Постанова

від 01.07.2014 по справі 826/4470/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2014 року письмове провадження № 826/4470/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Маруліної Л.О., Огурцова О.П. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Партнер Груп» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича Державної реєстраційної служби України провизнання протиправним та скасування рішення № 9747803 від 08.01.2014 року, зобов'язання вчинити дії Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №9747803 від 08.01.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

2) зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності за позивачем на залізничні колії: під'їзна залізнична колія, яка примикає до колії № 11 станції Суми - Товарна Південної залізниці стрілочним переводом № 201 і складається з 2-х колій (№ 1 та № 9) загальною довжиною 329 м.; колія № 300 довжиною 363,5 м.; колія № 302 довжиною 241 м.; колія № 304 довжиною 126,86 м.; колія № 306 довжиною 107,71 м.; колія № 308 довжиною 226,88 м.; колія № 308 довжиною 237,5 м.; під'їзна колія № 210 довжиною 73,70 м., що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кіровоградська, 2 (далі-майно або залізничні колії).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не маючи на те законних підстав, було протиправно відмовлено у державній реєстрації за позивачем права власності на відповідне майно (залізничні колії) на підставі судового рішення, яким за позивачем визнано таке право власності, що призвело до порушення прав та інтересів позивача як власника майна. Також, позивач зазначив, що оскільки відповідне майно (залізничні колії) є об'єктом, що не може існувати без землі та його переміщення є неможливим без його знецінення, майно відповідає ознакам нерухомого майна, отже повинно бути зареєстровано відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.16. п.23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.05.2014 року судом за згодою представника позивача у порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну реєстраційну службу України.

Представником відповідача 2 подані суду письмові заперечення, в яких він просив розглянути справу у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання 04.06.2014 року прибули представники позивача. Відповідачами у запереченнях до адміністративного позову заявлено про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року у справі № 920/710/13 за позовом ТОВ «Інвест Партнер Груп» до ТОВ «ЕСТ» про визнання права власності, позов задоволено - визнано за ТОВ «Інвест Партнер Груп» право власності на залізничні колії. Згідно листа Господарського суду Сумської області від 10.12.2013 року № 920/710/13 зазначене судове рішення набрало законної сили 11.06.2013 року.

На підставі зазначеного судового рішення позивач подав відповідачу 1 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (від 12.12.2013 року за реєстраційним номером 4477090) з додатками до неї, для проведення державної реєстрації права приватної власності на залізничні колії.

За результатом розгляду зазначеної заяви позивача та доданих до неї документів, відповідачем 1 було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, відповідачем 1 було встановлено, що відповідно до документа, що підтверджує право власності, за заявником визнано право власності на залізничні колії, без визнання його при цьому об'єктом нерухомого майна.

Крім того, в порушення вимог п.1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, поданий технічний паспорт ПрАТ «Сумський Промпроект» від 2013 року не містить печатку виконавця робіт та відомості щодо серії та номера його кваліфікаційного сертифіката.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, відповідач 1 прийняв оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 9747803, яким відмовив позивачу у державній реєстрації права приватної власності на залізничні колії.

Позивач вважає таке рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 9747803 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1,2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення в визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі-Закон).

При цьому, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 (далі-Порядок).

Державний реєстр прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ст.2 Закону).

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим законом, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв (ст.2 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно п.4 Порядку, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що залізничні колії, право власності на які визнано за позивачем у судовому порядку та право власності на які було заявлено позивачем до реєстрації як об'єкт нерухомого майна, законодавчо не віднесені до об'єктів нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, перелік яких наведений у ст.5 Закону.

Крім того, рішенням Господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року у справі № 920/710/13 за позивачем визнано право власності на залізничні колії, при цьому не визнано їх об'єктами нерухомого майна.

Згідно ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт» під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до п.4 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.10.2009 № 1014, залізнична колія - дві рейкові нитки, що укладені одна від одної на визначеній відстані та прикріплені до шпал (брусів).

Посилання позивача на Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 року № 660/5, згідно яких під'їзні колії (залізничні колії) є об'єктами нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації, судом до уваги не приймаються, оскільки наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2009 року № 660/5 втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.04.2014 року № 599/5.

З викладеного, суд не може достеменно встановити приналежність залізничних колій до об'єктів нерухомого майна та за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, взагалі, не наділений такими повноваженнями.

Згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону державний реєстратор, крім іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 9747803, відповідачем 1 під час перевірки поданих позивачем документів було встановлено, що поданий позивачем технічний паспорт на залізничні колії не містить печатку виконавця робіт та відомості щодо серії та номера його кваліфікаційного сертифіката, що свідчить про його невідповідність вимогам п.1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127.

В той же час, позивачем не подані суду належні та допустимі докази і пояснення, якими б спростовувалися такі висновки відповідача 1.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили (п.5 ч.1 ст.19 Закону).

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п.16 Порядку).

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.23 Порядку).

Відповідно до п.1,4 ч.1, ч.2 ст.24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, а також те, що судовим рішенням, яким за позивачем визнано право власності на залізничні колії не було визнано їх об'єктами нерухомого майна, а також встановлення відповідачем 1 факту невідповідності поданих документів діючим нормативно-правовими актами, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 9747803 прийняте відповідачем 1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, належним чином виконаний обов'язок щодо доказування прийнятого ним оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Партнер Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

Л.О. Маруліна