Ухвала

від 24.06.2014 по справі 2а-6009/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/89599/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2-а-6009/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Промислове постачання»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Промислове постачання» (далі - ТОВ «ТПГ «Промислове постачання»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000501550/0 від 09 листопада 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000501550/0 від 09 листопада 2010 року в частині визначення ТОВ «ТПГ «Промислове постачання» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 342,10 грн. (6 672,93 грн. - основний платіж; 2 669,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТПГ «Промислове постачання» витрати із сплати судового збору в розмірі 2,81 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації ТОВ «ТПГ «Промислове постачання» з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 7459/15-510/34470371 від 01 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501550/0 від 09 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 302,20 грн. (8 073,00 грн. - основний платіж, 3 229,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 6 672,93 грн. на підставі податкової накладної № 838 від 19 липня 2010 року, виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп», з підстав невідповідності суми нарахованого податкового кредиту сумі податкових зобов'язань контрагента.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на невизнання органом державної податкової служби за місцем реєстрації ТОВ «Вторснабгрупп» поданої ним декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаного у ТОВ «Вторснабгрупп» товару (труби ТБ 40,25), на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виписаної на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

При цьому реальність здійснення спірної господарської операції підтверджується дослідженими судовими інстанціями специфікацією до договору № 2010-19 від 19 липня 2010 року, рахунком-фактурою, видатковою накладною, платіжним дорученням, банківською випискою, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувана операція здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від звітування контрагентом до органу державної податкової служби за місцем реєстрації або фактичної сплати ним податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.