cpg1251
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2013 р. Справа № 2а/0470/4123/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Тулянцевої І.В.,
при секретарі Шевцовій М.Ю.
за участю:
представника позивача Грачева Н.С.,
представника відповідача Прудко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
03.04.2012 року Приватне виробничо-комерційне підприємство «Елін» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ДПА (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби) про скасування податкових повідомлень - рішень: від 28.11.2011 р. №0002602302 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2255059,00 грн. та від 28.11.2011 р. № 0002612302 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 80501,00 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що викладені в акті перевірки від 22.11.2011р. № 3497/234/20207522 висновки податкового органу є помилковими, господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ «Укроіл» відбувались в межах правочинів, які повністю відповідають вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами, у спірних правовідносинах ПВКП «Елін» понесені витрати по оплаті вартості придбаного у ТОВ «Укроіл» товару. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (т. 1 а.с. 176-182). Суду пояснив, що ПВКП «Елін» сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Укроіл», відносно якого ДПІ був отриманий акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 15.06.2011 р. №515/232/36706113, за змістом якого перевіркою встановлені порушення підприємством ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Враховуючи висновки зазначеного акту, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зроблені висновки щодо порушення ПВКП «Елін» ч. 1,2 ст. 215, ч. 1,5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів, в наслідок чого занижено суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2255058,00 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2011 р. у сумі 2255058,00 грн.) та занижено суми податку на додану вартість в розмірі 80500,00 грн.(в т.ч. за березень 2011 р.). З огляду на викладене, відповідач вважає, що ДПІ зроблено правомірний висновок щодо завищення позивачем валових витрат, заниження валових доходів та завищення податкового кредиту, у зв'язку із чим, підстави для скасування податкових повідомлень - рішень, відсутні.
Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що в період з 24.10.2011 р. по 17.11.2011 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ДПА проведена планова перевірка Приватного виробничо - комерційного підприємства «Елін» (код ЄДРПОУ 20207522) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. Перевірка проведена на підставі наказу ДПІ від 06.07.2011 р. № 621та направлень від 24.10.2011 р. №№ 543, 544,545,546. Результати перевірки оформлені Актом від 22.11.2011 р. № 4397/234/20207522 (т. 1 а.с. 10-53). З посиланням на згаданий акт ДПІ були винесені: податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0002602302 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2255059,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2255058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) та від 28.11.2011 р. №0002612302 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 80501,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 80500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) (т. 1 а.с. 54-55).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 22.11.2011 р. № 4397/234/20207522 судження податкового органу про недодержання в момент вчинення у січні - березні 2011 року правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укроіл», вимог законодавства, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Зазначене, в свою чергу, стало підставою для висновку про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.2.1. п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та заниження валових доходів і завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 2255058,00 грн., який підлягає сплаті до бюджету, а також порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2255-VI та завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 80500,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету.
Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Судом встановлено, що відповідно до висновків Акту перевірки від 22.11.2011 р. №4397/234/20207522, спірні суми валових доходів - 4920127,00 грн. та валових витрат в розмірі 4100106,00 грн., і податкового кредиту в розмірі 80500,00 грн., сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Укроіл» які мали місце у період з січня по березень 2011 року.
Так, проведеною відповідачем перевіркою достовірності відображених Приватним виробничо - комерційним підприємством «Елін» у Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. було встановлено заниження показників рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» на суму 4920127,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року на 4920127,00 грн., що є порушенням п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку податкового органу, з урахуванням висновків Броварської ОДПІ Київської області від 15.06.2011 р. №515/232/36706113 по підприємству ТОВ «Укроіл» за період січень - березень 2011 р. щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Укроіл» та ПВКП «Елін», товар був отриманий від невстановлених осіб без укладання будь - яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тобто, повинен був включений до складу валового доходу як безоплатно отриманий товар.
Крім того, контролюючим органом перевіркою достовірності відображених Приватним виробничо - комерційним підприємством «Елін» у Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. також було встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 4100106,00 грн., у зв'язку з включенням до їх складу операцій по постачальнику ТОВ «Укроіл» за 1 квартал 2011 року, що є порушенням п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 з урахуванням п. 1.32 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказані висновки відповідача також базуються на висновках Броварської ОДПІ Київської області від 15.06.2011 р. № 515/232/36706113 по підприємству ТОВ «Укроіл» за період січень - березень 2011 р. щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Укроіл» та ПВКП «Елін».
