Постанова

від 30.04.2014 по справі 810/770/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року № 810/770/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лапія С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броварське електротехнічне об'єднання» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 0004472203 та № 0004482203.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» зареєстроване як юридична особа 19.11.2010, ідентифікаційний код 37284776, як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області.

Посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СК «Мега» за період 01.04.2012 - 30.06.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 12.07.2013 № 14/22/4/37284776 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.п, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ), які підлягають сплаті до державного бюджету у сумі 14 465,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2012 року у сумі 1 051,00 грн.;

- пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704;

- п. 8 розділу 3 Порядку «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.07.2013 № 0004482203, яким ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 18 081,00 грн., у т.ч. основний платіж - 14 465,00 грн., штрафні санкції - 3 616,00 грн.; та № 00044772203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у сумі 1 051,00 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки (п. 2.8) слідує, що ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» у перевіряємому періоді здійснювало наступний вид діяльності за КВЕД - « 27.12. Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури».

Як встановлено судом, ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» у квітні-червні 2012 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «СК «Мега», яке було одним з постачальників електротехнічної продукції для підприємства.

Вказані господарські відносини оформлені договором поставки від 25.04.2012 № 25041, специфікаціями до нього, видатковими та податковими накладними, витягом з електронного реєстру довіреностей. Належним чином завірені фотокопії вказаних документів містяться в матеріалах справи (а.с. 59 - 70).

Дослідивши вказані документи, суд приходить до висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Крім того, на час укладення вказаного договору ТОВ «СК «Мега» було належним чином зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, дебіторська та кредиторська заборгованість у розрахунках між сторонами відсутні, що не заперечувалось податковим органом у ході перевірки.

У той же час, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені у податковій звітності позивача, що підтверджується відомостями Акту перевірки.

Як встановлено судом, придбані у ТОВ «СК «Мега» товари використані позивачем у поточній господарській діяльності, у тому числі шляхом їх подальшого продажу з метою отримання прибутку за договорами з ТОВ «ТД Енергостандарг» від 07.06.2012 № 120607, з ТОВ «ЕЛПО Україна» від 11.02.2011 № 11/02/11, за наслідками яких оформлено видаткову накладну від 02.07.2012 № 39, довіреності на отримання товарів від 02.07.2012 № 30, податкову накладну від 02.07.2012 № 1, видаткову накладну від 03.05.2012 № 28, податкову накладну від 03.05.2012 № 1.

Крім того, придбання позивачем товарів у ТОВ «СК «Мега» та їх подальша реалізація іншим суб'єктам господарювання підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями інвентарних карт.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товару і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

У той же час в Акті перевірки податковим органом підтверджено належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були належним чином зареєстрованій як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечувалось податковим органом, отже мали право видавати податкові накладні.

Вказані податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Щодо стосується посилань податкового органу в Акті перевірки на невстановлення факту передачі товарів у зв'язку з відсутністю документів, які засвідчують транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, належне враховуючи оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У той же час, перевезення придбаного позивачем у ТОВ «СК «Мега» товару підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями товарно-транспортних накладних від 03.04.2012, 25.04.2012, 31.05.2013 та 01.06.2012.

Зі змісту Акту перевірки позивача слідує, що висновки про порушення підприємством вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях, відображених в акті Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДПС від 22.11.2012 № 802/22-300/35025055 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Східноукраїнська компанія «Мега» (код ЄДРГЮУ 35025055) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за березень-вересень 2012 року, згідно якого зустрічну звірки податковій інспекції провести не вдалось у зв'язку з відсутністю товариства за місцем державної реєстрації.

З даного приводу суд зазначає, що не знаходження юридичної особи за адресою її реєстрації не є визначеною ПК України підставою для невизнання даних податкової звітності та заявлених сум податкового кредиту підприємств-контрагентів даною юридичної особи.

У той же час, незнаходження юридичної особи за місцем її реєстрації є підставою для звернення податкового органу до відповідного Державного реєстратора з повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП та наступного підтвердження такою юридичною особою свого місцезнаходження.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентом позивача господарських операцій податковим органом суду не надано.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за вказаними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 243,60 грн. (платіжні доручення від 27.11.2013 № 384 та від 05.03.2014 № 66), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.07.2013 № 0004472203 та № 0004482203

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Броварське електротехнічне об'єднання» (ідентифікаційний код 37284776) судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.