Ухвала

від 24.06.2014 по справі 2а-2860/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. № 9104/125098/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства - фірма «ВМС» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової служби у Пустомитівському районі Львівської області до Виробничо-комерційного підприємства - фірма «ВМС» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

встановив:

02.04.2012 прокурор Пустомитівського району Львівської області звернувся в суд із адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути коштів з рахунків ВКП-Фірма «ВМС» на суму податкового боргу - 48815,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 48815,99 грн, який ним у добровільному порядку не погашений. Оскільки вжиті податковим органом заходи, не призвели до погашення податкового бору, просить стягнути його у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 позов задоволено. Стягнуто з рахунків ВКП-Фірма «ВМС», які відкриті у банківських установах, обслуговуючих цього платника, на користь державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 48815,99 грн.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вказує, що така є неправомірною, оскільки протиправними є висновки податкового органу, які викладені у акті перевірки від 21.04.2011, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 № 0000552350, грошове зобов'язання за яким, складає частину податкового боргу.

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Прокурор до суду подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та те, що справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції свою постанову мотивував тим, що наявність у відповідача податкового боргу в сумі 48815,99 грн підтверджується належними та допустимими доказами, який ним у добровільному порядку не погашений. Податковим органом вживались заходи щодо погашення податкового боргу, однак такі заходи результату не дали, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти підлягають стягненню з банківських рахунків платника податків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Згідно підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна дійти висновку, що нарахування податкових зобов'язань здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях. Грошове зобов'язання визначене контролюючим органом підлягає сплаті протягом 10 днів після отримання податкового повідомлення-рішення, якщо протягом цього строку платник податків не розпочав процедуру оскарження. У разі несплати узгоджених сум грошових зобов'язань в установлений законом строк, вони набувають статусу податкового боргу.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ВКП-Фірма «ВМС» зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності, Пустомитівською РДА 16.03.1993, йому присвоєно ідентифікаційний номер 22371613. Відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби 06.06.2006.

Згідно наявної у матеріалах справи картки платника податків, станом на 31.05.2012 у відповідача наявний податковий борг у сумі 48815,99 грн, у т.ч.: податкові зобов'язання - 39084 грн, штрафні санкції 9699 грн, пеня - 32,99 грн.

Вказана сума податкового боргу складається з наступних грошових зобов'язань:

- 2225 грн - самостійно задекларована відповідачем сума податкових зобов'язань з ПДВ по деклараціях з листопада 2011 року по квітень 2012 року;

- 46558 грн - не сплачений залишок узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2011 № 0000552350.

Розмір податкового боргу підтверджується наявними у справі належними і допустимими доказами, а саме: копією корінця податкового повідомлення-рішення та повідомлення про його вручення, копіями податкових декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, обліковою карткою платника податків (а.с. 13-18, 22-23, 90-106).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23), податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 № 0000552350 відповідачем отримано 16.05.2011, доказів його оскарження не надано, а тому з огляду на приписи ст.ст. 56-58 ПК України, визначене ним грошове зобов'язання є узгодженими та підлягає сплаті до бюджету.

Однак, всупереч наведених вище законодавчих положень, грошові зобов'язання у визначений строк у повному обсязі не сплачені, внаслідок чого набули статусу податкового боргу. У зв'язку з цим податковим органом, на виконання ст. 59 ПК України, надіслано йому податкову вимогу № 3 від 03.01.2012 (а.с. 20-21). Проте, такі заходи належного результату не дали.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення, оскільки лише одне з них № 448 від 29.12.2011, згідно призначення платежу, стосується податкового боргу, який є предметом стягнення.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, кошти які сплачені згідно платіжного доручення № 448 від 29.12.2011 у якості податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року, податковим органом у порядку п. 87.9 ст. 87 ПК України спрямовано на погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 № 0000552350.

Безпідставним є також посилання апелянта на протиправність податкового повідомлення-рішення, на підставі якого заявлено позов про стягнення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (дотримання строку звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, встановлення факту узгодження податкового зобов'язання, його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу тощо.

При цьому, питання правомірності винесення податкового повідомлення-рішення не може бути предметом доказування, оскільки це рішення не є предметом позову у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати його правовий аналіз.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства - фірма «ВМС» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-2860/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.В. Ніколін