Рішення

від 26.06.2014 по справі 908/1675/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 Справа № 908/1675/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червоно партизанська, 1; адреса для листування: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корпус 1, поверх 7-й)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ОФИС МАСТЕР» (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 6, прим. 22)

про стягнення 4475,00 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Кулієв М.К., довіреність № б/н від 10.10.2011 р.;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» з позовною заявою про стягнення з ТОВ «ТД «ОФИС МАСТЕР» 4475,00 грн. заборгованості за договором поставки № ПД/27-13 від 25.01.2013 р., в т.ч.: 3311,00 грн. основного боргу, 350,96 грн. пені, 251,30 грн. інфляційних втрат, 331,10 грн. штрафу та 230,64 грн. - 10% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем в не виконані, станом на 12.05.2014 р. заборгованість за отриманий за договором товар складає 3311,00 грн. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1675/14, присвоєно справі номер провадження № 30/21/14, розгляд якої призначено на 05.06.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладався до 26.06.2014 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві. До початку судового засідання від позивача надійшли витребувані судом документи. Також, у судовому засіданні до матеріалів справи надано оригінал акта звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 20.05.2014 р. та від 05.06.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 21.05.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 12.06.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 6, прим. 22, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг інформаційно-ресурсного центру станом на 25.06.2014р. наявний в матеріалах справи).

Ухвала суду про призначення розгляду справи повернута на адресу суду з позначкою поштового відділення зв'язку про закінчення строку зберігання.

Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 р. між ТОВ «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» (Постачальником, позивачем у справі) та ТОВ «ТД «ОФІС МАСТЕР» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № ПД/27-13 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця товари народного споживання, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, ціна, кількість, асортимент Товару, що поставляється Позивачем Відповідачу за Договором, обумовлюються у видаткових накладних, які погоджуються сторонами попередньо і є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що ціна даного договору визначається на підставі загальної вартості Товару, переданого Постачальником Покупцю, згідно видатковим накладним, які є невід'ємною частиною даного договору.

За визначенням п. 2.3 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним Договором окремої партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем. Під «окремою партією Товару» за даним Договором Сторони розуміють весь обсяг (кількість) Товару, переданого Постачальником Покупцю по одній окремій видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.6 Договору право власності на Товар (а у випадку поставки Товару частинами, - на кожну його частину, партію) переходить від Позивача до Відповідача в момент передачі Позивачем Товару (кожної його частини, партії) Відповідачу. Передача Товару Позивачем і отримання Товару Відповідачем оформляється шляхом проставлення уповноваженою особою Відповідача на примірнику видаткової накладної власноручного підпису й відбитка печатки (штампу) Відповідача. Повноваження осіб, які здійснюють приймання Товару від імені Відповідача, повинні бути підтверджені довіреністю, виданою уповноваженою особою Відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, - типова форма № М-2 або довіреністю, оформленою в нотаріальному порядку (для представників фізичних осіб - підприємців). При цьому відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня в 1996р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня в 1996р. за N 293/1318, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

На виконання п.13 «Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня в 1996р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня в 1996р. за № 293/1318, Відповідач повідомив Позивача про зразок печатки (штампу), якою, матеріально відповідальні особи, що приймають цінності від імені Відповідача, завіряють на супровідних документах (накладній, акті тощо) свої підписи про одержання цінностей (копія Додатку №1 від 25.01.2013р. додається).

Згідно з п. 7.2 Договору за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого Постачальником Покупцю товару, а також несвоєчасну чи неповну оплату товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5% (нуль цілих, п'ять десятих процентів) від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення виконання Відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором. Нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання Покупцем свого грошового зобов'язання, незалежно від його тривалості.