Як свідчить з матеріалів справи, перевіркою достовірності відображених позивачем у Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. показників сум податкового кредиту та сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, відповідачем було встановлено завищення сум податкового кредиту на 80500,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укроіл», в т.ч. за березень 2011 року в сумі 80500,00 грн., що є порушенням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, у зв'язку з тим, що угоди позивача з ТОВ «Укроіл» виконувались із порушенням частин 1,2 ст. 215, частин 1,5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, у ПВКП «Елін» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками в розумінні п.п.198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, тобто, підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 р. на 80500,00 грн.
Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, на підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПВКП «Елін» з ТОВ «Укроіл», та правомірності формування валових витрат і валових доходів та суми податкового кредиту позивачем в ході перевірки посадовим особам податкового органу були надані: 1) Договір поставки нафтопродуктів № НВВГ 02/01/10- 25 від 02.01.2010 р. (т. 1 а.с. 67-69); 2) Договір поставки нафтопродуктів № ДГВП-05/11/10-160 від 05.11.2010 р. (т. 1 а.с. 56-58); 3) Договір поставки нафтопродуктів ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 р. (т. 1 а.с. 60-63), на виконання яких позивачем від ТОВ «Укроіл» на протязі січня - березня 2011 року був одержаний товар (нафтопродукти).
Крім того, до перевірки були надані:1) видаткові накладні від 12.01.2011 р. №РН-0000010 на суму 312300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52050,00 грн.); від 29.01.2011 р. № РН-0000072 на суму 1117598,30 грн. (в т.ч. ПДВ 186266,38 грн.); від 03.02.2011 р. № РН-0000078 на суму 107200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17866,67 грн.); від 14.02.2011 р. № РН-0000113 на суму 292512,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 48752,14 грн.); від 14.02.2011 р. № РН-0000114 на суму 292512,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 48752,14 грн.); від 27.02.2011 р. № РН-0000149 на суму 1166367,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 194394,50 грн.); від 11.03.2011 р. № РН-0000198 на суму 483000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80500,00 грн.) (т. 1 а.с. 105, 107, 110, 112, 114, 117, 123); 2) Акти прийому - передачі на зберігання від 12.01.2011 р., від 29.01.2011 р., від 03.02.2011 р., від 14.02.2011 р., від 14.02.2011 р., від 27.02.2011 р., від 11.03.2011 р. (т. 1 а.с. 106, 108, 111, 113, 116, 120, 124); 3) залізничні накладні № 48655685, № 49426927, № 49424807 (т. 1 а.с. 109, 118-119); 4) Акти прийомки нафтопродуктів № 18 від 14.02.2011 р., № 30 від 02.03.2011 р., № 29 від 02.03.2011 р. (т. 1 а.с. 115, 121, 122); 5) податкові накладні: № 42 від 11.03.2011 р. на суму 483000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 80500,00 грн.; №16 від 12.01.2011 р. на суму 312300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 52050,00 грн.; № 55 від 25.01.2011 р. на суму 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн.; № 72 від 29.01.2011 р. на суму 617598,30 грн. в т.ч. ПДВ - 102933,05 грн.; № 12 від 03.02.2011 р. на суму 107200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 17866,67 грн.; № 26 від 09.02.2011 р. на суму 400000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.; № 47 від 12.02.2011 р. на суму 748635,80 грн. в т.ч. ПДВ - 124772,63 грн.; № 51 від 14.02.2011 р. на суму 292512,85 грн. в т.ч. ПДВ - 48752,14 грн.; № 52 від 14.02.2011 р. на суму 292512,85 грн. в т.ч. ПДВ - 48752,14 грн.; № 88 від 25.02.2011 р. на суму 610000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 101666,67 грн.; № 96 від 27.02.2011 р. на суму 556367,00 грн. в т.ч. ПДВ - 92727,83 грн. (т. 1 а.с. 125-135); 6) банківські виписки (т. 1 а.с. 136-145, 233-250, т. 2 а.с. 1-16); 7) товарно - транспортні накладні (т. 2 а.с. 18-29).
Суд також зазначає, що посадовими особами в ході перевірки були оглянуті первинні документи, що підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентом - ТОВ «Укроіл» зобов'язань, що випливають з умов вищенаведених договорів, перелік яких наведений в Додатку № 4 до Акту перевірки (т. 1 а.с.213-217), серед яких первинні документи, що підтверджують сплату позивачем грошових коштів за отриманий товар, реєстри бухгалтерських рахунків, що підтверджують оприбуткування товару та його подальше використання для власних потреб підприємства. Зауважень з боку відповідача щодо правильності оформлення первинних документів та відсутності документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з боку ДПІ в ході перевірки не зазначено.
Правовідносини з приводу визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість в перевіряємий період були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, що діяв до 31.03.2011 р.) та Розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (далі - ПК України).
Суд зазначає, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Разом з цим положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого закону, як і положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК Українги, положення розділу ІІІ якого набрали чинності з 01.04.11 р., визначено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товарів, придбаних у ТОВ «Укроіл», за Договорами поставки нафтопродуктів № НВВГ 02/01/10- 25 від 02.01.2010 р., № ДГВП-05/11/10-160 від 05.11.2010 р., ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 р., а саме ті, які поставлені за видатковими накладними та податковими накладними у січні - березні 2011 р., правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат у розмірі 4100106,00 грн., згідно з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд також відмічає, що згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як свідчать матеріали перевірки, прибуток, що підлягає оподаткуванню, відображений позивачем в декларації за 1 квартал 2011 року, у загальній сумі 36857585,00 грн. та задекларовано податок на прибуток у сумі 184890,00 грн. (т. 2 а.с. 73 - 74). Наведені обставини свідчать про здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання доходу, є регулярною та суттєвою.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закону України № 996-XIV) передбачено, що, зокрема податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача являються: оптова торгівля паливом; роздрібна торгівля пальним; посередництво в торгівлі паливом, рудами, матеріалами та хімічними речовинами (т. 1 а.с. 96).
Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Укроіл» товару підтверджується дослідженими в ході перевірки контролюючим органом первинними документами, як то, договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення та банківські виписки та ін (т. 1 а.с.213-217). Недоліки щодо оформлення вказаних документів податковим органом не виявлені та в акті перевірки про такі обставини не відображено.
Відповідно до п.1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Договори поставки, враховуючи положення діючого цивільного та господарського законодавства, за своєю правовою суттю належать до категорії оплатних договорів, що, в свою чергу, уможливлює застосування до них положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про «безоплатно отримані» товари.
Як вбачається зі змісту п.1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосування механізму «безоплатно отримані товари» можливе лише за умов безоплатного отримання товару без фактичної компенсації їх вартості. За таких обставин, суд вважає висновок посадових осіб ДПІ в частині визначення отриманого від ТОВ «Укроіл» товару як «безоплатно отриманого від невстановленої особи» неправомірним, оскільки в ході перевірки податковим органом були досліджені всі первинні документи, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.
За таких обставин, висновки відповідача щодо необхідності віднесення сум «безоплатно отриманої допомоги від невстановленої особи» у розмірі 4920127,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року на 4920127,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Укроіл», є протиправним.
Щодо висновків відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту за березень 2011 р. на 80500,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укроіл» в період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у розмірі 30229888,00 грн. в т.ч. у березні 2011 р. на 80500,00 грн. (податкова накладна від 11.03.2011 р. № 42 на суму 483000,00 грн. в т.ч. ПДВ 80500,00 грн.). Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.
Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
За таких обставин суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями з ТОВ «Укроіл», а відтак, включення позивачем зазначеної податкової накладної за березень 2011 року на суму ПДВ 80500,00 грн. до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за березень 2011 року, є правомірним.
Суд, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, не бере до уваги посилання відповідача на Висновок про проведення аналізу діяльності ТОВ «Укроіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. (т. 1 а.с. 221-226), яким встановлено не підтвердження придбання ТОВ «Укроіл» товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, оскільки у Висновках також зазначено, що покупцями товарів у ТОВ «Укроіл» у березні 2011 року було і ряд інших підприємств окрім позивача, реальність поставки товарів якими під час перевірки не перевірялись.
Щодо висновку в акті перевірки позивача про порушення ним ч.1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне. Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011 р.) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.
Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укроіл», на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, ДПІ не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів між позивачем і ТОВ «Укроіл», за якими позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати, відображені в акті перевірки висновки про нікчемність правочинів є передчасними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі та скасовує податкові повідомлення - рішення від 28.11.2011 року № 0002602302 та від 28.11.2011 року № 0002612302.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2011 року № 0002602302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 2255058,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2011 року № 0002612302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 80500,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» (код ЄДРПОУ 20207522, адреса: 49101, м.Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 5) витрати по оплаті судового збору в розмірі 2146,00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2013 |
Оприлюднено | 08.07.2014 |
Номер документу | 39568678 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні