Постанова

від 11.06.2014 по справі 804/5611/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р. Справа № 804/5611/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Андреєвої В.В. Войтенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року, №0001292201 від 14.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну переві рку товариства з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» з дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за березень, квітень, травень, червень 2013 року, з дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та з податку на прибуток під час здійснення взаємовідносин з ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» (код ЄДРПОУ 31270155) за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий 2011року; з ТОВ «Атомелектромаш» (код ЄДРПОУ 13473734) за період грудень 2010 року; з ТОВ «Будгарантсервіс» (код ЄДРПОУ 37373588) за період березень 2011 року; з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» (код ЄДРПОУ 34830179) за період травень, червень 2011 року; з ТОВ «Запоріжспецкомплект» (код ЄДРПОУ 34155536 за період січень 2011 року; з ТОВ «Інтелектуальні системи» (код ЄДРПОУ 32649404), за період грудень 2010 року; з ТОВ «НВП «РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 36094486) за період березень, квітень 2012 року; з ТОВ «Оптпромметпостач» (код ЄДРПОУ 37167942) за період листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року; з ТОВ «Промелемент» (код ЄДРПОУ 36408504) за період липень - грудень 2010 року; з ТОВ «Спецтехінпром» (код ЄДРПОУ 31256591) за період лютий - квітень 2012 року, серпень, вересень 2012 року; з ТОВ «ТД «Гарант» (код ЄДРПОУ 37129802) за період березень, червень 2011 року; з ТОВ «Трансбуддеталь-2008» (код ЄДРПОУ 36141085) за період листопад 2010 року; з ТОВ «УСТІНА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37731037) за період липень 2012 року; з ТОВ «Екотехнологія» (код ЄДРПОУ 32050890) за період грудень 2010 року; з ТОВ «Юфком» (код ЄДРПОУ 34407341) за період березень 2012 року; з ТОВ «Ферроконтакт 77» (код ЄДРПОУ 34440918) за період липень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року; з ТОВ ЕЛЕКТРОННА КОМПАНІЯ «ЕДВАНС» (код ЄДРПОУ 24423768) за період грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1285/2203/32040840 від 01.11.2013 року.

Не погодившись із висновками акту, ТОВ «МД Істейт» 08 листопада 2013 року за вих.№259 направило заперечення, які листом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №13622/10/04-64-22-03-11 від 15.11.2013 року визнано правомірними.

26.11.2013 позивач отримав поштою податкове повідомлення-рішення №0005482201 від 20.11.2013 року на суму 179 277,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0005472201 на суму 31 391,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00054442201 на суму 91 807,75 грн.

В порядку адміністративного оскарження ТОВ «МД Істейт» направило скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, при розгляді якої було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МД ІСТЕЙТ», за результатами якої складено акт №318/2203/32040840 від 30.01.2014 року, в якому встановлено порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу з постачальниками, вказаними в акті;

- п.4.1. ст.4; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пп.14.1.179, пп.14.1.181 п.14.1. ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «МД Істейт» занижено податок на додану вартість на загальну суму на суму 119 927,00 грн.;

- п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1991 року №334/94-ВР, в результаті чого ТОВ «МД Істейт» занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 69 439,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №628/10/04-36-10-08-09 від 03.02.2014 року були скасовані податкові повідомлення-рішення №0005472201 від 11.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 31 391,00 грн., від 20.11.2013 року №00054442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 615,2 5грн, в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення. Збільшено на 55 828,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні №00005482201 від 20.11.2013 року.

Рішенням Міністерства доходів і Зборів України №5857/6/99-99-10-01-15 від 02.04.2014 року податкові повідомлення-рішення №0005442201 та №000005482201 від 20.11.2013 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга без задоволення.

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001312201 від 14.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 828,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001292201 від 14.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 86 192,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1991 року №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого

використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В силу пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З актів перевірки від 01.11.2013 року та від 30.01.2014 року вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства в частині здійснення експортних операцій з посиланням на п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у періоді, що перевіряється, ТОВ «МД Істейт» (покупець) укладено з ТОВ «СКАЙ ГРУПП ПЛЮС» (продавець) договір купівлі-продажу №ЗСПМД-000038 від 06.03.2013 року, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна продукції вказується в рахунку-фактурі продавця, який виставляється покупцеві на підставі поданої ним письмової заявки.

Позивачем отримано податкові накладні від ТОВ «СКАЙ ГРУПП ПЛЮС» №2 від 19.03.2013 року, №4 від 27.03.2013 року, №1 від 12.03.2013 року, №5 від 29.03.2013 року, №5 від 04.04.2013 року, №4 від 04.04.2013 року, які були включені ним до складу податкового кредиту.

Фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними №СГ-0000001 від 28.03.2013 року, №СГ-1304045 від 04.04.2013 року. Транспортування товару здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.03.2013 року б/н, від 04.04.2013 року б/н. Розрахунок між суб'єктами господарювання за товар, який було експортовано, проводились у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями.

Придбану у ТОВ «СКАЙ ГРУПП ПЛЮС» продукцію, ТОВ «МД Істейт» відправлено для подальшого експорту наступним підприємствам: «Jamund Hanna Piech» (Польща) у березні 2013 року та ТОВ «Торговий дім - Електроапаратний» (Молдова) у квітні 2013 року.

Згідно із листом ТОВ «МД Істейт» від 22.10.2013 року №246 залишок товару, який в подальшому не було реалізовано на експорт (стрічка сталева 08КП 1.2х500 мм), станом на 22.10.2013 року знаходиться на складі в кількості 5,8 тн.

Між позивачем та компанією «GLESTON TRADE» LTD (Кипр) укладено контракт №ЗСПМД-000422 від 27.10.2011 року та додаткову до нього угоду №1 від 29.12.2012 року, контракт купівлі-продажу №ЗСПМД-000031 від 28.02.2013 року. Згідно із Специфікацією №1 від 28.02.2013 року до контракту «GLESTON TRADE» LTD було продано металопродукцію: лист стальний просіяно-витяжний ТУ У 27.1-25484714-001-2002. ТОВ «МД Істейт» оформлено наступні вантажні митні декларації: №112030000/2013/010409 від 25.04.2013 року та №112030000/2013/010408 від 25.04.2013 року.

Крім того, до перевірки були надані сертифікати якості продукції. Транспортування товару засвідчується залізничною накладною від 25.04.2013 року №46744595 та залізничною накладною від 25.04.2013 року №46744603. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Згідно із умовами укладеного позивачем з ТДВ «Белметинвест» (м. Мінськ, Республіка Білорусь) контракту №ЗСПМД-000344 від 05.11.2008 року продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець оплатити і прийняти металопродукцію виробництва: ВАТ «Запоріжсталь», ТОВ «МД Істейт», в кількості, зазначеній в специфікації, що є невід'ємною частиною даного контракту та погодженого сторонами. До даного контракту були надані додаткові угоди та специфікації. Позивачем оформлено вантажні митні декларації №112030000/2013/006675 від 15.03.2013 року, №112030000/2013/010463 від 26.04.2013 року. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Умовами контракту №ЗСПМД-000009 від 31.01.2013 року, укладеного позивачем з «TREST METAL» LLC (м.Баку, Азербайджан), визначено, що продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець оплатити і прийняти лист сталевий просічно-витяжного виробництва ТОВ «МД Істейт», у кількості, зазначеній в специфікації, що є невід'ємною частиною даного контракту та погодженого сторонами.

ТОВ «МД Істейт» оформлено вантажну митну декларацію №112030000/2013/013008 від 29.05.2013 року, відповідно до якої транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Між ТОВ «МД Істейт» та ТОВ «МГУ» (м.Тбілісі, Грузія) укладено контракт №ЗСП МД-000048 від 02.04.2013 року, виконання умов якого підтверджується специфікацією №1 від 02.04.2013 року, вантажно-митною декларацією №112030000/2013/009605 від 16.04.2013 року, рахунком-фактурою №1 від 08.04.2013 року, банківськими виписками. Також до перевірки надано сертифікат якості від 10.04.2013 року №3145.

Згідно із контрактом, укладеним позивачем з ВАТ «Белметалл» (м.Мінськ, Білорусь), №ЗСПМД-000264 від 01.10.2012 року було продано металопродукцію, що підтверджується специфікацією №3 від 27.02.2013 року, вантажно-митними деклараціями №112030000/2013/006464 від 15.03.2013 року та №112030000/2013/009807 від 18.04.2013 року, рахунками-фактурою №5 від 11.03.2013 року та №6 от 16.04.2013 року, сертифікатами якості від 11.03.2013 року №3127 та від 16.04.2013 року №3148, виписками з банківського рахунку.

Виконання умов контрактів, укладених між ТОВ «МД Істейт» та ВАТ «Мінський автомобільний завод» - керуюча компанія холдінга «Белавтомаз» (м.Мінськ, Білорусь), JAMUND HANNA PIECH (Польща), ТОВ «Торговий дім «Електроапаратний» (Молдова), підтверджується належним чином складеними первинним документами, які містяться в матеріалах справи.

Аналізуючи зміст акту перевірки, суд приходить до висновку, що відповідачем реальність господарської операції не заперечується. Однак податковий орган зазначає, що придбаний товар було реалізовано зі збитком у зв'язку з не включенням суми ПДВ до собівартості товару.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого «Jamund Hanna Piech» ТОВ «Торговий дім «Електроапаратний» товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за продукцію на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 34 242,75 грн.

Однак, суд звертає увагу, що підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункт 14.1.228 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства податок на додану вартість не можна вважати ні доходом, ні витратами, про що свідчать прямі норми підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

Оскільки податок на додану вартість згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком і відшкодовується підприємству згідно з нормами Податкового кодексу України, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, вказаний податок не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Також в ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновки щодо непідтвердженості реальності господарських операцій з контрагентами позивача.

Проте суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

ТОВ «МД Істейт» з ТОВ «ТБ «Гарант» (код ЄДРПОУ 37129802) укладено договір №ЗСПМД-000148 від 01.03.2011 року; з ТОВ «УСТІНА-ГРУП» договір поставки №ЗСПМД-000201 від 11.07.2012 року; з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» договір №ЗСПМД-000275 від 30.05.2011 року; з ТОВ «НВП «РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ» договір поставки №ЗСП МД-000077 від 14.03.2012 року; з ТОВ «Трансбуддеталь-2008» договір №ЗСП МД-000368 від 26.11.2010 року; з ТОВ «Екотехнологія» договір від 10.12.2009 року на виконання проектних робіт; з ТОВ «Запоріжспецкомплект» договір №ЗСПМД-000059 від 03.01.2011 року; з ТОВ «Інтелектуальні системи» договір № ЗСПМД-000292 від 01.09.2007 року про надання послуг з сервісного обслуговування і ремонту обладнання; з ТОВ «ЮФКОМ» договір №ЗСПМД-000292 від 01.06.2011 року; з ТОВ «Ферроконтакт 77» договір №ЗСПМД-000256 від 15.07.2010 року; з ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» договір №ЗСПМД-000279 від 22.07.2009 року; з ТОВ «Будгарантсервіс» договір №42 від 15.03.2011 року; з ТОВ «Спецтехінпром» договір №13 від 23.02.2010 року; з ТОВ «Оптпромметпостач» договір №ЗСП МД-000258 від 02.08.2010 року; з ТОВ «Промелемент» договір №ЗСП МД-000202 від 19.05.2009 року; поставка товару від ТОВ «Атомелектромаш» та ТОВ «ЕЛЕКТРОННА КАМПАНІЯ «ЕДВАНС» відбувалась на підставі рахунків-фактур.

Відповідно до умов вищезазначених договорів виписано (оформлено) накладні та податкові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг). Суми податку на додану вартість за зазначеними в акті перевірки податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Зі змісту актів перевірки №1285/2203/32040840 від 01.11.2013 року та №318/2203/32040840 від 30.01.2014 року вбачається, що їх висновки загалом ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд зазначає, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство. Отже, посилання податкового органу на акт перевірки суб'єкта господарювання як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак реальність господарських операцій позивач в повній мірі підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року, №0001292201 від 14.03.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 червня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко