Ухвала

від 24.06.2014 по справі 211/8004/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/8004/13-ц

Провадження 22ц/774/1106/К/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 27 (І) Бардін О.С.

Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 березня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Аудита" до ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Аудита" (надалі- ТОВ "Ніка Аудита") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків, посилаючись на неналежне виконання, останньою умов договору, укладеного між ТОВ "Ніка АудитаВ»та відповідачем 06.11.2009 року за № 020171, в частині повернення отриманих ОСОБА_2 грошових коштів від позивача, в рахунок щомісячних чистих платежів, розмір якої станом на 01.11.2013 рік становить - 20 389,80 грн. та суми адміністративних витрат з урахуванням кількості місяців прострочення, яка станом на 01.01.2013 рік становить 1 666,68 грн.

Враховуючи викладене просили суд, просить розірвати договір за № 020171 від 06 листопада 2009 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу у розмірі 21 207,18 грн. та судовий збір в розмірі 229,41 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Розірвано Договір № 020171 від 06 листопада 2009 року укладений між ТОВ "Ніка АудитаВ»та ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Ніка Аудита" суму боргу за договором № 020171 від 06.11.2009 року у розмірі 21 207,18 грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення, яким відмовити ТОВ "Ніка АудитаВ»в задоволені заявленого позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так приймаючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем в рахунок повернення позики було надано позивачу грошові кошти у сумі більше 6 000 грн., що в свою чергу суттєво зменшує суму заборгованості .

Крім того вирішуючи питання про стягнення адміністративних витрат суд не звернув увагу на те, що сторони погодили лише повернення щомісячної позики рівними частинами у сумі 138,89 грн., при цьому сторони погодили, що місячні адміністративні витрати складають 0%, що в свою чергу у грошовому еквіваленті складає 0,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 листопада 2009 року між ТОВ "Ніка АудитаВ»та ОСОБА_2 укладено договір № 020171, предметом якого є надання позивачем за завданням відповідача консультаційних послуг щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах угоди, додатку № 1 («Програма діяльності ТОВ "Ніка Аудита") та додатку № 2 (Анкетні дані Партнера) до неї, що укладаються (підписуються) Замовником (відповідачем) з ТОВ "Ніка Аудита" (позивачем).(а.с.5,9)

Вартість послуг позивача відповідно до договору № 020171 від 06.11.2009 року становить 2 500,00 грн.

Відповідач виконав п. 2. договору, сплативши на поточний рахунок позивача вартість наданих послуг в розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується квитанцією № К46/6/16 від 06 листопада 2009 р. (а.с. 15).

06.11.2009 року був складений та підписаний акт прийому-передачі наданих послуг за договором № 020171 від 06.11.2009 року, підписанням якого сторони засвідчили відсутність будь-яких взаємних претензій одна до одної (а.с. 13).

Цього ж дня між ТОВ "Ніка АудитаВ»та ОСОБА_2 згідно до договору, укладено угоду № 020171 (а.с. 6-), предметом якої є надання відповідачу послуг щодо придбання товару, зазначеного в додатку № 2 до угоди та на умовах додатку № 1 до угоди (а.с.7-8) та підписано додаток № 3 до угоди, відповідно до якої позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 000,00 грн., строком на 180 місяців, на придбання будівельних матеріалів.

Відповідно до п.3 додатку № 3 сума позики має повертатись рівними частинами по 138,89 грн. щомісячно, починаючи з другого місяця після укладення цього додатку до 20 числа поточного місяця. Позика (її частини) вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позивача (а.с. 10).

Позивач виконав свої зобов'язання згідно додатку № 3 до угоди, та надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 24 грудня 2009 р., відповідно до якого відповідачу перераховано грошові кошти в розмірі 24 250,00 грн. (а.с. 14).

