Ухвала

від 24.06.2014 по справі 825/1343/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1343/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕРМІКО-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року у позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТЕРМІКО-ПЛЮС» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2011 року, за січень, березень-травень, липень-серпень, грудень 2012 року та лютий 2013 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2013 № 1016/22/36655373 (а .с. 12-38), на підставі якого ДПІ у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 09.01.2014 № 0000112200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 5396,00 грн, в т. ч. за основним платежем 4317,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1079,00 грн;

- від 09.01.2014 № 0000102200 (а. с. 11), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість осіб в розмірі 5139,00 грн, в т. ч. за основним платежем 4111,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1028,00 грн.

Позивач, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, подав позов до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту. дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин, а наведені в позовній заяві обставини не підтверджуються достатніми доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту необхідно з'ясувати, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПП «ТЕРМІКО-ПЛЮС» є ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання, установлення та монтаж машин і устатковання, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цій сферах, що підтверджується копією акту перевірки від 18.12.2013 № 1016/22/36655373.

Згідно з матеріалами справи, між ПП «ТЕРМІКО-ПЛЮС» та ТОВ «Рокко» укладено наступні договори:

- № 01/30 (на технічне обслуговування, поліпшення та ремонт техніки) від 29.03.2012 (а. с. 56-57), згідно якого замовник (ПП «ТЕРМІКО-ПЛЮС») доручає, а виконавець (ТОВ «Рокко») бере на себе обов'язки по технічному обслуговуванню та ремонту комп'ютерної техніки відповідно до додатку № 1 «Перелік комп'ютерної техніки, яка обслуговується», що додається до договору, із зазначенням у ньому, номерів комп'ютерної техніки, типів, моделей та місця їх розташування;

- № 09/04 від 26.04.2012, згідно якого замовник (ПП «ТЕРМІКО-ПЛЮС») доручає, а виконавець (ТОВ «Рокко») бере на себе обов'язки за оплату надавати послуги по монтажу тепло лічильників, замовник зобов'язується виконувати усі вказівки виконавця з правильної експлуатації, № 01/27 від 27.01.2012, згідно якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, що поставляється продавцем.

На підтвердження реального вчинення господарських операцій, спрямованих на виконання вказаних договорів позивач надав суду наступні первинні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; оборотно-сальдова відомість по рахунку: 105; посвідчення про відрядження; подорожній лист № 9; накази: № 4-К від 28.03.2012, № 6-К від 25.04.2012, № 1-К від 26.01.2012; податкова накладна № 130 від 29.03.2012 на загальну суму 7568,00 грн, в т.ч. ПДВ 1261,33 грн , № 91 від 26.04.2012 на загальну суму 11100,00 грн, в т.ч. ПДВ 1850,00 грн, № 57 від 27.01.2012 на загальну суму 6000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1000,00 грн; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 130, № 91; оборотно-сальдова відомість по рахунку: ОС2, ОС4; зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва; локальний кошторис № 1-1-1 на обладнанням вузлам обліку монтаж тепло лічильників; акт № 91/АВК приймання виконаних будівельних робіт; довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати; видаткова накладна № 57 від 27.01.2012 на загальну суму 6000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1000,00 грн; акти № ПП-0000002 введення в експлуатацію основних засобів від 31.01.2012; картка рахунку: 153.

Зазначені документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас з матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що єдиним доводом, який податковий орган визначив як достатню підставу для визнання нікчемними правочинів, є акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.06.2012 № 36/224/32218976 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального непідтвердження господарських відносин із ТОВ «Хозстройсервіс» (код № 31154791) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року; акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отриманий від 01.08.2012 № 102/224 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «Рокко» (код № 32218976) щодо документального непідтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» (код № 37266982) їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року; акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 13.11.2012 № 1289/224/32218976 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «Рокко» (код № 32218976) з ТОВ «Медіа Ресурс» (код № 35436970) за квітень 2012 року.

Щодо правомірності визначення таких доказів належними та допустимими для підтвердження податкових порушень з боку позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає, що акт про неможливість проведення звірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямоване на регулювання тих, чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Тобто, обставини, зазначені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть братися до уваги як прямий доказ вчинення податкового порушення позивачем.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.