Рішення

від 24.06.2014 по справі 911/1288/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 911/1288/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної організації «Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного управління справами

до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Благодійного фонду «Відродження України»

про визнання незаконними та скасування розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування майна з незаконного володіння

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участі представників:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення № 009565), Філімонов О.В. (наказ № 655к від 29.05.2014 р.)

від позивача 1: Кравчук А.С. (довіреність № 01-22/421 від 15.04.2014 р.)

від позивача 2: Савенок В.Г. (довіреність № 10/6 від 16.01.2014 р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1 - Державного управління справами: Гарус О.О. (довіреність № 01-13/14/0602 від 11.04.2014 р.)

від третьої особи 2 - БФ «Відродження України»: не з'явився

присутній: Козлов О.О. - представник ПАТ «Київенерго» (довіреність № 91/2014/03/06-1 від 06.03.2014 р.)

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1) та Державної організації «Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (далі - позивач 2) до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт» (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Благодійного фонду «Відродження України» (далі - третя особа 2), про визнання незаконними та скасування розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що при прийнятті Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваних розпоряджень та укладення договорів оренди і купівлі-продажу земельних ділянок площею 3,9 га та 3,7 га було порушено вимоги чинного земельного законодавства і вказані розпорядження щодо спірних земельних ділянок були видані Вишгородською РДА з перевищенням наданих їй Земельних кодексом України повноважень, оскільки дані земельні ділянки належать до земель рекреаційного призначення, і розпоряджатися ними за приписами ЗК України мав і має право Кабінет Міністрів України. Відтак, спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника, і, відповідно, підлягають поверненню державі шляхом їх витребування від ТОВ «Танталіт».

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014 р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 28.04.2014 р.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 25.04.2014 р. прокуратурою Київської області подано заяву № 05/3-326вих.-14 від 25.04.2014 р. про уточнення позовних вимог, за змістом якої прокурор просить суд: поновити строк позовної давності; в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельні ділянки площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 та площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 26.10.2004 р. № 632; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 17.05.2007 р. № 300; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2010 р. № 2935; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001, з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт», та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 299815 на право власності на земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101, з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт», та скасувати його державну реєстрацію; витребувати з незаконного володіння ТОВ «Танталіт» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 вартістю 7083552 грн. та земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 вартістю 6539919,10 грн.

До господарського суду Київської області 28.04.2014 р. Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області подано пояснення б/н від 28.04.2014 р. на позов, відповідно до якого відповідач 1 зазначає про неотримання ним позовної заяви у даній справі, що унеможливлює надання відзиву на позов, а також просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Вишгородської районної державної адміністрації Київської області.

Згідно з приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Водночас, у судовому засіданні 28.04.2014 р. представники прокуратури та позивача 1 зазначили про доцільність участі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області у даній справі та наголосили на необхідності надання останньою письмових пояснень на позов.

Клопотання відповідача 1 про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі його представника залишено судом без задоволення.

До господарського суду Київської області 28.04.2014 р. від Агенції журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» було подано клопотання б/н від 28.04.2014 р. про надання дозволу працівникам «Слідство.Інфо» на здійснення фото- або кінозйомки, відео-, або/і звукозапису в залі судового засідання під час розгляду даної справи з метою підготовки відео- або фоторепортажу та щодо присутності в судовому засіданні журналіста ОСОБА_7.

У судовому засіданні 28.04.2014 р. у присутності представників прокуратури, позивача 2 та журналіста ОСОБА_7 вказане клопотання б/н від 28.04.2014 р. Агенції журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» розглянуто судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Представники учасників судового процесу, що були присутні у судовому засіданні 28.04.2014 р., не заперечили проти проведення відеозапису в залі судового засідання під час розгляду справи. Водночас, журналіст ОСОБА_7 зазначила про відсутність необхідності проведення фото- або кінозйомки, відео-, або/і звукозапису у даному судовому засіданні 28.04.2014 р., у зв'язку з чим надання судом дозволу на проведення фото- або кінозйомки, відеозапису не вирішувалося.

У судовому засіданні 28.04.2014 р. представником позивача 2 було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державного управління справами.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Водночас, ч. 2 ст. 27 ГПК України передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У судовому засіданні представнику позивача 2 було роз'яснено необхідність подання мотивованого письмового клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи Державного управління справами.

У судове засідання 28.04.2014 р. представники позивача 1, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи 2 не з'явились.

Як встановлено судом, юридичну особу Благодійний фонд «Відродження України» (третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) було припинено, що слідує із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18587029 від 25.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 р. було відмовлено у задоволенні заяви Заступника прокурора Київської області щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі господарського суду Київської області № 911/1288/14.

До господарського суду Київської області 29.04.2014 р. від позивача 2 подано клопотання № 114/6 від 29.04.2014 р. про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

До господарського суду Київської області 29.04.2014 р. від позивача 2 подано клопотання № 116/6 від 29.04.2014 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державного управління справами.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Враховуючи, що позивач 2 підпорядкований Державному управлінню справами, суд дійшов висновку щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного управління справами (далі - третя особа 1).

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. прокуратурою Київської області подано клопотання № 05-3-1527вих.14 від 19.05.2014 р. про уточнення позовних вимог, згідно якого прокурор просить суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 632; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.05.2007 р. № 300; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 16.11.2010 р. № 2935; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт»; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 299815 на право власності на земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт»; витребувати з незаконного володіння ТОВ «Танталіт» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 вартістю 7083552 грн. та земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 вартістю 6539919,10 грн.

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. прокуратурою Київської області подано пояснення № 05/3-1535вих.14 від 19.05.2014 р., в яких, серед іншого, міститься клопотання про витребування у Вишгородської районної державної адміністрації Київської області копії розпорядження, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу від 02.03.2010 р., за яким Вишгородська районна державна адміністрація Київської області відчужила на користь Благодійного фонду «Відродження України» земельну ділянку площею 3,9 га на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Зазначене клопотання було задоволено судом.

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. представником позивача 1 подано клопотання б/н від 19.05.2014 р. про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. від позивача 2 подано клопотання № 129/6 від 15.05.2014 р. про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. від позивача 2 подано пояснення № 130/6 від 15.05.2014 р., відповідно до яких позивач 2 підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд їх задовольнити повністю.

До господарського суду Київської області 19.05.2014 р. відповідачем 1 подано відзив б/н від 16.05.2014 р. на позовну заяву, відповідно до якого Вишгородська РДА заперечує проти позовних вимог прокурора у даній справі, посилаючись при цьому на таке.

На думку відповідача 1, оскаржувані розпорядження за своєю правовою природою є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після вичерпання дії. Суд, дійшовши висновку про недійсність правочинів, вчинених на підставі акту органу державної влади, може в рішенні надати їм відповідну правову оцінку.

Вишгородська РДА вважає, що оспорювані рішення були прийняті адміністрацією на підставі та з додержанням вимог Земельного кодексу України, рішення про вилучення земельних ділянок не приймалося.

У судове засідання 19.05.2014 р. представники відповідача 2 та третьої особи 2 не з'явились.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. прокурором подано клопотання про продовження строку вирішення спору, в якому заявник просить суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів у порядку статті 69 ГПК України. Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2014 р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів до 01.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. було зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 надати суду належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу культурно-оздоровчого центру та земельних ділянок від 15.12.2010 р., укладеного між Благодійним фондом «Відродження України» та ТОВ «Танталіт», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2010 р., укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Благодійним фондом «Відродження України», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 8302.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. було зобов'язано приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 надати суду належним чином завірені копії договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 р., укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Благодійним фондом «Відродження України», посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 6660 та зареєстрованого у Київській регіональній філії ДП «ЦДЗК» № 11 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040434200005 від 04.11.2004 р.; договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 р., укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Благодійним фондом «Відродження України», посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 4119 та зареєстрованого у Вишгородському районному відділі № 11 Київській регіональній філії ДП «ЦДЗК» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040734200003 від 23.05.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. було зобов'язано Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області надати суду належним чином завірені копії технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 та площею 3,7000 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101, розташованих на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; технічної документації із землеустрою земельних ділянок площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 та площею 3,7000 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101, розташованих на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,9000 га, кадастровий номер 3221886000:02:158:0001 станом на 26.10.2004 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки; категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,7000 га, кадастровий номер 3221886000:02:159:0101 станом на 17.05.2007 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки; категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,7000 га, кадастровий номер 3221886000:02:159:0101 станом на 16.11.2010 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки; державний акт серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт»; державний акт серії ЯЛ № 299815 на право власності на земельну ділянку площею 3,7000 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт».

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 р. було зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України та Головне управління Держземагентства у Київській області надати суду відомості стосовно категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,9000 га, кадастровий номер 3221886000:02:158:0001 станом на 26.10.2004 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки; категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,7000 га, кадастровий номер 3221886000:02:159:0101 станом на 17.05.2007 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки; категорії земельної ділянки за цільовим призначенням, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 3,7000 га, кадастровий номер 3221886000:02:159:0101 станом на 16.11.2010 р. та зміни категорії зазначеної земельної ділянки.

До господарського суду Київської області 04.06.2014 р. Головним управлінням Держземагентства у Київській області були надані письмові пояснення № 9-10-0.32-3616/2-14 від 29.05.2014 р. щодо надання доручення, у межах наданих повноважень, Управлінню Держземагентства у Вишгородському районі Київської області стосовно виконання ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2014 р.

До господарського суду Київської області 10.06.2014 р. приватним нотаріусом ОСОБА_8 були подані письмові пояснення № 77/01-16/1 від 29.05.2014 р. з приводу неможливості надання витребуваних судом документів, з огляду на вилучення їх оригіналів Генеральною прокуратурою України.

До господарського суду Київської області 11.06.2014 р. Державним земельним агентством України на запит ухвали суду були надані письмові пояснення № 9-28-0.21-6596/2-14 від 05.06.2014 р., з яких слідує, що державна реєстрація земельних ділянок та правовстановлюючих документів на них у складі державного реєстру земель, надання відомостей з нього до 01 січня 2013 року здійснювалось територіальними органами Держземагентства/Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки згідно із законодавством. Відповідні документи державного реєстру земель (Поземельні книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі) знаходяться в архівах територіальних органів земельних ресурсів, у зв'язку з чим ухвалу суду було направлено до Головного управління Держземагентства у Київській області.

До господарського суду Київської області 24.06.2014 р. представником позивача 1 були подані письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора, згідно з якими Кабінет Міністрів України вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки правовою підставою для вилучення у державного підприємства земель рекреаційного призначення є відповідне рішення Кабінету Міністрів України.

Позивач 1 наголошує, що Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження місцевих державних адміністрацій щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають на їх території, обмежено законодавчим винятком - відповідними повноваженнями Кабінету Міністрів України (частина дев'ята статті 149 Земельного кодексу України). Таким чином, факт порушення Вишгородською районною державною адміністрацією чинного законодавства України при проведенні процедури вилучення земельної ділянки з постійного користування у державного підприємства Будинку відпочинку «Пуща Водиця» є очевидним, що є підставою для визнання відповідних розпоряджень незаконними та їх скасування. Крім того, факт відсутності звернення землекористувача до КМУ та відповідного рішення Уряду щодо відмови від права користування спірною земельною ділянкою також є підставою для визнання рішення Вишгородської районної державної адміністрації від 17.05.2007 р. № 300 незаконним та його скасування.

До господарського суду Київської області 24.06.2014 р. Управлінням Держземагенства у Вишгородському районі Київської області на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2014 р., за супровідним листом № 1325 від 16.06.2014 р., було надано письмові пояснення та належним чином засвідчені копії державних актів на спірні земельні ділянки з відмітками про перехід права власності до ТОВ «Танталіт».

У вказаних поясненнях, зокрема, зазначено, що в Управлінні Держземагентства у Вишгородському районі Київської області відсутня інформація щодо розроблення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001, розташованої на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Технічна документація із землеустрою земельної ділянки площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка розроблялась на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 705 від 02.03.2010р. на Благодійний фонд «Відродження України», та технічна документація із землеустрою земельної ділянки площею 3,7000 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101, розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка розроблялась на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 8302 від 16.11.2010 р. на Благодійний фонд «Відродження України», до архіву Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області на зберігання не передавались.

Технічна документація із землеустрою земельної ділянки площею 3,9000 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на ТОВ «Танталіт» та технічна документація із землеустрою земельної ділянки площею 3,7000 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101, розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на ТОВ «Танталіт» не розроблялася, оскільки перехід права власності відбувався шляхом здійснення відмітки про перехід права власності відповідно до Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2009 р. № 439.

Також Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області надало суду інформацію про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886000:02:158:0001 та 3221886000:02:159:0101 належать до категорії земель рекреаційного призначення, а також що категорія земель запитуваних земельних ділянок не змінювалась.

До господарського суду Київської області 24.06.2014 р. прокурором у справі були подані письмові пояснення від 24.06.2014 р. № 05/3-326вих-14.

До господарського суду Київської області 24.06.2014 р. ПАТ «Київенерго» було подано клопотання від 24.06.2014 р. № 93/1/3295 про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, мотивоване тим, що ПАТ «Київенерго» був укладений договір на постачання електричної енергії з ТОВ «Танталіт», згідно з умовами якого об'єктом електропостачання є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці (урочище «Межигір'я»).

На думку товариства, оскільки в даному судовому спорі розглядається питання щодо законності володіння ТОВ «Танталіт» земельною ділянкою та майном, що є об'єктом електропостачання за договором, укладеним з ПАТ «Київенерго», результат цього спору може стати підставою для відповідних дій сторін щодо визнання дійсним (або недійсним), зміни чи припинення договору енергопостачання.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Враховуючи, що предмет спору у даній справі стосується земельних ділянок, а ПАТ «Київенерго» укладений з ТОВ «Танталіт» договір на постачання електричної енергії до об'єктів нерухомості, належних вказаному товариству, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залучення ПАТ «Київенерго» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. представники прокуратури, позивачів та третьої особи 1 - Державного управління справами позовні вимоги підтримували; представники відповідачів до суду не з'явились.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та інших учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 632 було вилучено із земель державного підприємства Будинку відпочинку «Пуща Водиця» земельну ділянку площею 3,9 га та надано Благодійному фонду «Відродження України» в оренду терміном на 49 років під розміщення культурно-оздоровчого центру в урочищі «Межигір'я» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

02.11.2004 р. між Вишгородської райдержадміністрацією та Благодійним фондом «Відродження України» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,9 га під розміщення культурно-оздоровчого центру, який 04.11.2004 р. зареєстровано за № 040434200005.

25.02.2010 р. Вишгородською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядення № 821, згідно з яким було вирішено продати Благодійному фонду «Відродження України» земельну ділянку площею 3,9 га під розміщення культурно-оздоровчого центру, яка розташована в урочищі «Межигір'я» та перебуває у користуванні БФ «Відродження України» на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 р., зареєстрованого 04.11.2004 р. у Київській регіональній філії Центр ДЗК № 11 за № 040434200005 .

02.03.2010 р. між Вишгородською РДА та Благодійним фондом «Відродження України» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого фонд отримав у власність земельну ділянку площею 3,9 га (кадастровий номер 3221886000:02:158:0001), про що Благодійному фонду «Відродження України» було видано державний акт серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення, який 01.04.2010 р. зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 021094200005.

Окрім того, розпорядженням Вишгородської РДА від 17.05.2007 р. № 300 було припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 3,7 га Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (база відпочинку «Пуща-Водиця» ГУ КМ України), у зв'язку з добровільною відмовою останнього, та надано вказану земельну ділянку в оренду терміном на 49 років Благодійному фонду «Відродження України» під розміщення культурно-оздоровчого центру в урочищі «Межигір'я» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району.

18.05.2007 р. між Вишгородською районною державною адміністрацією та БФ «Відродження України» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 3,7 га під розміщення культурно-оздоровчого центру в урочищі «Межигір'я» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, який 23.05.2007 р. був зареєстрований за № 040734200003.

16.11.2010 р. Вишгородською РДА було прийняте розпорядження № 2935 про продаж земельної ділянки загальною площею 3,7 га, яка розташована в урочищі «Межигір'я» та перебуває у користуванні БФ «Відродження України» на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 р., зареєстрованого 23.05.2007 р. у Київській регіональній філії Центр ДЗК № 11 за № 040734200003.

16.11.2010 р. Вишгородською райдержадміністрацією та Благодійним фондом «Відродження України» було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки площею 3,7 га (кадастровий номер 3221886000:02:159:0101), у звязку з чим 09.12.2010 р. Благодійному фонду «Відродження України» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення серії ЯЛ № 299815.

У подальшому, згідно договору купівлі-продажу культурно-оздоровчого центру та земельних ділянок від 15.12.2010 р., вказані земельні ділянки загальною площею 7,6 га були відчужені Благодійним фондом «Відродження України» на користь ТОВ «Танталіт», у зв'язку з чим, як слідує з матеріалів справи, на державних актах серії ЯЛ № 819570 та серії ЯЛ № 299815 були проставлені відмітки про перехід права власності на зазначені земельні ділянки до ТОВ «Танталіт».

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначає, що при прийнятті Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваних розпоряджень та укладення договорів оренди і купівлі-продажу земельних ділянок було порушено вимоги чинного земельного законодавства і вказані розпорядження щодо спірних земельних ділянок були видані Вишгородською РДА з перевищенням наданих їй Земельних кодексом України повноважень.

Розглянувши наявні у матеріалах справи докази та дослідивши позиції сторін у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень відповідача 1 у даній справі підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, до надання вказаних земельних ділянок в оренду БФ «Відродження України» дані земельні ділянки перебували в постійному користуванні Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» ГУ КМ України (адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, 150) відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 000441 від 17.08.1998 р. під розміщення будинку відпочинку.

Реалізуючи повноваження, передбачені підп. «а» абз. 2 п. 10 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 26.09.2002 р. № 559-р затвердив межі земельних ділянок права державної власності, на яких розташовані будинки відпочинку «Пуща-Водиця», в тому числі - і установи, яка зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150.

Правонаступником Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (адреса: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150, код ЄДРПОУ 03539047) є Державна організація «Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (адреса: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150, код ЄДРПОУ 34477817).

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки, що належали Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» в урочищі «Межигір'я», які в подальшому були передані БФ «Відродження України» на території Новопетрівської сільської ради, належать до категорії земель рекреаційного призначення і їх цільове призначення на момент виникнення спірних правовідносин та в процесі існування останніх не змінювалось.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

У свою чергу, відповідно до приписів пункту «а» частини першої статті 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 141 вказаного Кодексу, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Поряд з цим, слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин, повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо вилучення і розпорядження земельними ділянками розмежовувались ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України на час прийняття відповідачем 1 розпорядження № 632 від 26.10.2004 р. було передбачено, що Кабінет Міністрів вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналогічно розмежовувались повноваження органів влади щодо розпорядження землями відповідно до ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України і станом на момент прийняття розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.05.2007 р. № 300.

Таким чином, органом, повноважним приймати рішення про припинення права постійного користування або вилучення та про подальше розпорядження спірними земельними ділянками рекреаційного призначення, в силу наведених положень статей 122 та 149 Земельного кодексу України, був Кабінет Міністрів України.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 84 , 92, 122, 141, 142, 149, п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, Вишгородська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками державної власності, а тому не могла вилучати і припиняти право постійного користування Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» ГУ КМ України на земельні ділянки площею 3,9 га та 3,7 га відповідно, та не мала права надавати їх у подальшому в оренду і здійснювати їх відчуження.

Окрім того, не відповідає вимогам чинного законодавства і процедура укладання спірних договорів оренди та купівлі-продажу.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Крім того, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що тільки у випадках надання в оренду земельної ділянки, межі якої визначені в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення здійснюється без розробки проекту її відведення.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форм власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» визначені види документації із землеустрою, серед яких, зокрема, визначено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ст. 50 того ж Закону передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Врахування державних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає, зокрема, у проведенні державної експертизи (ст. 58 Закону України «Про землеустрій»).

У свою чергу, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти відведення земельних ділянок.

Крім того, пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначені в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Пунктами 9, 10, 11 вказаного Порядку також передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

До матеріалів справи не надано доказів складання проектів відведення земельних ділянок в оренду БФ «Відродження України», їх погодження з контролюючими органами, проходження обов'якової державної експертизи та подання на затвердження до органу, яким має право розпоряджатись оспорюваними земельними ділянками.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

З урахуванням навденого вище, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 632, від 17.05.2007 р. № 300 та від 16.11.2010 р. № 2935 прийняті в порушення вимог ст.ст. 13, 14, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 17, 122, 141, 142, 149, п. 10 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 20, 25, 50, 58 Закону України «Про землеустрій», ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п.п. 9, 10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, ст.ст. 2, 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» і підлягають скасуванню на підставі ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України та ст.ст. 43, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

При цьому судом враховано, що, як слідує з долучених до матеріалів справи пояснень прокурора, 18.03.2005 р. заступником Генерального прокурора України до Вишгородської районної державної адміністрації був внесений протест на розпорядження голови адміністрації від 26.10.2004 р. № 632 «Про передачу в оренду земельної ділянки Благодійному фонду «Відродження України». Розпорядженням голови Вишгородської районної державної адміністрації від 22.03.2005 р. № 143 зазначений протест був задоволений, розпорядження від 26.10.2004 р. № 632 було скасовано.

Разом з тим, згідно наведеної вище норми Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

При цьому, розпорядження місцевої державної адміністрації про надання земельної ділянки є ненормативним правовим актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінено після його виконання органом, що його видав.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009, згідно якого органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У звязку з наведеним, оскільки Заступником прокурора Київської області у позові заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 26.10.2004 р. № 632, зазначене питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

Крім того, з приводу розпорядження від 17.05.2007 р. № 300 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки площею 3,7 га комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, припинення права постійного користування було здійснено відповідачем 1 у зв'язку із добровільною відмовою користувача земельної ділянки - правопопередника позивача 2.

Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» від права користування спірною земельною ділянкою площею 3,7 га, яка була б адресована власникові такої спірної ділянки.

З положень статей 116, 141 Земельного кодексу України вбачається, що вилучення спірної земельної ділянки та передача її в оренду могли бути здійснені не інакше як за наявності факту припинення права постійного користування такою ділянкою за добровільною відмовою землекористувача, що згідно частин третьої, четвертої статті 142 ЗК України оформлюється його заявою до власника земельної ділянки та відповідного рішення такого власника.

Тобто, з огляду на те, що до Кабінету Міністрів України землекористувач із відповідною заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не звертався, а Урядом України рішень щодо прийняття такої відмови не приймалося, не можна вважати належним чином оформленою відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою в розумінні приписів статті 142 Земельного кодексу України.

З огляду на наведене, факт відсутності звернення землекористувача до Кабінету Міністрів України та відсутності відповідного рішення Уряду щодо такої відмови також є підставою для визнання розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.05.2007 р. № 300 незаконним та його скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення вимог прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 632, від 17.05.2007 р. № 300 та від 16.11.2010 р. № 2935.

Стосовно вимоги про визнання недійсними державного акту серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт» та державного акту серії ЯЛ № 299815 на право власності на земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт», слід зазначити таке.

Наведеними вище приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Як зазначалося вище, згідно ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку, що розпорядження Вишгородської райдержадміністрації, які слугували підставою для подальшого оформлення державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, підлягають скасуванню у судовому порядку, то відповідні державні акти на право власності не відповідають законові та порушують права власника.

Таким чином, вимоги Заступника прокурора Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки площею 3,9 га і 3,7 га є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також прокурор просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ «Танталіт» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірні земельні ділянки площею 3,9 га та 3,7 га відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Той факт, що спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею її розпорядника, адже районна державна адміністрація не мала права вилучати і припиняти право користування та у подальшому надавати у користування і продавати земельні ділянки рекреаційного призначення, свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави та витребування з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави вказаних земель.

При цьому слід зазначити, що згідно з Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 квітня 2009 року права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 215 ЦК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з незаконного володіння ТОВ «Танталіт» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Поряд з цим, згідно з п. 2.2 тієї ж постанови Пленуму, статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів 1 та 2 шляхом стягнення до Державного бюджету України сум судового збору у наступних частинах: з відповідача 1 - за трьома немайновими вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень; з відповідачів 1 та 2 в рівних частинах - за двома немайновими вимогами про визнання недійсними державних актів та за вимогою майнового характеру про витребування земельних ділянок (у максимальному передбаченому законодавством розмірі - 73080,00 грн.).

Отже, загалом з відповідача 1 стягненню до Державного бюджету України підлягає судовий збір в розмірі 41412,00 грн. ((3+1)*1218,00 грн.+36540,00 грн.), з відповідача 2 - в розмірі 37758,00 грн. (1*1218,00 грн.+36540,00 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 632.

3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.05.2007 р. № 300.

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 16.11.2010 р. № 2935.

5. Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 819570 на право власності на земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт».

6. Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 299815 на право власності на земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 з відміткою про перехід права власності до ТОВ «Танталіт».

7. Витребувати з незаконного володіння ТОВ «Танталіт» (01011, м. Київ, вул. Різницька, 3, код 35371154) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 3,9 га з кадастровим номером 3221886000:02:158:0001 вартістю 7083552 грн. та земельну ділянку площею 3,7 га з кадастровим номером 3221886000:02:159:0101 вартістю 6539919,10 грн.

8. Стягнути з Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код 23569369) до Державного бюджету України 41412 (сорок одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт» (01011, м. Київ, вул. Різницька, 3, код 35371154) до Державного бюджету України 37758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 01.07.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна