останнього документа, інші документи не ідентифіковані та не зазначена дата виготовлення кожного з цих документів. Також представник зазначає, що позивачкою пропущено трьохрічний строк позовної давності, оскільки як, вказано позивачкою, ОСОБА_3 відмовилась підписувати акт про погодження меж земельної ділянки в квітні 2009 року. Крім того, представник вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стороною у справі є Вільшанська селищна рада, як суб'єкт владних повноважень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Вільшанської селищної ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення. Показав, що в державному акті невірно вказана спільна межа між позивачем та відповідачем ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та зазначила, що дійсно в її власності та у власності позивачки є магазини, в яких є спільна стіна. В 2005 році вона отримала Державний акт серії КР №113038 про право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, на підставі рішення Вільшанської селищної ради №44 від 17.10.2002 року, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки під розміщення магазину. Відповідачка не вбачає ніяких помилок та неточностей, та вважає, що рішення відповідає законодавству, а зазначений Державний акт про право власності на земельну ділянки є дійсним, у зв'язку з чим, просила відмовити в задоволенні позову.

Представник реєстраційної служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився. Надіслав заяву в якій вказав, що просить суд розглядати справу без його участі та при наявності достатніх правових підстав не заперечує проти задоволення позову.

Представник Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причина неявки суду невідома.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина 2 цієї статті).

Судом встановлено, що позивач 12.07.2009 року успадкувала після смерті свого чоловіка нерухоме майно, а саме приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 143 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.07.2007 року (а.с. 34).

Приміщення магазину позивача межує з приміщенням відповідача ОСОБА_3, розташованого по тій же вулиці за номером АДРЕСА_2. Магазини сторін мають спільну капітальну стіну, яка й розділяє їх.

17 жовтня 2002 року Вільшанською селищною радою винесено рішення за № 44, яким затверджено проект відведення земельної ділянки під розміщення магазину приватному підприємцю ОСОБА_3, продано їй у власність земельну ділянку площею 286 кв.м., у тому числі: 286 кв.м. - землі, які використовуються в комерційних цілях, розташовану в центральній частині АДРЕСА_2, під розміщення магазину за рахунок земель запасу Вільшанської селищної ради (а.с. 72).

На підставі вказаного рішення Вільшанської селищної ради ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії КР №113038 від 20.07.2005 року, кадастровий номер 3524355100:50:112:0001 (а.с. 70, 71).

Позивач після прийняття спадщини, а саме приміщення магазину по АДРЕСА_1, виявила бажання отримати в користування земельну ділянку, на якій розташований цей магазин.

Згідно з рішенням Вільшанської селищної ради №105 від 02.08.2007 року позивачці було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди терміном 10 років з подальшим правом викупу (а.с. 44), а рішенням №307 від 24.12.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачці на умовах оренди терміном на 10 років, загальною площею 106,3 кв.м., в тому числі 106,3 кв.м., земель, які використовуються в комерційних цілях, для розміщення та обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення та обслуговування магазину по АДРЕСА_1, належного позивачці, останній була виділена в натурі земельна ділянка площею 106 кв.м., кадастровий номер 3524355100:50:112:0002 (а.с. 9 -37).

Позивачка із технічною документацією звернулась до відділу Держкомзему у Вільшанському районі. На вказане звернення отримала відповідь № 1971 від 21.11.2013 року про те, що відділом Держземагентства у Вільшанському районі розглянуто проект та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виготовлення договору оренди земельної ділянки, строком на 10 років (з правом викупу) загальною площею 106,30 кв.м. для розміщення та обслуговування магазину за адресою АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР №113038 виданий ОСОБА_3 на загальну площу 286,02 кв.м для розміщення магазину АДРЕСА_2, встановлено, що при обробці файлу обміну електронними даними виявлено, що земельна ділянка громадянки ОСОБА_2 перетинається з земельною ділянкою суміжника землекористувача громадянки ОСОБА_3.

Із доданих до вищевказаної відповіді матеріалів з програмного комплексу «ГІС 6» видно, що розмір ділянки позивача не змінився та становить 106,3 кв.м.. Разом із тим вбачається, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 виходить за межі її магазину та налягає на земельну ділянку позивача.

Приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 згідно договору купівлі продажу нерухомого майна від 14.03.2005 року (а.с. 94) придбав покійний чоловік позивачки ОСОБА_4, а згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2007 року (а.с. 34) право власності на вказаний магазин перейшло до позивача. Позивачу згідно рішень Вільшанської селищної ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 106 кв.м. для розміщення та обслуговування магазину.

