Постанова

від 24.06.2014 по справі 822/2069/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2069/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:позивача: ОСОБА_3, представника позивача: ОСОБА_4, представника відповідача: Царука Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 форми "Р" №0010551704/627.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 11.02.2014 за №348 проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_3, за результатами якої був складений акт від 05.03.2014 №812/17-1/НОМЕР_1.

На підставі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 форми "Р" №0010551704/627. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, вважає їх такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України, так як господарські операції з контрагентами фактично здійснювались та були направлені на настання правових наслідків. Також відмічає, що нею були надані письмові пояснення та максимально необхідний пакет документів, що відображає реальність господарських операцій, проведених з ТОВ "Лілока" та ТОВ РВД "Апхіл".

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідач проти позову заперечив, пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень, на підтвердження чого подав письмове заперечення. Відтак, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.04.2007 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів України у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (код РНОКПП - НОМЕР_1) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Лілока" (код ЄДРПОУ - 38104490) та ТОВ РВД "Апхіл" (код ЄДРПОУ - 36588639) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень-вересень 2013, результати якої зафіксовано в Акті перевірки №812/14-1/НОМЕР_1 від 05.03.2014.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, чим підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 46942,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів України у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.03.2014 №0010551704/627, про сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 57916,25 грн. в т.ч. основного зобов'язання - в розмірі 46333,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 11583,25 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було прийняте з підстав відсутності поставок ТМЦ, їх подальшого використання та укладення угод з метою настання реальних наслідків, так як відсутня база та об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Податковий орган зробив висновок про відсутність наміру створення правих наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Так, ФОП ОСОБА_3 незаконно скористалася податковим кредитом ТОВ "Лілока" (код ЄДРПОУ - 38104490) та ТОВ РВД "Апхіл" (код ЄДРПОУ - 36588639), що призвело до заниження податкових зобов'язань та сплати до Державного бюджету України в сумі 46942,00 грн.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, суд встановив, що 01.08.2013 між ТОВ "Лілока" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір поставки №1575. Предметом даного договору є встановлення довгострокових відносин по постачанню товарів в асортименті (вказаному в рахунку-фактурі, накладній або в акті, що є невід'ємною частиною даного договору), кількості і згідно цін, визначеними даним договором.

На підтвердження виконання зобов`язань по договору поставки №1575 від 01.08.2013 позивачем, як під час перевірки так і при подачі адміністративного позову, надані видаткові та податкові накладні, квитанції, які знаходяться в матеріалах справи.

Так ТОВ "Лілока" поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар - запчастини до спецтехніки, про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові та податкові накладні:

№СФ-90315 від 12.08.2013 на суму 33925,20 грн., у т.ч. ПДВ - 5654,20 грн.,

№СФ-90316 від 15.08.2013 на суму 22952,40 грн., у т.ч. ПДВ - 3825,40 грн.,

№5 від 02.09.2013 на суму 1225,20 грн., у т.ч. ПДВ - 204,20 грн.,

№59 від 04.09.2013 на суму 6572,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1095,40 грн.,

№128 від 06.09.2013 на суму 4625,20 грн. в т.ч. ПДВ - 710,87 грн.,

№129 від 06.09.2013 на суму 2540,40 грн. в т.ч. ПДВ - 423,40 грн.,

№169 від 09.09.2013 на суму 25929,60 грн. в т.ч. ПДВ - 4321,60 грн.,

№257 від 12.09.2013 на суму 14656,80 грн. в т.ч. ПДВ - 2442,80 грн.,

№272 від 13.09.2013 на суму 12003,60 грн. в т.ч. ПДВ - 2000,60 грн.,

№273 від 13.09.2013 на суму 1914,00 грн. в т.ч. ПДВ - 319,00 грн.,

№204 від 10.09.2013 на суму 918,00 грн. в т.ч. ПДВ - 153,00 грн.,

№404 від 20.09.2013 на суму 4858,80 грн. в т.ч. ПДВ - 809,80 грн.,

№439 від 23.09.2013 на суму 5616,00 грн. в т.ч. ПДВ - 936,00 грн.

Розрахунки між контрагентами підтверджені квитанціями до прибуткового касового ордера: №0104 від 14.08.2013 на суму 10000,00 грн.; №0103 від 13.08.2013 на суму 10000,00 грн.; №0108 від 20.08.2013 на суму 2952,40 грн.; №0107 від 19.08.2013 на суму 10000,00 грн.; №0106 від 16.08.2013 на суму 10000,00 грн.; №0105 від 15.08.2013 на суму 3925,00 грн., №53 від 20.09.2013 на суму 10000,00 грн., №49 від 16.09.2013 на суму 25500,00 грн., №41 від 12.09.2013 на суму 10000,00 грн., №32 від 03.09.2013 на суму 25000,00 грн.

Дослідивши надані документи, суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Рекламно-виробничий дім "Апхіл" суд зазначає, що між ТОВ "Рекламно-виробничий дім "Апхіл" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір поставки №7/13 від 01.06.2013. Предметом даного договору є встановлення довгострокових відносин по постачанню товарів в асортименті (вказаному в рахунку-фактурі, накладній або в акті, що є невід'ємною частиною даного договору), кількості і згідно цін, визначеними даним договором.

На виконання умов даного договору позивачем прийнято та оплачено товар (запчастини до спецтехніки), про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові та податкові накладні: №РН-464 від 20.06.2013 на загальну суму 18447,00 грн. в т.ч. ПДП - 3074,50 грн., №РН-490 від 21.06.2013 на суму 27729,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4621,50 грн., №РН-616 від 26.06.2013 на суму 8690,45 грн., у т.ч. ПДВ - 1448,41 грн., №РН-164 від 10.07.2013 на суму 6640,80 грн., у т.ч. ПДВ - 1106,80 грн., №РН-165 від 10.07.2013 на суму 4297,20 грн., у т.ч. ПДВ - 716,20 грн., №РН-273 від 15.07.2013 на суму 13536,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2256,00 грн., №РН-375 від 19.07.2013 на суму 9245,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1541,00 грн., №РН-376 від 19.07.2013 на суму 22418,40 грн., у т.ч. ПДВ - 3736,40 грн., №РН-435 від 23.07.2013 на суму 33276,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5546,00 грн.

Розрахунки між контрагентами підтверджені квитанціями до прибуткового касового ордеру (№137 від 27.06.2013 на суму 7729,00 грн.; №135 від 25.06.2013 на суму 10000,00 грн., №131 від 20.06.2013 на суму 10000,00 грн.; №132 від 21.06.2013 на суму 8447,00 грн., №103 від 11.07.2013 на суму 4297,20 грн.; №102 від 10.07.2013 на суму 6640,80 грн., №139 від 01.07.2013 на суму 8690,45 грн.; №136 від 26.06.2013 на суму 10000,00 грн., №125 від 22.07.2013 на суму 10000,00 грн.; №124 від 19.07.2013 на суму 9246,00 грн., №116 від 16.07.2013 на суму 3536,00 грн.; №115 від 15.07.2013 на суму 10000,00 грн., №129 від 26.07.2013 на суму 10000,00 грн., №128 від 25.07.2013 на суму 10000,00 грн., №127 від 24.07.2013 на суму 2418,40 грн., №126 від 23.07.2013 на суму 10000,00 грн., №131 від 30.07.2013 на суму 3276,00 грн., №130 від 29.07.2013 на суму 10000,00 грн.

Суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача щодо придбання запчастин до спецтехніки, їх оплату та використання у господарській діяльності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження подальшого використання отриманої ФОП ОСОБА_3 продукції, знаходиться ряд податкових та видаткових накладних, оформлених належним чином відповідно до законодавства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні досліджені податкові та видаткові накладні та встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні порушення.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, під час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження.

Суд також вважає, що не є вірними посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності та паспортів якості, як на підставу недійсності договорів, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору та повернути товар продавцеві.

Окрім цього, право використання сертифікованої чи несертифікованої продукції у власній господарській діяльності належить безпосередньо позивачу, який здійснює діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

Разом з тим, враховуючи підтвердження первинними документами фактичного здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару, наявність або відсутність у платника податків - покупця сертифікатів якості товару, транспортної документації не впливає відповідно до вимог податкового законодавства на правомірність формування податкового кредиту.

Відсутність окремих документів не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окремо суд зауважує, що п.4.2 договору поставки №7/13 від 01.06.2013 та №1575 від 01.08.2013 визначено, що доставка товару здійснюється транспортом за рахунок Постачальника. Таким чином твердження відповідача про відсутність у позивача транспортної документації є безпідставним.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій з контрагентами, викладені в акті перевірки.

Враховуючи, що під час розгляду справи було спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому відсутні і підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11735,50 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 21.03.2014 форми "Р" №0010551704/627.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка ДПІ у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2014 року

Суддя /підпис/В.В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак