Постанова

від 21.05.2014 по справі 804/4931/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2014 р. Справа № 804/4931/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБерднику С.О. за участю представників сторін: від позивача від відповідача -1Федоренко Т.В. Никитенко Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" до В-1 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, до В-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності відповідачів-1, 2 неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 46350,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" звернулося з позовом до В-1 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, до В-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та просить:

- визнати бездіяльність відповідачів-1, 2 неправомірною;

- зобов'язати відповідача-1 подати до відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46350,00 грн.;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 46350,00 грн.;

- зобов'язати відповідача-2 надати позивачу суму бюджетного відшкодування у розмірі 46350,00 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного України рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.10.2013 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом була проголошена ухвала по справі №9101/100160/2012 (2а-13253/08) за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2007 року №0000272305/0 ДПІ м.Дніпропетровська, якою апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська залишено без задоволення та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 року по справі 2а-13253/08/0470 залишено без змін, чим встановлено право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 46350,00 грн. Позивач вважає, що вказана вище ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту проголошення, тобто з 09.10.2013 року та є обов'язковою до виконання у відповідності до ст.124 Конституції України. У відповідності до абз.2 п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку ( п.200.13 ст. 200 Податкового кодексу України). Однак в порушення п.200.13 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість в розмірі 46350,00 грн. не перерахована на рахунок позивача, що, на думку позивача, є бездіяльністю відповідачів, яка виразилася в невиконанні відповідачами обов'язків, покладених на них чинним законодавством України, що завдає позивачу значних збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що ДПІ не отримувало ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року по справі №2а-13253/08/0470, тому не може надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з чим дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не можуть бути визначені як бездіяльність, так як абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України покладено обов'язок на органи державної податкової служби надати висновок після отримання відповідного судового рішення.

Відповідач - 2 в судове засідання не з'явився без поважної причини, письмових заперечень на позов до суду не надав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 30.04.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

У відповідності до положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце судового розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача -2 за наявними у справі доказами згідно до вимог ч.4. ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» зареєстровано виконавчим комітетом як юридична особа 05.02.2003 року за №12241200000012862 за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вулиця Миронова, буд.15, офіс 414 та перебуває на обліку у Державній податкові інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з 25.02.2002 року, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 693311 від 26.12.2012 року, копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 15.01.2013 року №826065 (а.с.15, 16).

27.06.2007 р. податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272305/0, за яким позивачеві було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 46350,00 грн. (а.с.5).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в судовому порядку та за результатами розгляду адміністративної справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 року у справі №2а-13253/08/0470 податкове повідомлення-рішення №0000272305/0 від 27.06.2007 року визнано протиправним та скасовано (а.с.6-9).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у вказаній справі постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.10).

Позивач зазначає, що з набранням судовим рішенням законної сили воно підлягає обов'язковому виконанню, однак відповідачі -1, 2 в порушення вимог абз.2 п.200.15, п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України суму ПДВ у розмірі 46350,00 грн. до цього часу не перерахували на рахунок позивача, що на думку позивача, є бездіяльністю відповідачів -1, 2, а тому просить зобов'язати відповідачів -1, 2 вчинити певні дії та стягнути з Державного бюджету України заборгованість з ПДВ у вказаному розмірі.

Заслухавши представників позивача та відповідача-1, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом 5 робочих днів , що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, з аналізу наведеної норми видно, що обов'язок відповідача-1 щодо подання висновку органу казначейської служби виникає лише протягом 5 робочих днів після отримання відповідного судового рішення контролюючим органом.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується представником відповідача-1 та не спростовано представником позивача будь-якими доказами, орган державної податкової служби ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 2а-13253/08/0470 станом на момент розгляду даної справи (21.05.2014 року) не отримував.

За викладеного, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що не підтверджено будь-якими доказами отримання відповідачем-1 судового рішення, у відповідача -1 відсутній обов'язок подання відповідного висновку до казначейської служби у порядку визначеному абз.2. п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, а тому доводи про бездіяльність відповідача -1 в частині неподання висновку до органів казначейської служби є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача-2 неправомірною щодо неперерахування суми бюджетного відшкодуванню на поточний рахунок позивача з огляду на те, що згідно до вимог п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України відповідач-2 видає платнику податку суму бюджетного відшкодування лише після отримання відповідного висновку контролюючого органу.

У ході судового розгляду справи було встановлено та не спростовано будь-якими доказами той факт, що контролюючим органом такий висновок не надсилався через відсутність підстав , визначених абз.2 п.200.15 ст.200 Податковим кодексом України.

Отже, суд приходить, до висновку, що за відсутності у відповідача-2 висновку контролюючого органу у відповідача-2 відсутні підстави для надання позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 46350,00 грн., у зв'язку, з чим у даному випадку, бездіяльність відповідача-2 відсутня.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання Державної податкової інспекції подати казначейству висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46350,00 грн. та зобов'язання відповідача-2 надати позивачу суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на рахунок позивача, то ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню виходячи з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, який фактично стосується не порушеного права позивача, а реалізації повноважень податковою службою та органами державного казначейства, при цьому, встановлені обставини не свідчать про порушення права позивача Головним управлінням державної казначейської служби у Дніпропетровської області.

Також слід зазначити, що згідно до вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що судом у ході судового розгляду справи не встановлена бездіяльність відповідачів -1, 2 щодо подання до казначейської служби висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування після отримання контролюючим органом судового рішення та неперерахування відповідачем-2 суми бюджетного відшкодування на підставі отриманого висновку контролюючого органу та не підтверджена будь-якими належними та обґрунтованими доказами, суд приходить до висновку про відсутність і правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 46350,00 грн. без дотримання процедури, встановленої нормами п.200.13, абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України.

За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження вчинення бездіяльності відповідачів - 1, 2 з урахуванням того, що відповідач -1 не отримав судового рішення, а відповідач -2 відповідного висновку, який спонукає відповідача-2 до вчинення певних дій щодо перерахування позивачеві коштів.

При цьому, судом не може бути покладено в основу даного рішення посилання позивача на обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки норми Конституції України і Кодексу адміністративного судочинства України є основними та не передбачають автоматичного виконання судового рішення відповідачами, в той час, коли абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, який є спеціальним законом у галузі податкового законодавства, встановлено відповідний порядок та умови виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а саме: направлення висновку контролюючим органом до казначейської служби після отримання судового рішення та надання відповідачем - 2 бюджетного відшкодування з Державного бюджету України за умови отримання відповідачем - 2 відповідного висновку від контролюючого органу.

Також слід зазначити, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування суми в розмірі 46350,00 грн. після прийняття судового рішення, яким було підтверджено право позивача на відшкодування даної суми з огляду на те, що за умови отримання судового рішення у справі №2а-13253/08 від 09.10.2013 року відповідач-1 у відповідності до вимог ст.124 Конституції України зобов'язаний буде на виконання вказаного судового рішення надати відповідний висновок до казначейської служби згідно до вимог абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, а відповідно, відповідач-2 буде зобов'язаний згідно п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України перерахувати кошти позивачеві, у зв'язку з чим стягнення цієї суми ще й у межах даного позову призведе до подвійного стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, що є неприпустимим.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності відповідача-1 щодо неподання висновку органу казначейської служби без дотримання процедури, встановленої абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України та бездіяльності відповідача-2 щодо неперерахування бюджетного відшкодування на користь позивача згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, у відповідності до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимоги та з урахуванням того, що позивачем при поданні позову було сплачено лише 10 відсотків судового збору у розмірі 182,70 грн. (а.с.17) та те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, слід стягнути з позивача решту судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" до В-1 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, до В-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності відповідачів-1, 2 неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 46350,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" (49000, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Миронова, буд.15, офіс 414, код ЄДРПОУ 31792877) в дохід Державного бюджету України - решту судовогоо збору у розмірі - 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя С.О. Конєва