Рішення

від 24.06.2014 по справі 905/7160/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2014 Справа № 905/7160/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом Гаражного кооперативу "БИРЮЗА" м.Донецьк,

до відповідача Автогаражного кооперативу "Світанок" м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Донецької міської ради, м. Донецьк,

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

За участю представників сторін

представники позивача Кондюрін А.А. - голова кооперативу, Варнавська Н.О. за договором;

представники відповідача не з'явився;

представник третьої особи не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Гаражний кооператив "БИРЮЗА" м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Автогаражного кооперативу "Світанок" м.Донецьк про зобов'язання Автогаражного кооперативу „Світанок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0316 га, кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, розташовану за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова для користування орендарем - Гаражним кооперативом „БИРЮЗА", шляхом приведення у придатний для використання стан, знесення самочинно збудованих споруд: двох естакад по ремонту автомобілів, двох ям з рейками, туалету, сараю, інше і звільнення від припаркованих автомобілів, протягом місяця з моменту набрання рішення законної сили, та зобов'язання Автогаражного кооперативу „Світанок" не перешкоджати встановленню огородження на межі земельних ділянок ГК „БИРЮЗА" та АГК „Світанок".

В наданій суду 24.06.2014р. заяві позивач відмовився від позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0059 га, та просив задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0257 га, що є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, розташованої за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова, шляхом приведення у придатний для використання стан, знесення самочинно збудованих споруд: двох естакад по ремонту автомобілів, двох ям з рейками, туалету, сараю, інше і звільнення від припаркованих автомобілів, протягом місяця з моменту набрання рішення законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Донецької міської ради від 23.03.2005р. №158/2 «Про передачу автогаражному кооперативу «Бирюза» земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації існуючих автомобільних гаражів по вулиці Бірюзова в Кіровському районі», договір оренди земельної ділянки від 28.04.2005р., рішення Виконавчого комітету Кіровської районної в м.Донецьку ради від 26.09.2012р. та інші документи. Позивач зазначає, що відповідачем самовільно зайнята частина земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивача згідно договору оренди земельної ділянки від 28.04.2005р. В правове обґрунтування позивач наводить ст.ст. 152, 212 Земельного кодексу України.

Відповідач 23.10.2013р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідач користується спірною земельною ділянкою з моменту утворення кооперативу. Спірне питання щодо користування спірною ділянкою виникло внаслідок геодезичної помилки, яка була допущена у 2005р. спеціалістами під час обстеження земельної ділянки, якою користується ГК «Бирюза», що призвело до невірного складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Ухвалою суду від 10.10.2013р. порушено провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Донецьку міську раду.

30.10.2013р. третя особа надала письмові пояснення, в яких висловилася за необхідність задоволення позовних вимог. Зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.03.2005 №158/2 між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки від 28.04.2005р., відповідно до пунктів 1.1., 1.3. якого, в оренду позивачу передано земельну ділянку (кадастровий номер 1410137100:00:007:0079) загальною площею 20403 кв.м. Відповідно до п. 1.2 Договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості), план якої є невід'ємною частиною договору. Акт перенесення в натуру і встановлення меж земельної ділянки позивача від 08.04.2005р. був погоджений з суміжними землекористувачами. Зокрема, скріплений підписом та печаткою відповідача.

В судовому засіданні 23.10.2013р. було оголошено перерву до 30.10.2013р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 09.12.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Харакоза К.С. справа № 905/7160/13 передана на розгляд судді Гриник М.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.12.2013р. справа № 905/7160/13 передана на розгляд судді Харакозу К.С. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою суду від 14.01.2014 року було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Також ухвалою суду від 14.01.14р. було зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з експертної установи.

Ухвалою суду від 26.02.2014р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.03.14р.

Ухвалою суду від 11.03.14р. було зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з експертної установи.

14.05.2014р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз справу №905/7160/13 було повернуто до господарського суду Донецької області з експертним висновком.

Ухвалою суду від 10.06.2014р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.06.2014р.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2014р. з'явився, просив позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

На замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Валіс» ЛТД 09.09.2004р. був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АГК «Бирюза» для розміщення та експлуатації існуючих автомобільних гаражів по вул.Бірюзова, б/н в м.Донецьку, кадастровий номер 1410137100:00:007:0079 (т.2 а.с. 4-46).

Згідно документації Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, у відомостях про земельну ділянку, яка запроектована до відведення значиться площа запроектованої до відведення земельної ділянки - 2,0403 га.

