Рішення

від 02.07.2014 по справі 910/10940/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10940/14 02.07.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фірма "Південна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Келмер" простягнення 356 535,00 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Никислий В.О. - представник за довіреністю № 23 від 01.07.14; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 02.07.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фірма "Південна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Келмер" про стягнення заборгованості в сумі 356 535,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.02.14 р. між сторонами було укладено договір поставки № 12, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 356535,00 грн., проте на вказану суму відповідачем товар поставлено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 356 535,00 грн. за непоставлений товар.

Ухвалою суду від 02.06.14 порушено провадження у справі № 910/10940/14 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.14.

У судове засідання 02.07.14, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, надав пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у Витягу № 737242 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 01011 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фірма "Південна" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Келмер" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо.

Згідно з п.2.1 договору постачальник приймає усні або письмові заявки покупця на поставку товару та відпускає покупцеві товар на умовах EXW (склад постачальника за адресою: м. Київ, вул.. Миру, 20) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2000.

Покупець оплачує товар за ціною, зо вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо. Покупець зобов'язується оплачувати товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Оплата товару може здійснюватись покупцем, зокрема, на підставі рахунку-фактури постачальника (п.3.1, 3.2 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони встановили строк його дії з моменту підписання та до 30.12.14.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 10/02 від 12.02.2014 р., позивач здійснив передоплату товару - дизельне пальне, бензин А-92 на загальну суму 356 535,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 94 від 17.02.2014 р.

За доводами позивача, товар на вказану вище суму відповідачем не був поставлений.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 85 від 24.02.2014 р. (отримана представником відповідача 26.02.14) з вимогою повернути грошові кошти за непоставлений товар, перераховані платіжним дорученням № 94 від 17.02.2014 р. в сумі 356 535,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана претензія була отримана відповідачем 26.04.2014 р, проте залишена без реагування.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України , продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України .

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України , якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 356 535,00 грн. не повернув, суд, вважає що вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 356 535,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором поставки виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75 , 82-85 ГПК України , господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Келмер» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 37955376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фірма «Південна» (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Степова, буд. 8, ідентифікаційний код 35654037) грошові кошти у розмірі 356 535 (триста п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 7 130 (сім тисяч сто тридцять) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 року

Суддя Л.Г. Пукшин