Як встановлено в судовому засіданні, що також підтверджується довідкою відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вільшанської райдержадміністрації Кіровоградської області № 01-1/27/1 від 08.11.2013 року, жодних добудов чи перебудов з боку суміжної стіни між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 з 2005 року і по цей час не проводилось.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивачу відведено земельну ділянку для розміщення та обслуговування магазину площею 106 кв.м.. Жодних добудов чи перебудов в бік відповідача ОСОБА_3 здійснено не було. Згідно матеріалів з програмного комплексу «ГІС 6» видно, що розмір ділянки позивача не змінився та становить 106,3 кв.м.. Разом із тим, згідно матеріалів з програмного комплексу «ГІС 6» зафіксовано той факт, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 виходить за межі її магазину та налягає на земельну ділянку позивача.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що працює на посаді начальника відділу Держземагенства у Вільшанському районі. З приводу виниклої ситуації повідомив, що обидві земельні ділянки, а саме позивача та відповідача ОСОБА_3 зареєстровані у програмі, але як видно із програмного комплексу «ГІС 6», земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 накладається із земельною ділянкою позивача на 11 кв.м.. Також повідомив, що на той час заміри робив ОСОБА_9. Зазначив, що останній робив свою роботу неякісно, оскільки до теперішнього часу є багато випадків коли зроблені ним заміри не співпадають із реальними межами земельних ділянок, у зв'язку із чим люди суміжники до цього часу не можуть виготовити державні акти на свої земельні ділянки.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працює на посаді техніка-землевпорядника Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Підтвердив що саме він працював разом із ОСОБА_9, який був виконавцем робіт по замірах коли здійснювався обмір у 2002 році земельної ділянки ОСОБА_3 на загальну площу 286,02 кв.м під розміщення магазину АДРЕСА_2. Вказує двері у магазин позивача який розміщений по АДРЕСА_1, під час здійснення замірів були зачинені, оскільки на той час його ще ніхто не викупив, а тому яким чином вимірювались внутрішні розміри йому невідомо. Особисто присутнім при замірах він не був, а через деякий час лише підписав вказані заміри перебуваючи на своєму робочому місці. З приводу спільної роботи із ОСОБА_9, зазначив, що працював із ним із 1999 року по 2006 рік. У ОСОБА_9 на той час була педагогічна освіта. Зазначив що якість робіт ОСОБА_9 за період його роботи була поганою, у зв'язку із чим на даний час постійно виникають проблеми з тим, що не лягають межі виміряних ним ділянок із тепер виміряними ділянками.

Суд прийшов до висновку, що при винесенні Вільшанською селищною радою рішення про затвердження проекту земельної ділянки під розміщення магазину ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2, було затверджено план меж цієї земельної ділянки, а межа котра розділяла земельні ділянки між магазинами позивачки та ОСОБА_3 була частково зміщена в сторону позивачки. Оскільки межа земельних ділянок повинна була проходити по капітальній стіні, яка розділяла магазини сторін, суд вважає, що цим рішенням порушено право позивачки на користування земельною ділянкою, на якій розміщений її магазин за адресою АДРЕСА_1.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 127 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Статтею 128 ЗК України визначено порядок продажу земельних ділянок громадянами. Так, за змістом частин другої та третьої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у придбанні земельної ділянки у власність, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності було унормовано також Указом Президента України №32/99 від 19.01.1999 року "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 4 та 5 якого, продавати землі комунальної власності мали право сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи, а купувати - громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності або юридичні особи України.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, установленому статтею 151 ЗК України. За частиною першою цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Вільшанська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, повинна здійснювати свої повноваження за принципами, передбаченими статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", до яких зокрема належать народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів та інші.

До повноважень селищної ради відносяться серед іншого вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої стаття 26 цього Закону), а також управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пункт 1 частини першої статті 29 цього Закону).

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при виготовлені державного акту відповідачці ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, працівниками ДП Центр державного земельного кадастру» в особі Кіровоградської регіональної філії робіт не було враховано реальний розмір та розташування суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2. В подальшому це призвело до того, що внаслідок видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на землю з невірним накресленням земельної ділянки, були порушені законні права та інтереси позивачки, вона позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, якою правомірно користується для обслуговування магазину, що належить їй на праві власності.

З цих підстав суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, рішення Вільшанської селищної ради №44 від 17.10.2002 року в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 є недійсним. Державний акт, виданий ні підставі цього рішення, підлягає скасуванню.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що позивачка порушила строк позовної давності, оскільки дізналася про порушене право в квітні 2009 року, в той час коли ОСОБА_3 відмовилась підписувати технічну документацію, суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку початок строку позовної давності почався з моменту складання акту встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) і погодження меж земельної ділянки від 23.04.2013 року, який позивач відмовилась підписувати.

Сам акт встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) і погодження меж земельної ділянки від 23.04.2013 року, суд вважає недопустимим доказом, оскільки в даному акті відсутній підпис голови селищної ради, який представляє орган що є розпорядником земель загального користування. В акті зазначено прізвище суміжного землекористувача ОСОБА_8, хоча як стверджує представник позивача і визнала відповідач ОСОБА_3 вказана особа на момент складання акту померла, а підпис замість неї поставила зовсім інша особа. Крім того, як повідомила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, під час вказаних в акті робіт насправді жодних меж та знаків в приміщенні позивача не встановлювалось.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про неможливість розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства є безпідставними, оскільки відповідно частини першої статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В даній справі розглядається спір громадянина про порушене право з приводу володіння, користування, та розпорядження земельною ділянкою з іншою фізичною особою, а тому має розглядатись в порядку цивільного судочинства, що також роз'яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Згідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 11, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 321, 373, 377 ЦК України, ст. 116, 198 Земельного Кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія про визнання державного акту недійсним, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Вільшанської селищної ради Кіровоградської області № 44 від 17.10.2002 року, а саме в частині «Затвердити проект відведення земельної ділянки під розміщення магазину приватному підприємцю ОСОБА_3».

Визнати недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 113038, земельна ділянка розміром 286,02 кв.м., виданий Вільшанською селищною радою Кіровоградської області 20.07.2005 року на ім'я ОСОБА_3.

Стягнути із ОСОБА_3 та Вільшанської селищної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 по 114 грн. 70 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Вільшанський районний суд). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: