Постанова

від 03.07.2014 по справі 923/258/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р.Справа № 923/258/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 829 від 08.05.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників :

ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії „Херсонський суднобудівний судоремонтний завод ім.Комінтерну" - не з'явився,

ТОВ „Євростар Херсон Плюс" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії „Херсонський суднобудівний судоремонтний завод ім. Комінтерну" на рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2014 р. по справі № 923/258 /14 за позовом ТОВ „ Євростар Херсон Плюс" до ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії „Херсонський суднобудівний судоремонтний завод ім.. Комінтерну " про стягнення 47 867,65 грн.

ВСТАНОВИЛА:

05.03.2014 р.(Вх.№266 ) Товариством з обмеженою відповідальністю „Євростар Херсон Плюс (далі позивач) у господарському суді Херсонської області пред'явлено позов до ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії „Херсонський суднобудівний судоремонтний завод ім. Комінтерну" (далі відповідач) про стягнення 47 867,65 грн., з яких 46 825,00грн. боргу. та 1042,65грн.-пені.(а.с.2-5).

Свої вимоги, з посиланням позивач мотивував тим, що на виконання умов договорів №68 від 12.07.2013 р., №73 від 16.08.2013 р., №76 від 01.10.2013 р. він виконав для відповідача роботи на загальну суму 89 325,00 грн., що підвереджується підписаними сторонами спору актами приймання робіт, однак відповідач частково не розрахувався у встановлені договорами строки за ці роботи і має заборгованість в розмірі 46 825,00 грн. боргу яку позивач просить стягнути з відповідача, нарахувавши на неї (за кожним договором окремо) передбачену умовами договорів пеню в загальній сумі 1042,65 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.03.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 923/258/14. ( а.с.1)

27.04.2014 р. відповідач звернувся до місцевого суду з заявою у якій не оспорюючи наявність в нього вказаної заборгованості просив надати йому розстрочку на погашення боргу на шість місяців, пославшись на свій тяжкий фінансовий стан та збитковість його господарської діяльності, додавши до заяви баланс підприємства за 2013 р. (а.с.34).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.04.2014 року (повний текст якого складено суддею Литвіновою В.В. 23.04.2014 р.) позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 825,00 грн. - боргу, 1042,65 грн. - пені та 1827,00 грн. відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд дійшов висновку, що позивач довів належними доказами, що відповідач дійсно має перед ним зазначену в позові заборгованість по вказаним у позові договорам і не сплачує її в добровільному порядку, а тому вона підлягає стягненню разом з нарахованою на неї пенею. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначив, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували обставини на які він посилається в заяві, як на підставу розстрочки.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить це рішення змінити, задовольнивши його клопотання про надання йому розстрочки виконання рішення на шість місяців.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що місцевий суд у порушення приписів законодавства не врахував його тяжкий фінансовий стан і безпідставно відмовив в його клопотанні про розстрочення виконання рішення..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2014 р. о 10:30 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

11.05.2014 р. від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника.

Представники сторін в судове засідання 12.06.2014 р. не з'явились.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р., у зв'язку з не з'явленням в судове засідання представників сторін та заявленим скаржником клопотанням, розгляд справи відкладено на 03.07.2014 р. о 12:00 год., про що сторони були повідомлені належним чином.

1.07.2014 р. від скаржника до суду вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника. Документів, які б підтверджували хворобу до клопотання не додано.

Представники сторін в судове засідання 03.07.2014 р. не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час дату та місце розгляду справи

Оскільки, сторони в судове засідання не з'явились фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Копія ухвали направлена на адресу позивача повернулась до суду з позначкою відділення зв'язку „повернуто у зв'язку з закінченням строку зберігання", що згідно роз'яснень наданих Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є підтвердженням належного виконання судом обов'язків про повідомлення позивача про розгляд справи.

Колегія суддів відхилила клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників сторін, оскільки, по-перше, хвороба представника юридичної особи (не підтверджена доречи належними доказами) не є підставою для відкладення розгляду справи так як представництво юридичної особи може здійснювати будь-яка інша особа на підставі довіреності або керівник підприємства згідно посадового стану, а по-друге, суд вже відкладав розгляд справи з урахуванням цих обставин і відповідно скаржник знаючи про хворобу представника повинен був найти йому заміну, а по-третє, встановлений ст.. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по цієї справі закінчується, що, за відсутності клопотань про продовження цього строку, унеможливлює відкладення розгляду.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

Як свідчать матеріали справи і ці обставини встановив та ретельно дослідив місцевий суд позивач на виконання умов укладених між сторонами спору договорів №68 від 12.07.2013 р., №73 від 16.08.2013 р., №76 від 01.10.2013 р. виконав для відповідача роботи на загальну суму 89 325,00 грн.

Зазначені, обставини підвереджується наявними у справі підписаними сторонами спору актами приймання робіт на вказану суму.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково не розрахувався у встановлені договорами строки за ці роботи і має заборгованість в розмірі 46 825,00 грн. боргу.

Слід також зазначити, що відповідач визнає зазначені обставини (виконання позивачем робіт на вказану суму, прийняття ним цих робіт та наявність зазначеного боргу), а тому ці обставини згідно приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України не потребують доказування.

За таких, обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Умовами договорів передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідачем виконаних позивачем робіт, останній має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено методологічно і арифметично правильно.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача передбачену умовами договорів пеню у визначеному позивачем розмірі.

Слід зазначити, що відповідач не оспорює рішення місцевого суду в частині стягнення з нього вищевказаних сум боргу і пені.

Оцінюючи доводи скаржника (відповідача), щодо безпідставності відмови місцевим судом у наданні йому розстрочки виконання рішення, колегія суддів дійшла до наступного.

Як зазначалось вище, відповідач в процесі розгляду справи по суті надав суду першої інстанції заяву про розстрочення сплати зазначеної у позові заборгованості, посилаючись на свій тяжкий фінансовий стан, додавши до заяви баланс підприємства за 2013 р.

Пунктом шостим статті 83 ГПК України передбачено право суду при ухваленні рішення за результатами розгляду спору відстрочити або розстрочити його виконання.

Проте зазначеною статтею ГК України не визначено у яких випадках та при наявності яких обставин суд має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України , якою також надано суду право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити його виконання, встановлено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .

Приписи вказаної статті в частині підстав (обставин) для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, на переконання колегії суддів, можливо застосовувати по аналогії закону до п. 6 ст. 83 ГПК України.

Згідно приписів ч.1 ст. 121 ГПК України, господарським судам надано право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити у виняткових випадках виконання судового рішення при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому слід зазначити, що тягар по доказуванню вищевказаних обставин згідно приписів ст. 33 ГПК України покладено в даному випадку на відповідача (боржника).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції будь-яких належних та достатніх доказів наявності виняткових (виключних) обставин які б могли бути підставою для розстрочення рішення суду.

Наданий скаржником суду першої інстанції баланс підприємства за 2013 р. дійсно свідчить його тяжкій фінансовий стан та про збитковість його діяльності в 2013році.

Однак сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства та його збитковість не можна визнати винятковими обставинами, оскільки заявник не довів що цей стан виник не з його вини, а в силу об'єктивних, непереборних обставин на які він не мав можливості вплинути.

Крім того з балансу заявника вбачається що в нього є основні засоби та майно на яке можливо звернути стягнення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, не задовольнив заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення і правові підстави для задоволення цієї заяви відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2014 р. у справі № 923/258/14 залишити без змін , а апеляційну скаргу ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" в особі філії „Херсонський суднобудівний судоремонтний завод ім. Комінтерну" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.07.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.