Ухвала

від 30.09.2014 по справі 804/5611/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/5611/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року та №0001292201 від 14.03.2014 року.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МД Істейт" з дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за березень, квітень, травень, червень 2013 року, з дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та з податку на прибуток під час здійснення взаємовідносин з ПП "Комерційна фірма "Інтердикт" (код ЄДРПОУ 31270155) за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий 2011року; з ТОВ "Атомелектромаш" (код ЄДРПОУ 13473734) за період грудень 2010 року; з ТОВ "Будгарантсервіс" (код ЄДРПОУ 37373588) за період березень 2011 року; з ТОВ "Будівельна компанія "Паллада" (код ЄДРПОУ 34830179) за період травень, червень 2011 року; з ТОВ "Запоріжспецкомплект" (код ЄДРПОУ 34155536 за період січень 2011 року; з ТОВ "Інтелектуальні системи" (код ЄДРПОУ 32649404), за період грудень 2010 року; з ТОВ "НВП "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 36094486) за період березень, квітень 2012 року; з ТОВ "Оптпромметпостач" (код ЄДРПОУ 37167942) за період листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року; з ТОВ "Промелемент" (код ЄДРПОУ 36408504) за період липень - грудень 2010 року; з ТОВ "Спецтехінпром" (код ЄДРПОУ 31256591) за період лютий - квітень 2012 року, серпень, вересень 2012 року; з ТОВ "ТД "Гарант" (код ЄДРПОУ 37129802) за період березень, червень 2011 року; з ТОВ "Трансбуддеталь-2008" (код ЄДРПОУ 36141085) за період листопад 2010 року; з ТОВ "УСТІНА-ГРУП" (код ЄДРПОУ 37731037) за період липень 2012 року; з ТОВ "Екотехнологія" (код ЄДРПОУ 32050890) за період грудень 2010 року; з ТОВ "Юфком" (код ЄДРПОУ 34407341) за період березень 2012 року; з ТОВ "Ферроконтакт 77" (код ЄДРПОУ 34440918) за період липень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року; з ТОВ ЕЛЕКТРОННА КОМПАНІЯ "ЕДВАНС" (код ЄДРПОУ 24423768) за період грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1285/2203/32040840 від 01.11.2013 року.

Не погодившись із висновками акту, ТОВ "МД Істейт" 08 листопада 2013 року за вих.№259 направило заперечення, які листом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №13622/10/04-64-22-03-11 від 15.11.2013 року визнано правомірними.

26.11.2013 позивач отримав поштою податкове повідомлення-рішення №0005482201 від 20.11.2013 року на суму 179 277,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0005472201 на суму 31 391,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00054442201 на суму 91 807,75 грн.

В порядку адміністративного оскарження ТОВ "МД Істейт" направило скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, при розгляді якої було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МД ІСТЕЙТ", за результатами якої складено акт №318/2203/32040840 від 30.01.2014 року, в якому встановлено порушення: не реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу з постачальниками, вказаними в акті; п.4.1. ст.4; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп.14.1.179, пп.14.1.181 п.14.1. ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ "МД Істейт" занижено податок на додану вартість на загальну суму на суму 119 927,00 грн.; п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1991 року №334/94-ВР, в результаті чого ТОВ "МД Істейт" занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 69 439,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №628/10/04-36-10-08-09 від 03.02.2014 року були скасовані податкові повідомлення-рішення №0005472201 від 11.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 31 391,00 грн., від 20.11.2013 року №00054442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 615,2 5грн, в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення. Збільшено на 55 828,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні №00005482201 від 20.11.2013 року.

Рішенням Міністерства доходів і Зборів України №5857/6/99-99-10-01-15 від 02.04.2014 року податкові повідомлення-рішення №0005442201 та №000005482201 від 20.11.2013 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга без задоволення.

Податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014 року: №0001312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 828,00 грн. та №0001292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 86 192,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року та №0001292201 від 14.03.2014 року, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання та правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що є підстави вважати протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року та №0001292201 від 14.03.2014 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, у відповідності до п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1991 року №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - Закон України №334/94-ВР) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачається, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "МД Істейт" (покупець) та ТОВ "СКАЙ ГРУПП ПЛЮС" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №ЗСПМД-000038 від 06.03.2013 року, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна продукції вказується в рахунку-фактурі продавця, який виставляється покупцеві на підставі поданої ним письмової заявки.

Позивачем отримано податкові накладні від ТОВ "СКАЙ ГРУПП ПЛЮС" №2 від 19.03.2013 року, №4 від 27.03.2013 року, №1 від 12.03.2013 року, №5 від 29.03.2013 року, №5 від 04.04.2013 року, №4 від 04.04.2013 року, які були включені ним до складу податкового кредиту.

Фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними №СГ-0000001 від 28.03.2013 року, №СГ-1304045 від 04.04.2013 року. Транспортування товару здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.03.2013 року б/н, від 04.04.2013 року б/н. Розрахунок між суб'єктами господарювання за товар, який було експортовано, проводились у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями.

Придбану у ТОВ "СКАЙ ГРУПП ПЛЮС" продукцію, ТОВ "МД Істейт" відправлено для подальшого експорту наступним підприємствам: "Jamund Hanna Piech" (Польща) у березні 2013 року та ТОВ "Торговий дім - Електроапаратний" (Молдова) у квітні 2013 року.

Згідно із листом ТОВ "МД Істейт" від 22.10.2013 року №246 залишок товару, який в подальшому не було реалізовано на експорт (стрічка сталева 08КП 1.2х500 мм), станом на 22.10.2013 року знаходиться на складі в кількості 5,8 тн.

Також, судом встановлено, що між позивачем та компанією "GLESTON TRADE" LTD (Кипр) було укладено контракт №ЗСПМД-000422 від 27.10.2011 року та додаткову до нього угоду №1 від 29.12.2012 року, контракт купівлі-продажу №ЗСПМД-000031 від 28.02.2013 року. Згідно із Специфікацією №1 від 28.02.2013 року до контракту "GLESTON TRADE" LTD було продано металопродукцію: лист стальний просіяно-витяжний ТУ У 27.1-25484714-001-2002. ТОВ "МД Істейт" оформлено наступні вантажні митні декларації: №112030000/2013/010409 від 25.04.2013 року та №112030000/2013/010408 від 25.04.2013 року.

Крім того, до перевірки були надані сертифікати якості продукції. Транспортування товару засвідчується залізничною накладною від 25.04.2013 року №46744595 та залізничною накладною від 25.04.2013 року №46744603. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Згідно із умовами укладеного між позивачем та ТДВ "Белметинвест" (м. Мінськ, Республіка Білорусь) контракту №ЗСПМД-000344 від 05.11.2008 року продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець оплатити і прийняти металопродукцію виробництва: ВАТ "Запоріжсталь", ТОВ "МД Істейт", в кількості, зазначеній в специфікації, що є невід'ємною частиною даного контракту та погодженого сторонами. До даного контракту були надані додаткові угоди та специфікації. Позивачем оформлено вантажні митні декларації №112030000/2013/006675 від 15.03.2013 року, №112030000/2013/010463 від 26.04.2013 року. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Умовами контракту №ЗСПМД-000009 від 31.01.2013 року, укладеного позивачем з "TREST METAL" LLC (м.Баку, Азербайджан), визначено, що продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець оплатити і прийняти лист сталевий просічно-витяжного виробництва ТОВ "МД Істейт", у кількості, зазначеній в специфікації, що є невід'ємною частиною даного контракту та погодженого сторонами.

ТОВ "МД Істейт" оформлено вантажну митну декларацію №112030000/2013/013008 від 29.05.2013 року, відповідно до якої транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом. Оплата за товар засвідчується виписками з банківського рахунку.

Разом з тим, між ТОВ "МД Істейт" та ТОВ "МГУ" (м.Тбілісі, Грузія) було укладено контракт №ЗСП МД-000048 від 02.04.2013 року, виконання умов якого підтверджується специфікацією №1 від 02.04.2013 року, вантажно-митною декларацією №112030000/2013/009605 від 16.04.2013 року, рахунком-фактурою №1 від 08.04.2013 року, банківськими виписками. Також до перевірки надано сертифікат якості від 10.04.2013 року №3145.

Згідно із контрактом, укладеним позивачем з ВАТ "Белметалл" (м.Мінськ, Білорусь), №ЗСПМД-000264 від 01.10.2012 року було продано металопродукцію, що підтверджується специфікацією №3 від 27.02.2013 року, вантажно-митними деклараціями №112030000/2013/006464 від 15.03.2013 року та №112030000/2013/009807 від 18.04.2013 року, рахунками-фактурою №5 від 11.03.2013 року та №6 от 16.04.2013 року, сертифікатами якості від 11.03.2013 року №3127 та від 16.04.2013 року №3148, виписками з банківського рахунку.

Виконання умов контрактів, укладених між ТОВ "МД Істейт" та ВАТ "Мінський автомобільний завод" - керуюча компанія холдінга "Белавтомаз" (м.Мінськ, Білорусь), JAMUND HANNA PIECH (Польща), ТОВ "Торговий дім "Електроапаратний" (Молдова), підтверджується належним чином складеними первинним документами, які містяться в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "МД Істейт" та ТОВ "ТБ "Гарант" (код ЄДРПОУ 37129802) було укладено договір №ЗСПМД-000148 від 01.03.2011 року; ТОВ "УСТІНА-ГРУП" договір поставки №ЗСПМД-000201 від 11.07.2012 року; ТОВ "Будівельна компанія "Паллада" договір №ЗСПМД-000275 від 30.05.2011 року; ТОВ "НВП "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" договір поставки №ЗСП МД-000077 від 14.03.2012 року; ТОВ "Трансбуддеталь-2008" договір №ЗСП МД-000368 від 26.11.2010 року; ТОВ "Екотехнологія" договір від 10.12.2009 року на виконання проектних робіт; ТОВ "Запоріжспецкомплект" договір №ЗСПМД-000059 від 03.01.2011 року; ТОВ "Інтелектуальні системи" договір № ЗСПМД-000292 від 01.09.2007 року про надання послуг з сервісного обслуговування і ремонту обладнання; ТОВ "ЮФКОМ" договір №ЗСПМД-000292 від 01.06.2011 року; ТОВ "Ферроконтакт 77" договір №ЗСПМД-000256 від 15.07.2010 року; ПП "Комерційна фірма "Інтердикт" договір №ЗСПМД-000279 від 22.07.2009 року; ТОВ "Будгарантсервіс" договір №42 від 15.03.2011 року; ТОВ "Спецтехінпром" договір №13 від 23.02.2010 року; ТОВ "Оптпромметпостач" договір №ЗСП МД-000258 від 02.08.2010 року; ТОВ "Промелемент" договір №ЗСП МД-000202 від 19.05.2009 року; поставка товару від ТОВ "Атомелектромаш" та ТОВ "ЕЛЕКТРОННА КАМПАНІЯ "ЕДВАНС" відбувалась на підставі рахунків-фактур.

Відповідно до умов вищезазначених договорів виписано (оформлено) накладні та податкові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг). Суми податку на додану вартість за зазначеними в акті перевірки податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

Виходячи зі змісту досліджених судом первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами по придбанню товару.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

Окрім того, як вбачається зі змісту актів перевірки №1285/2203/32040840 від 01.11.2013 року та №318/2203/32040840 від 30.01.2014 року, їх висновки загалом ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем, факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку його контрагентам, є доведеним, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення - рішення №0005482201 від 20.11.2013 року, №0001312201 від 14.03.2014 року та №0001292201 від 14.03.2014 року прийняті Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий