Постанова

від 01.07.2014 по справі 910/23388/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа№ 910/23388/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Сімонова Є.О., Малеєва Ю.К.

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року (головуючий суддя Головіна К.І., судді: Літвінова М.Є., Сташків С.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Універсал банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Адамас-Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.06.2014 року відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2014 року.

Через відділ документального забезпечення від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача і надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, від нього до суду через відділ документального забезпечення надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання на вказану дату.

Колегія суддів, розглянувши доводи даного клопотання, заслухавши думку представників позивача, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача представник відповідача в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду позову повідомлявся про день та час слухання справи належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями з відмітками вповноважених працівників відповідача про отримання ухвал суду, проте жодного разу в судове засідання так і не з`явився, а лише 2 рази подав клопотання про відкладення розгляду справи, що розцінюється судом як навмисне перешкоджання розгляду позову ПАТ «Універсал Банк» та затягування такого процесу.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що представник відповідача в своєму клопотанні зазначав як причину неможливості бути присутнім в судовому засіданні - перебування на лікарняному, проте належних доказів на підтвердження вказаного суду не надав.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

07.11.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Адамас - Центр» був укладений кредитний договір № 17/07 (кредитний договір - 1).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору-1 банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії на наступних умовах:

- кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим договором;

- в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті за цим договором, а саме: 1000000 євро.

Вказана сума ліміту кредитної лінії дорівнює еквіваленту 7 346 235,00 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору.

Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншу, що надаватиметься. Валютою траншу можуть бути: швейцарські франки.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору-1 позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 07.11.2013 р.

За користування кредитними коштами наданими у формі траншу за цим договором, позичальник сплачує банку проценти за ставкою, передбаченою тією додатковою угодою до договору, за якою було надано такий транш або встановлено новий розмір ставки за користування таким траншем, при цьому, розмір цієї процентної ставки не може перевищувати 10 % річних за кредитом в швейцарський франках. За користування кредитними коштами понад встановлений цим договором строк, розмір такої процентної ставки не може перевищувати 19 % річних за кредитом в швейцарський франках (п.п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору- 1).

У подальшому в кредитний договір були внесені зміни, шляхом укладення додаткових угод, відповідно до яких сума кредиту становить 1680 000 швейцарських франків, що еквівалентно 11 949 786,24 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору, сплатою 9,5 % річних в швейцарських франках (базова ставка) та 18,5 % в швейцарських франках (підвіщена ставка) (додаткова угода № 3 від 30.07.2009 р.).

Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором-1 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Адамас-Центр» (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки від 07.11.2007 року, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку дві нежилі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, зокрема будівлю содової станції (літера XXVII) загальною площею 2 100.10 кв.м. та склад (літера XXVIII) загальною площею 724.10 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки-1 ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності, та узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки становить 12 361 164,00 грн.

Крім того, 11.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Адамас - Центр» був укладений кредитний договір № 158/08 (кредитний договір- 2).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору-2 банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 93100 швейцарських франків, що еквівалентно 436113,26 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору.

Згідно з п. 1.2.1 кредитного договору-1 надання позичальнику траншу здійснюється в термін зазначений в укладеній між сторонами додатковій угоді до цього договору, але в будь-якому випадку не раніше 11.06.2008 року.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору-2 позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 03.06.2009 року.

У подальшому в кредитний договір-2 були внесені зміни, шляхом укладення додаткових угод, відповідно до яких заборгованість за кредитом становить 93100 швейцарських франків, за процентами - 899,78 швейцарських франків, починаючи з 01.02.2010 року зі сплатою 3 % річних в швейцарських франках (базова ставка) та 12 % в швейцарських франках (підвіщена ставка) (додаткова угода № 5 від 12.03.2010 р.).

Також в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором-2 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Адамас-Центр» (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № MG-1/158/08 від 11.06.2008 року (далі - договір іпотеки-2), відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку дві нежилі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, зокрема будівлю содової станції (літера XXVII) загальною площею 2100.10 кв.м. та склад (літера XXVIII) загальною площею 724.10 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки-2 ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного субєкта оціночної діяльності, та узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки становить 12 361 164,00 грн.

У судовому засіданні першої інстанції було встановлено, що на виконання умов кредитних договорів-1,2 позивач надав ТОВ «Адамас-Центр» грошові кошти, що підтверджується наявними у справі меморіальними ордерами № 001RVC108163001 від 11.06.2008 р. та № 001WCL3073110002 від 07.11.2007 р.

