Рішення

від 27.06.2014 по справі 914/1524/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2014 р.                                                                            Справа № 914/1524/14 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін», м. Київ; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка», Львівська обл., м. Дрогобич; про:стягнення 114  453,44 грн. Суддя – Крупник Р.В.Секретар – Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило. СУТЬ СПОРУ: 28.04.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Мессер Еутектік Кастолін» (надалі – Позивач) до ТОВ «Універсальна бурова техніка» (надалі – Відповідач) про стягнення 114  453,44 грн. Ухвалою господарського суду від 29.04.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 19.05.2014р. Розгляд справи відкладався на 02.06.2014р. та 27.06.2014р., про що судом винесено відповідні ухвали. Представник позивача в судове засідання 27.06.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Мессер Еутектік Кастолін» позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.04.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №7/142П, на виконання умов якого, позивачем в період з серпня 2011р. по грудень 2013р. поставлено відповідачу товар (вказаний в рахунку фактурах та видаткових накладних) на загальну суму 420664,27 грн. Відповідач зобов'язувався своєчасно оплатити одержаний товар в порядку та на умовах, визначених договором. Проте, всупереч положенням договору поставлений відповідачу товар був оплачений останнім лише частково, в розмірі 313304,27 грн., відповідно до сплати залишилося 107360,00 грн. Оскільки заборгованість за товар відповідачем погашена не була, позивач змушений був звернутися до суду. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору (в частині оплати товару), позивач також просить суд стягнути з відповідача 3542,88 грн. інфляційних втрат та 8550,56 грн. три відсотки річних. 30.05.2014р. на адресу суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову, відповідно до якої останній просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині 5000,00 грн. основного боргу, оскільки відповідач частково погасив цей борг, крім цього просив суд розгляд справи провести без участі представника позивача. Суд, ознайомившись з заявою позивача про часткову відмову від позову розцінює дану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приходить до висновку, що заява не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає таку заяву до розгляду. Представник відповідача в судове засідання 27.06.2014р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи на 27.06.2014р. Суд зазначає, що розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача, оскільки останній просив надати час на погашення боргу в добровільному порядку, однак доказів сплати боргу так і не надав. В судовому засіданні 02.06.2014р. проти існування основного боргу в розмірі 102360,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3542,88 грн. не заперечив, проте зазначив, що відповідач категорично не погоджується з розміром нарахованими позивачем трьох відсотків річних – 8550,56 грн. На думку представника відповідача, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, відтак період за який позивач міг нарахувати три відсотки річних складає 180 днів (з 13.08.2011р. до 11.02.2012р.) та за перерахунком відповідача складає 1588,34 грн. Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім цього, суд відмічає, що згідно положень ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 28.04.2014р. Так як,  ні позивачем, ні відповідачем клопотання про продовження строку розгляду спору не заявлялося, суд вважає, що спір підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, адже суд обмежений строком розгляду справи. Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 05.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» укладено Договір поставки №7/142П (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання поставити, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити за зварювальне обладнання та матеріали для зварювання в подальшому продукція, в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. На виконання зобов'язань за Договором, позивачем в період з 09.08.2011р. по 27.12.2013р. поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 420664,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0000214 від 09.08.2011р., №РН-0000227 від 22.08.2011р., №РН-0000229 від 25.08.2011р., №РН-0000253 від 06.09.2011р., №РН-0000614 від 26.12.2013р. та №РН-0000399 від 27.12.2013р. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками, довіреності на одержання товару з видатковими накладними теж наявні в матеріалах справи. Відповідно до п.п. 3.1., 4.2. Договору ціна продукції встановлюється в національній валюті України. Ціна за кожен окремий вид продукції вказується в специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Покупець проводить оплату продукції згідно специфікації або виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: попередня оплата у розмірі 50% вартості продукції згідно Специфікації протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника, кінцевий розрахунок у розмірі 50% вартості продукції за відвантажену та поставлену продукцію здійснюється протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів після отримання покупцем на свій склад продукції та підписання акту приймання-передачі, якщо інше не вказано в Специфікаціях або рахунках-фактурах. Датою поставки продукції вважається дата відвантаження на видатковій накладній продавця. Проте, одержаний товар оплачений відповідачем частково, у розмірі 313304,27 грн. до подання позовної заяви до суду та ще 5000,00 грн. було перераховано відповідачем  29.05.2014р., після порушення провадження у справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку та платіжним дорученням №262 від 29.05.2014р. З Довідки про стан заборгованості ТОВ «Універсальна бурова техніка» вбачається, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем не змінився і станом на 26.06.2014р., складає  102360,00 грн. Таким чином з матеріалів справи судом встановлено, що поставлений товар у встановлений Договором строк відповідачем повністю оплачений не був. Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем решти частини боргу в розмірі 102360,00 грн. в матеріалах справи відсутні. Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України. Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В пункті 4.2. Договору сторони погодили строк та порядок оплати, а саме, що покупець проводить оплату продукції згідно специфікації або виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: попередня оплата у розмірі 50% вартості продукції згідно Специфікації протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника, кінцевий розрахунок у розмірі 50% вартості продукції за відвантажену та поставлену продукцію здійснюється протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів після отримання покупцем на свій склад продукції та підписання акту приймання-передачі, якщо інше не вказано в Специфікаціях або рахунках-фактурах. У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 4.2. Договору термін кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 102360,00 грн. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з позовної заяви, позивач  крім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 8550,56 грн. три проценти річних та 3542,88 грн. інфляційних втрат. Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що три відсотки річних підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 8541,74 грн. В решті цих вимог слід відмовити. З приводу інфляційних втрат, то суд зазначає, що такий розрахунок здійснений позивачем неправильно, зокрема, позивачем інфляційні втрати розраховувалися виходячи з сукупного індексу інфляції за весь період прострочення. Перерахувавши інфляційні втрати за період з 13.08.2011р. по 07.04.2014р. у відповідності до вимог Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» суд встановив, що інфляційні втрати в розмірі 3542,88 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки розмір інфляційних втрат перерахованих судом є більшим від того, який був нарахований позивачем. При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що три проценти річних за своєю правовою природою є неустойкою згідно роз'яснень ВГС України в Інформаційному листі №01-8/935 від 29.08.2001р., а відтак нарахування процентів припиняється через шість місяців, оскільки пункт 10 зазначеного листа, який містив положення на яке посилається відповідач виключений, згідно з листа ВГС України від 12.03.2009р. №01-08/163. Крім цього, в п. 4.1. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленуму ВГС України зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, використання застарілого законодавства та невірне тлумачення відповідачем норм законодавства щодо правової природи трьох відсотків річних призвело до помилкового висновку щодо припинення нарахування трьох процентів річних через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, яке в свою чергу притаманне неустойці. З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до часткового задоволення. Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.          Зменшені позовні вимоги задоволити частково. 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; код ЄДРПОУ 37349178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін» (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 33053405) 102360,00 грн. боргу, 8541,74 грн. три відсотки річних та 3542,88 грн. інфляційних втрат. 3.          В решті позовних вимог відмовити. 4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; код ЄДРПОУ 37349178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессер Еутектік Кастолін» (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5; код ЄДРПОУ 33053405) 2288,97 грн. судового збору. 5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України. 6.          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2014 р. Суддя                                                                                 Крупник Р.В.