Рішення

від 02.07.2014 по справі 187/207/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5185/14 Справа № 187/207/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Іщенко І. М. Доповідач - Демченко Е.Л. Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Денисенко А.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, треті особи - Петриківська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Петриківського районного управління юстиції, про визнання в порядку спадкування за заповітом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство, як на цілий майновий комплекс, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про визнання в порядку спадкування за заповітом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство, як на цілісний майновий комплекс, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина. До складу спадщини входить фермерське господарство «Колос» (далі - ФГ «Колос»), засновником господарства був ОСОБА_3 На підставі рішення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 30 березня 1992 року ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30,0га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право довічного успадкованого володіння землею, виданого 09 липня 1992 року.

Зазначав, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 27 червня 2012 року Лобойківською сільською радою Петриківського району Дніпропетровської області, яким заповідав ФГ «Колос», розташоване по АДРЕСА_1, йому.

Посилаючись на те, що Петриківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_3, право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 30га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та належала померлому на праві постійного користування, згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею, виданого громадянину України від 09 липня 1992 року. Визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на ФГ «Колос», як цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, зазначаючи, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до вимог ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції помилково послався на ст.407 ЦК України та ч.2 ст.102-1 ЗК України та дійшов невірного висновку, що чинним законодавством передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням ІІІ сесії ХХІ скликання Петриківської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області про надання земель під селянські фермерські господарства від 30 березня 1992 року надано в довічне успадкування володіння з право подальшого переходу ділянки у приватну власність землі загальною площею 30 га під селянські (фермерські) господарства по Хуторській сільській раді в межах радгоспу «Чаплинський» ОСОБА_3 (а.с.11)

09 липня 1992 року на ім'я ОСОБА_3 виданий державний акт на право довічного успадкованого володіння землею загальною площею 30.0 га для ведення фермерського господарства (а.с.60-62).

З тексту статуту, затвердженого 20 липня 1992 року, видно, що ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства - ферма «Колос» (а.с.25-29).

20 липня 1992 року, 19 лютого 2009 року фермерське господарство «Колос», розташоване по АДРЕСА_1, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22-34,64).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер (а.с.21).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 27 червня 2012 року Лобойківською сільською радою Петриківського району Дніпропетровської області, яким заповідав з належного йому майна - ФГ «Колос», що знаходиться по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 (а.с.20).

У встановлений законом строк позивач звернувся з заявою до Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 лютого 2014 року Петриківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ФГ «Колос», оскільки у заявника відсутні правовстановлюючи документи на майно ФГ «Колос», як цілісного комплексу, та відсутній склад спадкового майна (а.с.17-18).

Також з листа Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року вбачається, що по АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_3 разом з ним мешкали його дружина ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_5, які спадщину прийняли фактично (а.с.19).

Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4 1 цього Закону.

Згідно до вимог ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень ст.182 ЦК України, до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 №868, визначено, що в державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані (п.4 Порядку).

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, з матеріалів справи вбачається, що правовстановлюючі документі на ФГ «Колос» як цілісний майновий комплекс відсутні.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які фактично прийняли спадщину, не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним в порядку спадкування за заповітом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство, як на цілий майновий комплекс, безпідставні, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів на підставі ст.309 ЦПК України рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року скасовує та ухвалює нове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, треті особи - Петриківська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Петриківського районного управління юстиції, про визнання в порядку спадкування за заповітом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство, як на цілий майновий комплекс відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: