Постанова

від 27.06.2014 по справі 821/1783/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1783/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Сапіги В.В.,

представника відповідача - Кромп О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросолід"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративим позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» (далі - позивач) до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.01.2014 року № 0000052200 та №0000062200.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав зазначаючи, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товарів (послуг), невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях та зазначив наступне. Відповідачем під час проведення перевірки позивача встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:ч.1 ч.5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Украгросолід» при придбанні товарів (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року з постачальником ТОВ СУРП «Вектор М». Також, встановлено порушення п.п.139.1.6 п.139.1 ст. 139, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4274,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 4274,00 грн., внаслідок завищення витрат за 3 квартал 2012 року на суму 20350,00 грн. Крім цього, встановлено порушення п. 198.1 ст.198, п.198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4070,00 грн., у т.ч. у за вересень 2012 року в сумі 4070,00 грн. За результатами перевірки Скадовською ОДПІ (Чаплинське відділення) прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.01.2014 року №0052200, № 0000062200. Вважає прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Тавариство з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» зареєстроване Чаплинською районною державною адміністрацією 15.07.2005 року, Свідоцтво про державну реєстрацію Серія ААО №665003 від 15.07.2005 року № 11498102000000176. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №31003064 від 10.08.2005 року.

Відповідно до Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності ТОВ «Украгросолід» за КВЕД0 є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля квітами та іншими рослинами; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

У період з 25.12.2013 року по 26.12.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ " Украгросолід " (код ЄДРПОУ 33531580) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Апплікат» у вересні 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 26.12.2013 року №199/22/3353158 (далі - акт). ( а.с. 11-20).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ч.1 ст.215, ч.2 ст.215, ст..216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгросолід» при придбанні товарів (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року з постачальником ТОВ СУРП «Вектор М».

Також, встановлено порушення п.п. 139.1.6 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4274,00 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: за 3 квартал 2012 року на суму 4274,00 грн. внаслідок завищення витрат за 3 квартал 2012 року на суму 20350,00 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4070,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4070,00 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару ТОВ "Украгросолід" від ТОВ СУРП «Вектор - М», з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5087,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1017,50 грн. (а.с.9).

Також, прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2014 року № 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5342,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1068,50 грн. ( а.с. 10).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями- рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ТОВ "Украгросолід" відсутні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ СУРП «Вектор М», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між ТОВ «Украгросолід» та ПП СУРП «Вектор М» укладено усну угоду про придбання запчастин анкерів для сіялок та редуктор на комбайн.

На виконання умов зазначеного договору суду надано наступні докази: рахунок - фактура № 1901/1 від19.09.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., видаткова накладна №2167 від 19.09.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., товарно - транспортна накладна №44 від 19.09.2012 року, податкова накладна №148 від 19.02.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., (а.с.69-72).

На підтвердження оплати придбаного товару, суду надано банківську виписку №БВ-0000243 на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн. (а.с. 73).

В подальшому придбаний позивачем товар у ПП «Вектор М» реалізовано, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: рахунком - фактурою № СФ-0000494 від 24.09.2012 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №СФ- 0000502 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1600,00 грн.; видатковими накладними №РН-0000688 від 24.09.2012 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №РН-0000694 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1600,00 грн.; податковими накладними № 758 від 24.09.2014 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №768 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. 1600,00 грн.; банківською випискою №БВ -0000849 за 19.11.2013 року. ( а.с. 62-68).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг та використання іх у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентом безпідставним.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував Акт перевірки від 08.04.2013 року № 416/22.5-10/24829234 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУПР «Вектор М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 року. - лютий 2013 року».

ТОВ СУРП «Вектор -М» в судовому порядку оскаржено дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо складання вищезазначеного акту.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року № 816/2226/13-а адміністративний позов ТОВ СУПР «Вектор -М» до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо формування в акті від 08.04.2013 року № 416/22.5-10/24829234 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 року. - лютий 2013 року» висновків: « Проведеною звіркою ТОВ СУРП «Вектор - М» неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ТОВ СУРП «Вектор - М» документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року». В іншій частині позовних вимог відмовлено.(а.с. 77-82).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2013 року №816/2226/13-а апеляційну скаргу ТОВ СУРП «Вектор -М» та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року по справі №816/2226/13-а залишено без змін.

Крім того, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що ТОВ «Украгросолід» здійснювало операції з придбання товару у постачальника ТОВ СУРП «Вектор - М», правочин з яким є нікчемним, з наступних підстав.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ СУРП "Вектор - М".

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор - М" договорів, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4070,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4070,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.п. 139.1.6 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4274,00 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: за 3 квартал 2012 року на суму 4274,00 грн. внаслідок завищення витрат за 3 квартал 2012 року на суму 20350,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ СУРП «Вектор - М».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ СУРП «Вектор - М», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 139.1.6 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від від 10.01.2014 року № 0000052200 та №0000062200, прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000062200 від 10.01.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгросолід" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5087,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 4070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1017,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000052200 від 10.01.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгросолід" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5342,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 4274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1068,50 грн

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросолід" ( код ЄДРПОУ 33531580) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 липня 2014 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.1