Ухвала

від 18.06.2014 по справі 814/2548/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 814/2548/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Кравченка К.В.,

- Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041720, № 0000051720, № 0000061720, які були прийняті Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) 12.01.2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000041720 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17653,75 грн. з яких: 14 123 грн. - за основним платежем і 3530,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 12.01.2012.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Присуджено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 176,41 грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївські області ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.11.2011 по 16.12.2011 ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, результати якої оформила актом від 23.12.2011 № 1511/17-208/НОМЕР_4.

Відповідно до висновків Акта, 12.01.2012 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000041720 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 79 498,75 грн. (63 463 грн. - за основним платежем, 16 035,75 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), надалі - Рішення № 1.

Як вказано у Рішенні № 1, позивач порушила підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

- № 0000051720 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб на 15 560,93 грн. (за основним платежем), надалі - Рішення № 2.

Як вказано у Рішенні № 2, позивач порушила статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет № 13-92) з урахуванням статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб»;

- № 0000061720 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб на 1 342,04 грн. (1 073, 63 грн. - за основним платежем, 268,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, надалі - Рішення № 3.

Як вказано у Рішенні № 3, позивач порушила підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункт 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 1 підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, в сумі 17 653,75 грн. (14 123 грн. - за основним платежем, 3 530,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), оскільки позивачем надано достатньо доказів на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а порушені права та інтереси позивача є такими, що підлягають судовому захисту.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган визнав незаконним включення до податкового кредиту суми 10 715,55 грн. (ПДВ, що був сплачений позивачем у серпні і жовтні 2010 року у складі вартості товарів на користь ТОВ «Вайторіус») і суми 3 408 грн. (ПДВ, що був сплачений позивачем у листопаді 2010 року у складі вартості товарів на користь ТОВ «Віко-Миколаїв»).

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Апелянт не посилається на невідповідність вимогам законодавству первинних документів, які були складені на підставі взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Віко-Миколаїв», ТОВ «Вайторіус», а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач займалася діяльністю автомобільного вантажного транспорту, для чого використовувала власні та орендовані транспортні засоби; товари, що придбала позивач у ТОВ «Вайторіус» і ТОВ Віко-Миколаїв», були призначені для належної експлуатації транспортних засобів.

Доводи апелянта про завищення позивачем податкового кредиту з посиланням на інформацію, що викладена в акті від 12.05.2011 № 620/23-420/37104898 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Віко-Миколаїв» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» за листопад 2010 року», в акті від 02.06.2011 № 737/23-420/36954874 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайторіус» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» код ЄДРПОУ 35870453 за серпень, жовтень 2010 року» колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, на підставі яких документів (матеріалів) проводиться документальна перевірка, і серед цих документів (матеріалів) вказані «отримані в установленому законодавством порядку контролюючим органом документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Акти (довідки) про неможливість проведення зустрічної звірки або акти про неможливість проведення документальної перевірки не є податковою інформацією. Єдиний факт, що можуть підтверджувати ці документи, - це те, що звірку не було проведено.

Доводи апелянта стосовно того, що ФОП ОСОБА_2 завищила податковий кредит за період з 01.01.10 р. по 31.12.2010 р., так як угоди з контрагентами ТОВ «Вайторіус» та ТОВ «Віко - Миколаїв» були укладені без мети настання реальних наслідків не можуть бути прийняті до уваги, а посилання податкового органу на ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України щодо нікчемності укладених позивачем правочинів з контрагентами є необґрунтованими, оскільки податковим органом не надано доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме вирок суду про притягнення сторін до кримінальної відповідальності, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, з урахуванням викладеного правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення № 1 підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, в сумі 17 653,75 грн. (14 123 грн. - за основним платежем, 3 530,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 197, п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: