Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/8944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8944/14 19.06.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні бізнес системи"

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/42-0-1/1/832 від 10.11.2011 року

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Павлик А.Ю. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні бізнес системи" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/42-0-1/1/832 від 10.11.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зазначає, що у відповідача рахується сума заборгованості за кредитним договором № 012/42-0-1/1/832 від 10.11.2011, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні бізнес системи» зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. Одночасно керуючись нормами статей 546,549 ЦК України позивачем заявлено до стягнення сума пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 05.06.2014 року.

У судовому засіданні 05.06.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку із чим розгляд справи відкладений на 19.06.2014, про винесено відповідну ухвалу від 05.06.2014 року.

До судового засідання 19.06.2014 з'явився представник відповідача та надав усні заперечення по суті спору.

Позивач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні бізнес системи» (позичальник) укладено кредитний договір № 012/42-0-1/832.

Згідно пункту 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Кредитний ліміт, як то визначено п. 1.1.1. кредитного договору, становить 100 000,00 грн. Кредит в сумі 100 000,00 грн. призначений на придбання автотранспортного засобу шляхом здійснення оплати по договору купівлі-продажу автомобіля № С006372 від 01.10.2011 року (п. 1.1.2. кредитного договору).

Кредит наданий позичальнику строком на 60 місяців із датою остаточного погашення кредиту 09.11.2016 року (п. 1.1.4 та п. 1.1.5 кредитного договору).

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. На дату укладання цього договору розмір процентної ставки складає 22,0% річних.

Розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (п. 1.3.2. кредитного договору).

Матеріалами справи, а саме банківською випискою наявною у матеріалах справи, підтверджується факт надання кредиту позичальнику шляхом перерахування суми грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн.

Позичальником протягом 2012 року зобов'язання за кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати відсотків, виконувались належним чином, що також відображено позивачем у розрахунку заборгованості. Так, позичальником всього здійснено погашення тіла кредиту на суму 50 631,00 грн., а отже розмір суми неповернутого кредиту складає 49 369,00 грн. Також, протягом 2011-2012 років позичальником сплачено всього відсотків у розмірі 28 122,10 грн., залишок несплачених відсотків становить 10 527,50 грн.

Оскільки відповідачем зобов'язання у визначені договором строки не виконувались, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» 11.03.2014 направило на адресу позичальника претензію № 1400000/8/285 із вимогою здійснити погашення суми заборгованості за кредитним договором, а саме у розмірі 49 369,00 грн. - непогашена основна заборгованість, 10 527,50 грн. - заборгованість по відсоткам, та пені по кредиту - 605,47 грн. та 381,44 - пені по відсотках.

З огляду на викладене, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, враховуючи той факт, що вимоги направленої претензії ТОВ «Українські будівельні бізнес системи» не виконані, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось із даним позовом до суду, у межах якого намагається стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 012/42-0-1/832 яка становм на 10.03.2014 року становить 49 369,00 грн. - непогашена основна заборгованість, 10 527,50 грн. - заборгованість по відсоткам, пені по кредиту - 605,47 грн. та 381,44 - пені по відсотках.

Оскільки відповідач наявну суму заборгованості не сплатив, тому позивач просить стягнути дану заборгованість у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні бізнес системи» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000,00 грн., з яких відповідачем повернуто 50 631,00 грн. та сплачено 28 122,10 грн відсотків за користування кредитними коштами (що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух коштів на позичковому рахунку відповідача та меморіальними ордерами).

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення грошових коштів за кредитним договором № 012/42-0-1/832 від 10.11.2011, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 49 369,00 грн. та 10 527,50 грн. заборгованості зі сплати процентів.

Положеннями пункту 7.1. та 7.2. кредитного договору передбачено право кредитора, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом(в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи, відповідно до цього договору.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені кредитором факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на суд вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні бізнес системи» 49 369,00 грн. - непогашена основна заборгованість, 10 527,50 грн. - заборгованість по відсоткам є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У межах розгляду даного спору, судом встановлено, що січня 2013 року позичальник припинив своєчасне та повне виконання своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за цим договором позичальник сплачує пеню у розмірі 0,04% за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання (п. 13.4. кредитного договору).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, яка становить 605,47 грн. та 381,44 грн. відповідно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, на день вирішення спору зобов'язання за кредитним договором № 012/42-0-1/832 від 10.11.2011 не виконано, та прострочено позичальником виконання свого обов'язку щодо сплати процентів за користування, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача визнаються судом правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні бізнес системи" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/42-0-1/1/832 від 10.11.2011 - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські будівельні бізнес системи» (04128, місто Київ, вулиця Плодова, 1; ідентифікаційний код 36392348) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 1; ідентифікаційний код 14305909) 49 369 (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитом, 10 527 (десять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 50 копійок - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом, 605 (шістсот п'ять) гривень 47 копійок пені за несвоєчасну сплату кредиту, 381 (триста вісімдесят одну) гривню 44 копійки пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок - витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 19.06.14 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 24.06.14 року

Суддя К.В. Полякова