Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/20821/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20821/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №61826552201 від 02.10.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Саната ЛТД» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 61826552201 від 02.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що з 09 вересня 2013 року по 12 вересня 2013 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Саната ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин із платниками податків ТОВ «Шоковіта», та ПП «Алкіона» за період вересень - грудень 2012 року, про що складено акт № 377/26-55-22-01/37242610 від 13.09.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 529 348 грн., в т.ч. за періоди: вересень 2012 року - 79407 грн., жовтень 2012 року - 84 480 грн., листопад 2011 року - 224 414 грн., грудень 2011 року - 141 047 грн..

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року № 61826552201, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 529 348 грн., застосовані штрафні санкції в сумі 264 674 грн..

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Саната ЛТД», ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Алікіона» не підтверджується, оскільки перевіркою вищезазначених постачальників встановлено відсутність фактичної поставки товарів (робіт, послуг) на адресу позивача за період вересень - грудень 2012 року, а тому угоди позивача з даними контрагентами не створюють реальних наслідків.

Даний висновок апелянтом мотивований актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 року № 7206/229/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України» ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «СУРА» за період вересень 2011 року, ТОВ «КОМПАНІЯ «ХІМАГРОСЕРВІС» за період листопад 2011 року, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям у період 2011 - 2012 років.

Слід одразу зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Поруч з цим, зазначені акти перевірки не містять жодних відомостей безпосередньо щодо господарських операцій, проведених позивачем з його контрагентами, які в подальшому слугували підставою для формування податкового кредиту.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Саната ЛТД» (покупець) та ТОВ «Шоковита» (продавець) укладений договір поставки № 0109 від 01.09.2012 року, згідно якого продавець зобов'язується поставляти, покупець приймати та сплачувати поставки товарів на умовах дійсного договору.

Також між позивачем та ТОВ «Шоковита» укладено договір про надання послуг № 04009 від 04.09.2012 року, згідно якого Виконавець зобов'язується надавати послуги щодо переробки та розфасовки ягоди замороженої в поліетиленові пакети по 5,0 кілограм, замовник приймати та сплачувати отримані послуги на умовах дійсного Договору.

Відповідно до зазначених договорів, конкретна кількість, асортимент та вартість товару вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

На підтвердження реального виконання поставок та надання послуг позивачем надано ряд видаткових накладних та податкових накладних.

В матеріалах справи наявні копії виписок з рахунку, що підтверджує оплату товару та послуг.

Окрім того, між позивачем та ПП «Алкіона», укладено договір про надання послуг від 03 грудня 2012 року № 0312-2, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати послуги, зобов'язується надавати послуги щодо переробки та розфасовки ягоди замороженої в поліетиленові пакети по 5,0 кілограм, замовник приймати та сплачувати отримані послуги на умовах дійсного договору.

Також між позивачем та ПП «Алкіона», укладений договір поставки № 0312-1 від 03.12.2012 року, згідно якого Продавець зобов'язується поставляти, Покупець приймати та сплачувати поставки товарів на умовах дійсного Договору. Відповідно до зазначеного договору, конкретна кількість, асортимент та вартість товару вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Факт реального виконання поставок підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, копіями виписок з рахунку.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Торгово - Логістичний комплекс «АРКТИКА» укладено договір про надання послуг № 01/08/12-1 від 01.08.2012 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату послуги: з переміщення, сортування, завантаження, розвантаження товару замовника з застосуванням механічних засобів (навантажувачів) , та/або без застосування механічниз засобів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Також між вищезазначеними сторонами укладений договір № 01/08/12-3 від 01.08.2013 року з надання послуг відповідального зберігання, відповідно до якого виконавець зобов'язується за винагороду приймати та зберігати на умовах, встановлених договором, передані йому замовником товари та повертати в встановлені Договором строки Замовнику або уповноваженій особі Замовника.

За наслідками надання послуг складено акти надання послуг, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Між позивачем та ПП ОСОБА_3 укладено договір надання транспортних послуг № 15/01-09 від 01 вересня 2012 року, за наслідками надання послуг складено акт здачі - прийняття робіт від 24 вересня 2012 року № 218 та договір - заявку від 18 вересня 2012 року на перевезення 20 тон нетто заморожених ягід. В подальшому товар проданий ТОВ «Перший столичний хлібозавод», ТОВ «Морська Зірка» відповідно до договорів, та наданих позивачем копій видаткових та товаротранспортних - накладних.

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

За таких обставин колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Алкіона», виконувались сторонами у повному обсязі.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з правових приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що і було зроблено.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, доводи апелянта щодо безтоварності господарських правовідносин не підтверджені відповідними доказами.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.