Ухвала

від 28.10.2014 по справі 810/770/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/770/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварське електротехнічне об'єднання» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» звернулося у суд з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0004472203 та №0004482203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий виходив із того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СК «Мега» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за підсумками якої складено акт від 12.07.2013 року №14/22-4/37284776 та виявлено порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 14465,00 грн, в т. ч. за квітень 2012 року - на 6991,00 грн, за травень 2012 року - на 3125,00 грн, за червень 2012 року - на 4349,00 грн, та завищення від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2012 року в сумі 1051,00 грн., пп. 1.2, п. 1, пп. пп. 2.1, 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п. 8 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0004482203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 18081,00 грн, з них 14465,00 грн - за основним платежем, 3616,00 грн - за штрафними санкціями, №0004472203, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1051,00 грн.

Не погоджуючись із указаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача придбання останнім товарів у ТОВ «СК «Мега» за договором поставки, який, на переконання відповідача, укладений без мети настання реальних юридичних наслідків, а з метою отримання податкової вигоди.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах зустрічної звірки зазначеного контрагента, результати якої зафіксовані в акті Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДПС від 22.11.2012 року №802/22-300/35025055 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків за березень - вересень 2012 року, яким не підтверджено господарські операції ТОВ «СК «Мега» з постачальниками та контрагентами-покупцями з огляду на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, про що свідчить відсутність виробничих потужностей, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів. З огляду на викладене, відповідач заперечує реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» та TOB «СК «Мега», стверджуючи, що вони були лише задекларовані на папері при відсутності фактичного руху активів. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» у квітні-червні 2012 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «СК «Мега» за договором поставки №25041 від 25.04.2012 року, предметом якого була поставка контрагентом позивачу запасних частин та електротехнічної продукції.

Фактичне здійснення господарських операцій за цим договором підтверджується документально. Так, між сторонами договору було узгоджено специфікації, в яких визначено асортимент, кількість та вартість товару, що поставлявся.

Передача товару підтверджується видатковими накладними №-25043 від 25.04.2012 року, №-31053 від 31.05.2012 року, №-01069 від 01.06.2012 року, а його транспортування - товарно-транспортними накладними (а.с. 163-165).

Також, позивачем надано витяг з електронного реєстру доручень на отримання товару, що поставлявся.

За фактом поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні №71 від 25.04.2012 року, №103 від 31.05.2012 року, №4 від 01.06.2012 року.

Факт проведення розрахунків між позивачем та ТОВ «СК «Мега» за поставлений товар згідно договору №25041 від 25.04.2012 року підтверджується платіжними дорученнями та відображено у бухгалтерському обліку, що було встановлено, зокрема, в ході податкової перевірки позивача.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Судом установлено, що придбані у ТОВ «СК «Мега» товари використані позивачем у господарській діяльності, у тому числі шляхом їх подальшого продажу з метою отримання прибутку за договорами з ТОВ «ТД Енергостандарг» від 07.06.2012 року № 120607, з ТОВ «ЕЛПО Україна» від 11.02.2011 року № 11/02/11, за наслідками яких оформлено видаткову накладну від 02.07.2012 № 39, довіреності на отримання товарів від 02.07.2012 року № 30, податкову накладну від 02.07.2012 року № 1, видаткову накладну від 03.05.2012 року № 28, податкову накладну від 03.05.2012 року № 1.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Броварське електротехнічне об'єднання» у перевіряємому періоді здійснювало діяльність із виробництва електророзподільної та контрольної апаратури. Крім того, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься також оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням та неспеціалізована оптова торгівля.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СК «Мега» належно підтверджене первинними документами, а придбані першим товари безпосередньо стосуються його господарської діяльності.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні контрагентом позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених позивачем з цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та ТОВ «СК «Мега» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Отже, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М