В Акті перенесення в натуру і встановлення меж земельної ділянки АК «Бирюза» під розміщення автомобільних гаражів по вул.Бірюзова в м.Донецьку від 08.04.2005р., який був підписаний представниками Донецького міського управління земельних ресурсів, АГК «Бирюза», АГК „Бірюза-2", АГК «Світанок», ТОВ «Валіс» ЛТД, та скріплений печатками установ, зазначено:

Площа земельної ділянки складає - 2,0403 га.

Суміжні землекористувачі:

• 3 півночі - від умовної точки Д по шлакоблочній стіні до умовної точки А - Донецька міська рада, від умовної точки А по шлакоблочній стіні до умовної точки Б - Товариство городників „Бірюза-2", від умовної точки Б по шлакоблочній стіні, далі по залізним воротам, далі по цегляній стіні до умовної точки В - Донецька міська рада;

• Зі сходу - від умовної точки В по шлакоблочній стіні до умовної точки Г - Автогаражний кооператив „Світанок";

• 3 заходу - від умовної точки Г по шлакоблочній стіні до умовної точки Д - автогаражний кооператив „Бірюза-2".

• В внутрішніх межах - від умовної точки Е до від умовної точки Е - ВАТ «Донецькобленерго» ДЕМ.

Відомості щодо наявності заперечень з боку представників при перенесенні в натурі межі земельної ділянки матеріали справи не містять. Межові знаки, якими закріплено земельну ділянку були показані представникам у натурі. Про схоронність межових знаків присутніх оголошено (т.2 а.с. 33).

Акт узгодження меж земельної ділянки АК «Світанок» для розміщення та експлуатації існуючих гаражних боксів по вул.Бірюзова, 1 у Кіровському районі, який був підписаний представниками АК «Світанок» та Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» 03.03.2005р. (т.1 а.с. 91).

На підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.03.2005р. №158/2 «Про передачу автогаражному кооперативу «Бирюза» земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації існуючих автомобільних гаражів по вулиці Бірюзова в Кіровському районі» між виконавчим комітетом Донецької міської ради та автогаражним кооперативом «Бирюза» укладено договір оренди земельної ділянки від 28.04.2005, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі про що вчинено запис 28.04.2005 №0405 14600054 (т.1 а.с. 38-45).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. договору, в оренду передано земельну ділянку (кадастровий номер 1410137100:00:007:0079) загальною площею 20403 кв.м. що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул.Бірюзова із земель житлової та громадської забудови. Строк дії договору - до 23.03.2020.

Відповідно до п. 1.2 Договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості), план якої є невід'ємною частиною договору.

26.09.2012р. комісією з вирішення земельних спорів при Виконавчому комітеті Кіровської районної в м.Донецьку, на підставі претензії позивача було розглянуто питання несанкціонованого використання земельної ділянки, що належить ГК «Бирюза», та вирішено:

1. Наказати правлінню та користувачам Автогаражного кооперативу «Світанок» не перешкоджати ГК «Бирюза» провадити освоєння території (провадити установку гаражів, установку інших конструктивов, споруджень і т.д.). На теперішній час територію використовує кооператив «Світанок» не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

2. Рекомендувати керівництву АГК «Світанок» забрати з кооперативу «Бирюза» конструктиви, які є власністю автогаражного кооперативу «Світанок», або досягти іншої згоди, що буде зафіксовано обома сторонами членами кооперативів.

3. Кооперативам забезпечити працездатність існуючої дренажної системи, а АГК «Світанок» у перспективі передбачити будівництво нової дренажної системи в обхід АГК «Бирюза» (Протокол №10 від 26.09.2012р.) (т.1 а.с. 56-57).

Зазначене рішення від 26.09.2012р. виконано не було, про що зазначено в Акті комісії в складі спеціаліста відділу комунального господарства Виконавчого комітету районної в м.Донецьку раді, землевпорядника Кіровського району та архітектора Кіровського району від 29.05.2013р. (т.1 а.с. 61).

Згідно Акту комісії від 10.07.2013р. в складі: спеціаліста відділу комунального господарства Виконавчого комітету районної в м.Донецьку раді, землевпорядника Кіровського району та архітектора Кіровського району, в результаті обстеження територій АГК «Світанок» та ГК «Бірюза» встановлено, що на дільниці, яка згідно технічної документації відноситься до території ГК «Бірюза», знаходяться 2 естакади для ремонту автомобілів; 2 ями; туалет; сарай АГК «Світанок»; також зазначена територія використовується АГК «Світанок» для стоянки вантажного автомобільного транспорту (т.1 а.с. 62).

В листі від 22.08.2013р. №242 Донецька міська рада та в листі від 19.08.2013р. №01/12-3954г Кіровська районна в м.Донецьку рада, зверталися до позивача з рекомендаціями щодо звернення до суду з позовною заявою про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки (т.1 а.с. 64-65, 66-67).

Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про звільнення АГК «Світанок» самовільно зайнятої земельної ділянки, та зобов'язання АГК „Світанок" не перешкоджати встановленню огородження на межі земельних ділянок ГК „БИРЮЗА" та АГК «Світанок».

01.03.2013р. між відповідачем та КП «Донецькі міські земельні ресурси» були укладені договори №58 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та матеріалів погодження меж, та №58/1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, формування обмінного файлу, отримання переліку обмежень, оформлення проекту оренди земельної ділянки, вартість висновків та вартість послуг по отриманню висновків міських служб. (т.1 а.с. 84, 85).

26.02.2013р. між Донецькою міською радою та відповідачем був укладений договір №7/5446 користування земельною ділянкою, відповідно до п.1.1., 2.1., якого Донецька міська рада дозволяє відповідачу використовувати земельну ділянку загальною площею 2,6454 га без виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: вул.Бірюзова у Кіровському районі (т.1 а.с. 129-130).

У висновку Експерта судової будівельно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №1326/24, складеного 12.05.2014р., вихідними матеріалами для якого слугували матеріали справи №905/7160/13 та результати натурного обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді позивача, зазначені наступні висновки (т.2 а.с.59-62).

1. Фактичний порядок користування земельною ділянкою, що перебуває на території Кіровского району м.Донецька по вул.Бірюзова, кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, що перебуває в оренді Гаражного кооперативу "БИРЮЗА" на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.04.2005р. у частині, що стосується предмету спору, наведений у додатку 1 до висновку. В іншому порядок користування земельною ділянкою відповідає наведеному на плані відведення земельної ділянки (т.2 а.с. 28).

2. Порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, зазначених у плані відведення земельної ділянки, (т. 2 а.с. 28), з боку Автогаражного кооперативу «Світанок», відбувається згідно додатку 1 до висновку.

Загальна площа земельної ділянки з порушенням меж суміжного землекористування між точками АБВДГА становить 387 кв.м., у тому числі:

- земельна ділянка між крапками АБВГА- 257 кв.м.;

- земельна ділянка під гаражем 1- 61 кв.м.;

- земельна ділянка під гаражем 2- 28 кв.м.;

- земельна ділянка під сторожкою - 41 кв.м.

Порушення границь відбувається в такий спосіб:

- від точки А, розташованої на розі гаража кооперативу "БИРЮЗА";

- далі від точки А по зовнішній межі стін будов гаражного кооперативу "БИРЮЗА" до точки Б, розташованої в місці сполучення існуючого огородження зі стіною будови гаражного кооперативу "БИРЮЗА";

- далі від точки Б але існуючому огородженню до точки В, розташованої па куту гаража автогаражного кооперативу «Світанок»;

- далі від точки В по зовнішній межі стін гаражів авгогаражпого кооперативу «Світанок» до точки Д, розташованої на розі гаража автогаражного кооперативу «Світанок» у місці сполучення з огородженням земельної ділянки кооперативу «Бирюза»,

На території земельної ділянки з порушеними суміжними границями розташована естакада, сарай, ґрати зливової каналізації, а також два гаражі й сторожка. На момент натурного обстеження територія спірної земельної ділянки використовувалася для стоянки транспортних засобів.

З висновком судової будівельно-технічної експертизи №1326/24, складеним 12.05.2014р. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз суд частково погоджується, та враховує його при ухваленні рішення.

За поясненнями позивача, наданими суду 24.06.14р., поза межами дослідження експерта залишилися питання щодо належності гаража 1, 2 та сторожки. Вказані об'єкти є гаражними боксами, які дійсно знаходяться на земельній ділянці ГК «Бирюза» та які знаходяться у володінні і користуванні членів ГК «Бирюза». Вказана земельна ділянка (згідно висновку експерта): під гаражем - 1-61 кв.м., під гаражем 2 - 28 кв.м., під сторожкою - 41 кв.м. не є предметом спору так як використовується безпосередньо членами ГК «Бирюза», а відповідно земельна ділянка площею 130 кв.м. між точками ВДГ використовується ГК «БИРЮЗА» за цільовим призначенням згідно Договору оренди та фактично не використовується АГК «Світанок». У зв'язку з викладеним фактична площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки складає 0,0257 га.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Виходячи з матеріалів справи, в діях відповідача вбачається самовільне зайняття ним земельної ділянки площею 0,0257 га по вул.Бірюзова у Кіровському районі м.Донецька.

В матеріалах справи відсутні рішення позивача про передачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду) відповідачу, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства.

Як було встановлено судом, про що свідчать проведена судова експертиза, на території земельної ділянки позивача з порушеними суміжними границями розташована естакада, сарай, ґрати зливової каналізації, а також два гаражі й сторожка, що належать відповідачу. Територія спірної земельної ділянки використовувалася для стоянки транспортних засобів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування спірною земельною ділянкою під розміщення естакади, сараю, ґрата зливової каналізації, а також двох гаражів й сторожки, площею 0,0257 га.

Отже, відповідачем порушені вимоги земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами комісії в складі спеціаліста відділу комунального господарства Виконавчого комітету районної в м.Донецьку раді, землевпорядника Кіровського району та архітектора Кіровського району від 29.05.2013р. та від 10.07.2013р.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Автогаражного кооперативу „Світанок" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0257 га, кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, розташовану за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова шляхом приведення у придатний для використання стан, знесення самочинно збудованих споруд: двох естакад по ремонту автомобілів, двох ям з рейками, туалету, сараю, інше і звільнення від припаркованих автомобілів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Разом з тим, під час розгляду справи, позивач подав заяву, в якій відмовляється від позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0059 га.

Відповідно до приписів п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, враховуючи те, що площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки складала 0,0257 га і до порушення провадження у справі, а ні 0,0316 га, як було попередньо заявлено позивачем, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0059 га.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Автогаражного кооперативу „Світанок" не перешкоджати встановленню огородження на межі земельних ділянок ГК „БИРЮЗА" та АГК „Світанок" суд зауважує наступне.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність спору полягає в зобов'язанні відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та не перешкоджати встановленню огородження на межі земельних ділянок ГК „БИРЮЗА" та АГК „Світанок".

Як вже було зазначено, судом був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0257 га, що визначає наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу).

При цьому, за змістом вимоги про зобов'язання відповідача не перешкоджати встановленню огородженню позивач просить суд встановити обов'язок відповідача утриматись від дій, щодо можливого вчинення відповідачем перешкод у здійсненні огорожі земельної ділянки, що знаходиться у в оренді у позивача. Однак, суду не надані докази існування таких перешкод, а позов вмотивований лише ймовірною можливості таких дій відповідача, що зумовлює відмову в задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача не перешкоджати встановленню такого огородження.

У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору, оскільки спір доведено до суду з вини відповідача.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, у відповідності із зазначеною статтею Кодексу, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи, що роз'яснені експертом питання стосувалися з'ясування площі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, тобто вимоги позивача, яка була судом задоволена в повному обсязі, суд вважає за необхідне витрати позивача на проведення судової будівельно-технічної експертизи покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 41,43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 12, 116, 125, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Гаражного кооперативу "БИРЮЗА" м.Донецьк, до відповідача Автогаражного кооперативу "Світанок" м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Донецької міської ради, м.Донецьк, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити частково.

Зобов'язати Автогаражний кооператив „Світанок" (83084, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова, ідент. код 23123354) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0257 га, кадастровий номер 1410137100:00:007:0079, розташовану за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова для користування орендарем - Гаражним кооперативом „БИРЮЗА" (83084, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бірюзова, ідент.код 1968237), шляхом приведення у придатний для використання стан, знесення самочинно збудованих споруд: двох естакад по ремонту автомобілів, двох ям з рейками, туалету, сараю, інше і звільнення від припаркованих автомобілів.

В задоволенні позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0059 га відмовити.

В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Автогаражного кооперативу „Світанок" не перешкоджати встановленню огородження на межі земельних ділянок ГК „БИРЮЗА" та АГК „Світанок" відмовити.

Стягнути з Автогаражного кооперативу "Світанок" (83084, м.Донецьк, вул.Бірюзова; ідентифікаційний номер 23123354) на користь Гаражного кооперативу "Бирюза" (83084, м.Донецьк, вул.Бірюзова; код ЄДРПОУ 1968237) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Стягнути з Автогаражного кооперативу "Світанок" (83084, м.Донецьк, вул.Бірюзова; ідентифікаційний номер 23123354) на користь Гаражного кооперативу "Бирюза" (83084, м.Донецьк, вул.Бірюзова; код ЄДРПОУ 1968237) витрати по сплаті судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2575 (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 20 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2014 року.

Суддя К.С. Харакоз