Відповідно до п. 7.3 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, крім пені, передбаченої п.7.2 Договору, штраф в розмірі 10% (десять процентів) від вартості неоплаченого товару, у разі прострочення оплати Покупцем вартості переданого йому Постачальником товару більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати настання строку оплати вартості отриманого Покупцем товару, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання Покупцем свого грошового зобов'язання та 10% (десять процентів) річних від простроченої суми.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до дати його розірвання сторонами в порядку, передбаченому даним договором та діючим законодавством України. У випадку невиконання однією із сторін зобов'язань по даному договору, строк його дії продовжується до моменту належного виконання зобов'язаною стороною такого зобов'язання.

Як встановлено судом, позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором, здійснено поставку товарів відповідачу на загальну суму 3311,00 грн. згідно видаткової накладної № 1ППУФ00008673 від 12.08.2013 р.

Наведене також підтверджується розгорнутим актом звірки взаємних розрахунків за період з 25.01.2013р. до 08.05.2014р. до Договору, який підписано відповідачем без зауважень.

За доводами позивача, у встановлені Договором строки відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ТД «ОФИС МАСТЕР» 4475,00 грн. заборгованості за договором поставки № ПД/27-13 від 25.01.2013 р., в т.ч.: 3311,00 грн. основного боргу, 350,96 грн. пені, 251,30 грн. інфляційних втрат, 331,10 грн. штрафу та 230,64 грн. - 10% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 3311,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на цій накладній (арк. справи 23).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 2 Договору.

Так, за змістом п. 2.3 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним Договором окремої партії Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем. Під «окремою партією Товару» за даним Договором Сторони розуміють весь обсяг (кількість) Товару, переданого Постачальником Покупцю по одній окремій видатковій накладній.

В даному випадку граничним строком повного та остаточного розрахунку за Товар є 26.08.2013 р.Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в сумі 3311,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2013 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 3311,00 грн.

Згідно наданої позивачем до матеріалів справи Довідки про стан заборгованості за договором станом на 26.06.2014 р. борг відповідачем не сплачено і становить 3311,00 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3311,00 грн. основного боргу за договором і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім зазначеної вимоги, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 350,96 грн. пені, 251,30 грн. інфляційних втрат, 331,10 грн. штрафу та 230,64 грн. - 10% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені та штрафу заявлені позивачем на підставі п. 7.2 та п. 7.3 Договору, якими визначено, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого Постачальником Покупцю товару, а також несвоєчасну чи неповну оплату товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання Покупцем свого грошового зобов'язання, незалежно від його тривалості. Також, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, у разі прострочення оплати Покупцем вартості переданого йому Постачальником товару більше ніж на 15 календарних днів з дати настання строку оплати вартості отриманого Покупцем товару, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання Покупцем свого грошового зобов'язання та 10% (десять процентів) річних від простроченої суми (п. 7.3 Договору).

Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які

умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд

сторін).

Також, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.3 Договору в розмірі 10% річних від суми заборгованості.

Отже, в даному випадку, користуючись можливістю та правами наданими вказаними нормами, Сторони за взаємною згодою в п. 7.2 та п. 7.3 Договору передбачили нарахування пені протягом всього терміну прострочення та річні в розмірі - 10%.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, процентів річних та штрафу заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період (з 26.08.2013 р. по 12.05.2014 р.), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд знаходить підстави для її часткового задоволення - в сумі 320,67 грн., і для відмови у стягненні пені в сумі 30,29 грн.

Суд констатує, що заявлені до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, 10% річних та штрафу визначено позивачем правильно.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки № ПД/27-13 від 25.01.2013 р. щодо оплати отриманого від позивача товару.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1814,63 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ОФИС МАСТЕР» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ОФИС МАСТЕР» (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 6, прим. 22, код ЄДРПОУ 36977163, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1; адреса для листування: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корпус 1, поверх 7-й, код ЄДРПОУ 37375009, п/р № 2600130554101 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» м. Дніпропетровськ, МФО 305749) суму 3311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 320 (триста двадцять) грн. 67 коп. пені, суму 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 230 (двісті тридцять) грн. 64 коп. - 10% річних, 331 (триста тридцять одна) грн. 10 коп. штрафу та суму 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.07.2014 р.