Проте, ТОВ «Адамас-Центр» належним чином не виконало покладені на нього зобов'язання за кредитними договорами-1, 2, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим сторонами графіком, не здійснило повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачених умовами кредитних договорів-1, 2.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань на час розгляду справи у ТОВ "Адамас-Центр" існує така заборгованість:

1) за кредитним договором-1 на загальну суму 2 287 786,80 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 20 169 016,00 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 1 342 699,97 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 11 837 383,92 грн.;

- заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 66 898,94 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 589 788,06 грн. за період з 07.11.2007 р. по 29.11.2013 р.;

- заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 848 655,10 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 481 832,49 грн. за період з 31.03.2009 р. по 29.11.2013 р.;

- комісія - 29 492,79 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 260 011,53 грн.;

2) за кредитним договором-2 на загальну суму 136 152,59 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 1 197 168,72 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 93 100,00 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 820 779,38 грн.;

- заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 40 932,12 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 360 861,84 грн. за період з 03.06.2009 р. по 29.11.2013 р.;

- комісія - 2 120,47 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 15 527,51 грн.

Наявність заборгованості позичальника підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача та розрахунком заборгованості позивача, наявними в матеріалах справи.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 зазначеної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до умов іпотечних договорів-1, 2 предметом іпотеки визначено: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, зокрема будівлю содової станції (літера XXVII) загальною площею 2100.10 кв.м. та склад (літера XXVIII) загальною площею 724.10 кв.м.

Однак, наданого позивачем технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, вбачається, що відповідачем була проведена реконструкція в приміщеннях, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1.

Так, в результаті проведених відповідачем будівельних робіт будівлі складу (літ. XXVIII), її загальна площа була збільшена з 724,10 кв.м. до 1 418,10 кв. м., а будівлі содової станції (літ. XXVII) з 2 100,10 кв.м. до 2 253,2 кв. м., всього загальна площа склала 3 671,3 кв. м., що було встановлено рішеннями господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. у справі № 37/269 та від 28.05.2012 р. у справі № 1/214 за позовом ТОВ «Адамас-Центр» до ПАТ «Універсал Банк» за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та реєстратора ДП 2Інформаційний центр» про визнання договору недійсним.

Вказані обставини підтверджувались висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7969/12-42/7970-12-43 від 19.04.2013 р., проведеної у справі 1/214.

Відповідно до п. п. 5, 6 вказаного висновку будівлі складу (літ. XXVIII) та содової станції (літ. XXVII), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, змінили свої первинні техніко-економічні показники та функціональне призначення.

Таким чином, предмет іпотеки за договорами іпотеки-1, 2 внаслідок проведених будівельних робіт (реконструкції) не є новим об'єктом нерухомого майна, а тільки змінив свої техніко-економічні показники.

Зі змісту п. 4.1 іпотечних договорів-1, 2 звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Відповідно до п. 1 ч. 3 п. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 іпотечних договорів-1, 2 у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

На підставі наведених норм права, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами 1, 2 в рахунок погашення заборгованості, що виникла у відповідача, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Універсал Банк».

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про іпотеку», вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Договорами іпотеки-1, 2 ринкова вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 12 361 164,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься звіт про незалежну оцінку майна станом на 09.04.2014 року, який позивач просив суд прийняти до уваги при встановленні загальної вартості предмета іпотеки.

Відповідач заперечень проти цього звіту ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим Господарський суд міста києва правомірно дійшов висновку, що у сторін відсутній спір щодо вартості іпотечного майна на час розгляду даної справи і обґрунтовано прийняв вказаний експертний висновок в якості належного та допустимого доказу у справі та застосував його для встановлення початкової вартості предмета іпотеки в сумі 10 411 200 грн.

Колегія суддів не погоджується із запереченнями відповідача, зазначеними в апеляційній скарзі враховуючи наступне.

Так, відповідач зазначає, що позивач, для захисту свого порушеного права, вже звертався до господарського суду м. Києва з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами з ТОВ «Адамас-Центр».

Господарським судом м. Києва по даній справі прийнято рішення 15.09.2010 року та 15.05.2012 року про стягнення з відповідача та ТОВ «Адамас-Ас Буд» солідарно на користь позивача заборгованості по кредитним договорам від 07.11.2007 року та від 11.06.2008 року.

А отже звернення позивача з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами є факти подвійним стягненням, що нормами чинного законодавства заборонено.

Проте, як вбачається з пояснень представника позивача та не заперечувалось відповідачем в апеляційній скарзі, борг на даний час останнім перед ПАТ «Універсал Банк» не погашений, а отже позивач, враховуючи положення ст. ст.. 599, 625 ЦК України, задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо на час розгляду спору заборгованість не погашена.

Стосовно заперечень відповідача, що позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства України не було направлено йому листа про намір скористатися належним йому правом та здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки в погашення існуючої заборгованості боржника за кредитними договорами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/23388/13- без змін.

Матеріали справи № 910/23388/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов