Ухвала

від 04.11.2014 по справі 821/1783/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

04 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1783/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року по справі за адміністративним позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» (далі - позивач) до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.01.2014 року № 0000052200 та №0000062200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» зареєстроване Чаплинською районною державною адміністрацією 15.07.2005 року, Свідоцтво про державну реєстрацію Серія ААО №665003 від 15.07.2005 року № 11498102000000176. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №31003064 від 10.08.2005 року.

Відповідно до Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності ТОВ «Украгросолід» за КВЕД0 є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля квітами та іншими рослинами; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

У період з 25.12.2013 року по 26.12.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ " Украгросолід " (код ЄДРПОУ 33531580) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Апплікат» у вересні 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 26.12.2013 року №199/22/3353158 (далі - акт). ( а.с. 11-20).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ч.1 ст.215, ч.2 ст.215, ст..216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгросолід» при придбанні товарів (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року з постачальником ТОВ СУРП «Вектор М».

Також, встановлено порушення п.п. 139.1.6 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4274,00 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: за 3 квартал 2012 року на суму 4274,00 грн. внаслідок завищення витрат за 3 квартал 2012 року на суму 20350,00 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 4070,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4070,00 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару ТОВ "Украгросолід" від ТОВ СУРП «Вектор - М», з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5087,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1017,50 грн. (а.с.9).

Також, прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2014 року № 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5342,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1068,50 грн. ( а.с. 10).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду першої інстанції.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що між ТОВ «Украгросолід» та ПП СУРП «Вектор М» укладено усну угоду про придбання запчастин анкерів для сіялок та редуктор на комбайн.

На виконання умов зазначеного договору суду надано наступні докази: рахунок - фактура № 1901/1 від19.09.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., видаткова накладна №2167 від 19.09.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., товарно - транспортна накладна №44 від 19.09.2012 року, податкова накладна №148 від 19.02.2012 року на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн., (а.с.69-72).

На підтвердження оплати придбаного товару, суду надано банківську виписку №БВ-0000243 на загальну суму 24420,00 грн. у т.ч. ПДВ 4070,00 грн. (а.с. 73).

В подальшому придбаний позивачем товар у ПП «Вектор М» реалізовано, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: рахунком - фактурою № СФ-0000494 від 24.09.2012 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №СФ- 0000502 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1600,00 грн.; видатковими накладними №РН-0000688 від 24.09.2012 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №РН-0000694 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1600,00 грн.; податковими накладними № 758 від 24.09.2014 року на загальну суму 15000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №768 від 25.09.2012 року на загальну суму 9600,00 грн. у т.ч. 1600,00 грн.; банківською випискою №БВ -0000849 за 19.11.2013 року. ( а.с. 62-68).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів враховує припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентів правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів відсутність реальності здійснення правочинів позивачем та контрагентами, що є тільки припущенням.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,197, 200, 206 ,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення,а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року по справі за адміністративним позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.