Рішення

від 26.06.2014 по справі 908/1371/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/52/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 Справа № 908/1371/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скіф-ХХІ» (71043, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Титове, вул.. Челюскіна, 29)

до відповідача Фермерського господарства «ШАС і С» (72050, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Благовіщенка, вул. Карла Маркса)

про стягнення 35191 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 09/1/2013 від 10.09.2013р., 2444 грн. 10 коп. пені, 34311 грн. 42 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1442 грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 10557 грн. 36 коп. штрафу

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Писарев А.І. дов. від 15.01.2014 р.

Відповідача - Ніколаєнко Т.В., наказ № 1 від 14.04.2014 р.

Цувін А.І., договір № 14/08 від 14.05.2014 р. (в засіданні 17.06.2014 р.)

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача стягнення 35191 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 09/1/2013 від 10.09.2013 р., 2444 грн. 10 коп. пені, 34311 грн. 42 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1442 грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 10557 грн. 36 коп. штрафу.

Розгляд справи, призначений на 21.05.2014 р., відкладався до 11.06.2014 р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2014 р., 26.06.2014 р. Строк вирішення справи продовжувався відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 26.06.2014 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання договору купівлі-продажу № 09/1/2013, укладеного з відповідачем 10.09.2013 р., за видатковими накладними № 116 від 25.09.2013 р., № 276 від 01.10.2013 р., ; 282 від 01.10.2013 р. останньому передано товар на суму 35191 грн. 20 коп. Порушуючи умови договору відповідач не здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 35191 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути з господарства «ШАС і С». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 6.2.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 10557 грн. 36 коп. штрафу та 2444 грн. 10 коп. пені, нарахованої за період з 04.10.2013 р. по 16.04.2014 р. та згідно п. 6.2.4 договору - 34311 грн. 42 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за вказаний період. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 1442 грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з жовтня 2013 р. по березень 2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що договір купівлі-продажу № 09/12013 від 10.09.2013 р. та інші додані документи в якості доказів суперечать вимогам ст.. ст.. 179, 180, 181 ГК України, які містять порушення закону та не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, тобто недійсні.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку неможливістю прийняти участь в судовому засіданні одного з представників, поданням позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу та необхідністю залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ФГ «Женя». Позивач заперечив проти відкладення розгляду справи, та зазначив, що відповідачу надавалося достатньо часу для надання доказів в обґрунтування його заперечень та відповідач зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється, оскільки впродовж наданого відповідачу строку, відповідно до вимог ст.. 69 ГПК України, ним не надано інших документів, крім залучених до справи, в обґрунтування заперечень, викладених у відзиві на позов. Клопотання про залучення третьої особи також відхилено судом як необґрунтоване.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скіф-ХХІ»» (позивач у справі, постачальник) та Фермерським господарством «ШАС і С» (відповідач у справі, покупець) 10.09.2011 р. укладено договір купівлі-продажу № 09/1/2013, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар, сплатити ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього). Порядок розрахунків узгоджений розділом 4 договору № 09/1/2013, яким передбачено, що покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 10.02.2013 р. сторони погодили перелік та вартість товару, умови та місце поставки, а також строки оплати, а саме: ціна товару, який погоджено поставити відповідачу, складає 35191 грн. 20 коп., умови та місце поставки (передачі товару: ЕХW згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, с.Титове, вул.. Челюскіна, 29). Згідно п.3 Специфікації № 1 товар оплачується покупцем в порядку вказаному у договорі та в такі строки - платіж у сумі 35191 грн. 20 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 03.10.2013 р.

Як свідчать вивчені матеріали, за видатковими накладними № 116 від 25.09.2013 р., №276 від 01.10.2013 р., № 282 від 01.10.2013 р. позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 35191 грн. 20 коп., який отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та довіреностях № 2 від 25.09.2013 р., № 3 від 01.10.2013 р.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 35191 грн. 20 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. За приписами частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2.4 договору № 09/1/2013 від 10.09.2013 р. передбачено, що згідно ч. 3, ст.. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП= (СППх0,5хД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів простроченого платежу.

Враховуючи приписи частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України та положення пункту 6.2.4 договору № 09/1/2013 від 10.09.2013 р. позивачем здійснено нарахування процентів за користування відповідачем товарним кредитом, розмір яких становить 34311 грн. 42 коп. Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором № 09/1/2013 у строки обумовлені ним не виконав належним чином. Відповідно до умов зазначеного договору за прострочення оплати товару сторони передбачили нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та визначили договором їх розмір. Враховуючи, що нарахування спірної суми процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено у відповідності до умов договору, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 34311 грн. 42 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 2444 грн. 10 коп., нарахованої за період з 04.10.2013 р. по 16.04.2014 р., та штрафу в розмірі 10557 грн. 36 коп., позивач обґрунтовує п. 6.2.3 договору № 09/1/2013 від 10.09.2013 р., згідно до якого за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а в разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Пунктом 6.2.5 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх фактичного виконання , а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару більше ніж на 30 днів, суд знаходить представлений розрахунок пені в розмірі 2444 грн. 10 коп. та штрафу в розмірі 10557 грн. 36 коп. обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару, розрахунок заявлених до стягнення втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1442 грн. 82 коп., нарахованих за період з жовтня 2013 р. по березень 2014 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених ним у відзиві на позов суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Впродовж строку розгляду справи відповідач заявляв про недійсність договору купівлі-продажу № 09/1/2013 від 10.09.2013 р., посилаючись при цьому на шахрайські дії посадових осіб позивача.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Згідно ст.. 215 ЦК України залежно від характеру порушення вимоги закону при вчиненні правочинів та правових наслідків вчинення таких правочинів недійсні правочини поділяються на нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Під недійсним правочином розуміються дії фізичних і юридичних осбі, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності дій вимогам закону. Дійсність правочину залежить від складаючих його елементів та беручи за критерій порушення вимог до дійсності правочину, серед конкретних підстав визнання правочину недійсним, можливо визначити: 1) дефект суб'єктного складу; 2) дефект форми правочину; 3) дефекти змісту правочну; 4) дефект волі.

Відповідно до статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд не вбачає підстав, встановлених законодавством для визнання нікчемним (недійсним) договору купівлі-продажу № 09/1/2013 від 10.09.2013 р. Рішення суду про визнання недійсним договору № 09/1/2013 з інших підстав, які прямо не випливають із закону, але про які може заявити зацікавлена особа, не постановлювалось. При цьому, відповідачу надавались час та можливість реалізувати право оспорити в установленому законом порядку договір купівлі-продажу № 09/1/2013.

Інші обставини, про які зазначено у відзиві (щодо шахрайських дій певних посадових осіб) не можуть бути предметом розгляду у даному судовому процесі.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1846 грн. 95 коп., покладаються на відповідача. Крім того, позивачем здійснено оплату послуг адвоката в розмірі 8400 грн. Суд вважає, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача судові витрати, які складаються з оплати послуг адвоката, в сумі 5000 грн., яка є співрозмірною з урахуванням обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549, 632, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «ШАС і С» (72050, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Благовіщенка, вул. Карла Маркса, ЄДРПОУ 34262304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скіф-ХХІ» (71043, Запорізька область, Куйбишевський район, с.Титове, вул.. Челюскіна, 29, ЄДРПОУ 33378137) 35191 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 20 коп. основного боргу, 2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 10 коп. пені, 34311 (тридцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 42 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 10557 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 36 коп. штрафу, 6846 (шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 95 коп. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 02 липня 2014 року.

Суддя І.А. Попова