Ухвала

від 03.07.2014 по справі 815/1671/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1671/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Запорожана Д.В. при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженої відповідальністю «Гермес Арго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач - ТОВ «Гермес Арго» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2013 року №0005352204, 0005372204, 0005362204.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що прийняті податковим органом рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки вони прийняті без врахування первинних документів, тільки на підставі податкової інформації щодо можливого порушення контрагентами податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Гермес Арго» було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що на підставі виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС направлення №266 від 04.09.2013 року, згідно із п.78.1.1 ст.78, гл.8 розділу 2 ПК України , була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гермес Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства та правовим відносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за листопад 2011 року, з ТОВ «Люксор-Груп» за грудень 2012 року.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було вручено під розписку копію наказу №352 від 04.09.2013 року та пред'явленні вищезазначені направлення про проведення позапланової виїзної перевірки особисто директору ТОВ «Гермес Агро» Кучерюкову К.С.

За результатами перевірки було складено акт № 32/22-214/35818241 від 05.09.2013 року яким встановлено порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПКУ , в результаті чого було занижено податок на прибуток у сумі 190231 гривень, у т.ч.: 4 квартал 2011 року - 78605гривень, 4 квартал 2012 року - 111626гривень;

- пп. 14.1.36 , пп. 14.185, пп. 14.1.191 , пп. 14.1.202 . пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.3 , п. 198.6 т. 198 ПКУ , було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 113476 гривень, у т. ч.: листопад 2011 року - 55178 гривень, грудень 2011 року - 3282 гривень, червень 2012 року - 2915 гривень, грудень 2012 - 52101гривень та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься у наступні періоди в грудні 2012 року - 54209 гривень (т. 1 а.с. 106-125).

З урахуванням встановлених порушень, 21.11.2013 року податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0005372204, яким було донараховано податок на прибуток - 246044 гривень, в т.ч. штрафних санкцій - 55813 гривень (т. 1 а.с. 102);

- № 0005362204, яким було донараховано податок на додану вартість - 170214 гривень, в т.ч. штрафних санкцій - 56738 гривень (т. 1 а.с. 104);

- № 0005352204, яким було завищено від'ємне значення у розмірі 54209 гривень.

В ході перевірки дослідження реального здійснення платником податків господарських операцій з ТОВ «Люксор-Груп», за період грудень 2012 року; ТОВ «Саноіл Торг», за період листопад 2011 року, на думку перевіряючого встановлено, що ТОВ «Гермес Агро» було укладено договір з ТОВ «Люксор-Груп» купівлі-продажу сільгосппродукції №30-11 СА 4 від 30.11.2012 року, згідно якого ТОВ «Люксор-Груп» було передано сільгосппродукцію у власність ТОВ «Гермес Агро».

По взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» також встановлено, що ТОВ «Гермес Агро» було укладено договір купівлі-продажу сільгосппродукції №18-11 СА1 від 18.11.2011 року, згідно якого ТОВ «Саноіл Торг» передано сільгосппродукцію у власність ТОВ «Гермес Агро».

Перевіряючі податкового органу під час проведення перевірки прийшли до висновку, що вищезазначені контрагенти - постачальники ТОВ «Люксор-Груп» та ТОВ «Саноіл Торг» не приймали участі у здійсненні реальних господарських операцій, а лише оформили через себе бухгалтерські та податкові первинні документи на роботи, ТМЦ та грошові кошти, тобто виступили як «вигодотранспортуючи» суб'єкти для покупця - ТОВ «Гермес Агро».

Відповідачем у ході перевірки використовувалась інформація від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме: акт №1350/2240/38202825 від 08.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Люксор-Груп» щодо підтвердження господарських операцій із платниками податків за період грудень 2012 року» та акт №1407/22.8-15/37269136 від 15.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за період з 01.11.2010 року по 01.03.2013 року». У висновках зазначених актах, вказано ТОВ «Люксор-Груп» та ТОВ «Саноіл Торг» не додержувалось приписів Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Зазначене, на думку податкового органу, вказує на безпідставно сформований ТОВ «Гермес Агро» податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання зернових культур від вказаних контрагентів на загальну суму ПДВ - 174663 гривень, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з того, що актом перевірки, не було встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору №18-11 СА1 від 18.11.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», було надано: рахунок-фактуру №СФ-0000503 від 21.11.2011 року, видаткову накладну, контракт о збереженні та перевалці, акт здачі-прийому робіт, розрахунок нарахувань послуг збереження, довідку про рух коштів по рахунку в кореспонденції з рахунком зазначеного контрагента та документи, що підтверджують подальшу реалізацію продукції (т.1 а.с.35-57).

На виконання умов договору №30-11 СА 4 від 30.11.2012 року, укладеного з ТОВ «Люксор-Груп» позивачем було надано: рахунок-фактуру №СФ-0000383 від 03.12.2012 року, видаткові накладні, договір о транспортно-експедиційнім обслуговуванні №29/10-2012-АГ від 29.10.2012 року, договір транспортного експедирування №17/12 від 17.12.2012 року, акт здачі прийняття робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, довідку про рух коштів по рахунку в кореспонденції з рахунком зазначеного контрагента (т.1 а.с.59-101).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З Акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність поставки товарів, отриманих ТОВ «Гермес Арго» від ТОВ «Саноіл торг» та ТОВ «Люксор-Груп» не перевірялась. Висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами контролюючим органом був зроблений фактично на підставі висновків актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме: акт №1350/2240/38202825 від 08.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Люксор-Груп» щодо підтвердження господарських операцій із платниками податків за період грудень 2012 року» та акт №1407/22.8-15/37269136 від 15.05.2013 року «Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за період з 01.11.2010 року по 01.03.2013 року» (т. а.с.184-250, т.2 а.с.1-109), у яких зазначено, що вказані контрагенти не додержувалось приписів Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що хибними є доводи відповідача відносно нікчемності взаємовідносин ТОВ «Гермес Арго» з зазначеними контрагентами, які відображені у акті перевірки, стосовно того, що господарські операції між ТОВ «Гермес Арго» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж та перевезення товарів не є обов'язковим наявність трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу тощо.

Так на підтвердження факту здійснення реальних господарських операцій без наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено угоди між :

- ТОВ СК «Агроконтакт» (виконавець) і ТОВ «Гермес Агро» (замовник) (договір №29/10-2012-АГ про транспортно-експедеційне обслуговування від 29.10.2012 р.) по наданню послуг по транспортно-експедеційному обслуговуванню зернових, маслічних культур і продуктів переробки (вантаж) при відвантаженні в Миколаївському морському торгівельному порту (т. 1 а/с. 65-71). Крім того, до вказаного договору додані акт здачі прийняття робіт (надання послуг), ТТН (т. 1 а/с. 72, 79 - 94);

- ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (виконавець) і ТОВ «Гермес Агро» (замовник) (контракт № 499 про зберігання і перевалку).

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до довідок єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи апеляційним судом не має запису про припинення ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Люксор-Груп».

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженої відповідальністю «Гермес Арго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан