Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/9294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9294/14 24.06.14

За позовомТоргово-консалтингового центру "Південкабельзбут" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю До Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ера" Простягнення 390 000,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Терехова А.О. - представник за дов. № б/н від 06.05.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Торгово-консалтинговий центр "Південкабельзбут" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ера" про стягнення 390 000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2014 року було порушено провадження у справі №910/9294/14 та призначено її розгляд на 06.06.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2014 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 06.06.2014 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року.

24.06.2014 року представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У даному судовому засіданні судом було розглянуто та відмовлено в задоволені заяви позивача про забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема не надано доказів які б підтверджували того факту, що грошові кошти на які позивач просить суд накласти арешт можуть зникнути або зменшитись, суд приходить до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню судом не підлягає.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання усної домовленості про багаторазові поставки товарів Торгово-консалтинговим центром "Південкабельзбут" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було здійснено передачу, а відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ера" було отримано кабельно-провідникову продукцію, що підтверджується видатковими накладними:№0093 від 03.02.2012 на суму 426 307,20 грн., №0103 від 07.02.2012 на суму 62 769,00 грн., №0100 від 06.02.2012 на суму 33 433,28 грн., № 1251 від 10.09.2012 на суму 320 352,00 грн., № 0188 від 12.03.2012 на суму 393 672,00 грн., № 0169 від 27.02.2012 на суму 9 450,00 грн., № 0297 від 22.03.2012 на суму 1 691,16 грн., № 0419 від 10.04.2012 на суму 686 766,00 грн., № 0506 від 03.05.2012 на суму 5 184,00 грн., № 0596 від 23.05.2012 на суму 371 520,60 грн., № 0706 від 11.06.2012 на суму 1 980,00 грн., № 1630 від 09.11.2012 на суму 61 666,92 грн., № 0604 від 05.06.2013 на суму 67 719,00 грн.

Загальна сума поставки 2 442 511,16 грн.

В свою чергу, відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 2 048 789,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 760 від 02.02.2012 на суму 200 000,00 грн., № 774 від 06.02.2012 на суму 15 000,00 грн., № 861 від 27.02.2012 на суму 9 450,00 грн., № 884 від 29.02.2012 на суму 18 433,28 грн., № 885 від 29.02.2012 на суму 289 076,20 грн., № 887 від 29.02.2012 на суму 210 000,00 грн., № 1011 від 20.03.2012 на суму 183 672,00 грн., № 1253 від 03.05.2012 на суму 5 184,00 грн., № 1272 від 14.05.2012 на суму 600 000,00 грн., № 1363 від 08.06.2012 на суму 1 980,00 грн., № 62 від 06.11.2012 на суму 61 666,92 грн., № 61 від 12.02.2013 на суму 50 000,00 грн., № 299 від 29.05.2013 на суму 68 631,00 грн., № 526 від 29.07.2013 на суму 50 000,00 грн., № 624 від 15.08.2013 на суму 39 417,76 грн., № 762 від 25.09.2013 на суму 164 192,12 грн., № 763 від 25.09.2013 на суму 8 983,28 грн., № 764 від 25.09.2013 на суму 63 102,68 грн., № 885 від 04.11.2013 на суму 10 000 грн.

Крім того, відповідач повернув зворотну тару, що підтверджується видатковими накладними № ВП-0000008 від 15.08.2013 на суму 2 055,00 грн., № ВП-0000009 від 15.08.2013 на суму 1 666,92 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 390 000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 04.02.2014 щодо сплати заборгованості, на яку відповідач надав відповідь, у котрій визнав заборгованість перед позивачем у сумі 390 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 390 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 390 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера» (місцезнаходження : 03069, м. Київ, вул. Заломова, буд. 1, кв. 82, код ЄДРПОУ 345440270) на користь Торгово-консалтингового центру "Південкабельзбут" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 86/84, оф. 17, код ЄДРПОУ 30674286) 390 000 (триста дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу та 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.07.2014 р.

Суддя Спичак О.М.