Відповідач своїх зобов'язань по вищевказаному договору в повному обсязі не виконала, в результаті чого, не сплачена сума боргу з розрахунку щомісячних чистих платежів станом на 01.11.2013 р. з урахуванням кількості місяців прострочення платежів прострочення склала 20 389,80 грн. (18 723,12 грн.+ 1 666,66 грн.)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з факту невиконання зобов'язання відповідачем щодо повернення грошей, отриманих нею відповідно до укладеного договору від позивача, та його обов'язку у зв'язку з цим сплатити суму боргу та пеню за невиконання зобов'язання щодо повернення грошей в розмірі, передбаченому договором.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Підписуючи договір від 06.11.2009 року позичальник ОСОБА_2 погодилась з тим, що даний договір вважається укладеним за умови його підписання обома сторонами, включаючи всі додатки до нього, які визначають умови та порядок виконання договору сторонами.

Позичальник своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови даного договору.

Сторони погодили, що погашення заборгованості відбувається шляхом сплати ОСОБА_2 платежів згідно з графіком погашення до цього договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідач не виконала умов договору. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 01.11.2013 року має заборгованість в сумі 20 389,80 грн. з урахуванням кількості місяців прострочення , яка станом на 01.11.2013 р. становить 1666,68 грн., що належним чином підтверджено договором № 020171 від 06 листопада 2011 року та розрахунком погашення заборгованості.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язання за вищевказаним договором щодо погашення заборгованості з урахуванням кількості місяців прострочення, відповідно до вищенаведених умов договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок відповідача нести відповідальність перед ТОВ «Ніка Аудита» щодо погашення існуючої заборгованості.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 16-17), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості у сумі 20 389,80 грн., яка зазначена в позовній заяві, як ціна позову.

В порушення вимог ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів в спростування правильності наведеного розрахунку

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково зазначив суму боргу в розмірі 21 207,18 грн., замість вірної 20 389,80 грн., розмір якої підтверджується розрахунками наданими ТОВ «Ніка Аудита» на підтвердження існуючої заборгованості ОСОБА_2

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився арифметичної помилки, зазначивши суму, до стягнення в розмірі 21 207,18 грн., яка може бути виправлена судом першої інстанції після повернення справи з апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.. 219 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, з приводу того, що договір укладений на 180 місяців до 2024 року, і у зв'язку з чим позивач не мав права вимагати повернення усієї суми боргу та вимагати розірвати договір, колегія суддів відхиляє, як безпідставні з огляду на наступне.

Пунктом 10.5 додатку №1 до угоди від 06.11.2009 року передбачено, що після отримання партнером товару, адміністратор має право в односторонньому порядку розірвати Угоду, якщо партнер не не виконує взяті на себе обов'язки по сплаті щомісячних загальних платежів протягом двох місяців, і застосувати санкції, передбачені п.11.2-11.3 ст.11 даного додатку.

А відповідно до п.11.2 додатку №1 до угоди від 06.11.2009 року, якщо партнер, який отримав товар не сплатить послідовно два або більше щомісячних загальних платежів, то такий партнер втрачає право виконання своїх платіжних зобов'язань за угодою, шляхом внесення щомісячних загальних платежів згідно з графіком платежів і зобов'язаний повністю одним платежем достроково сплатити всі несплачені щомісячні загальні платежі, що передбачені угодою та додатками до неї.

Крім того, саме порушення з боку ОСОБА_2 умов та порядку погашення щомісячних загальних платежів було підставою для звернення позивача до суду з позовом про дострокове стягнення боргу.

Доводи апеляційної скарги, щодо зменшення розміру неустойки, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони суперечать розрахунку заборгованості і спростовуються матеріалами справи.

Частина 3 ст.552 ЦК України, надає суду право зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з боржника, якщо він (розмір неустойки) значно перевищує розмір збитків, яких зазнав кредитор внаслідок порушення зобов'язання боржником, проте в даному випадку розмір неустойки не є таким, що перевищує суму основного боргу.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: