Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/4735/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року 11:58 № 826/4735/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001201701 від 31.12.2013 року та №0000451701 від 13.03.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_6) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_6 не порушувала вимог ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України та п.198.1.,п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 10.06.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту укладення між позивачем та контрагентами нікчемних правочинів, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на податковий кредит.

Суд у судовому засіданні 10.06.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576), ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ «Л.О.С.Т.» ( код ЄДРПОУ 38260033), ТОВ «Інвест стар» (код ЄДРПОУ 38464623), ТОВ «Бізнес полюс ХХ» (код ЄДРПОУ 38346094) за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. та січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 р.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивач задекларував в період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс XX» на загальну суму 270 507,03 грн.

При проведенні перевірки позивача відповідачем використовувались наступні документи:

декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р. та січень, лютий, березень, травень 2013 р., що міститься в базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»;

додатки № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р. та січень, лютий, березень, травень 2013 р., що міститься в базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»;

акт №125/22-20/34981576 від 19.06.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2010 по 19.06.2013 роки;

службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 10.06.2013 року №2702/ДПІ/07-10/3 із додатками проведених заходів для подальшого відпрацювання;

акт №179 /22-20/38260033 від 21.06.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Л.О.С.Т.» ( код ЄДРПОУ 38260033) за період з 12.07.2012 по 31.05.2013 року;

службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надана відн21.06.2013 р. №3088/ДПІ/07-10/3 та висновок про ознаки «фіктивності» та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності;

акт № 138/22-90/38464623 від 20.06.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ІНВЕСТ СТАР» (код за ЄДРПОУ 38464623) за період з 02.11.2012 р. по 20.06.2013 р.;

висновок ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «ІНВЕСТ СТАР» від 20.06.2013 р.;

акт № №164/2240/36282249 від 21.06.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Магреб Україна» (ЄДРПОУ 36282249) з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року;

службова записка від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, якою надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності;

пояснення директора ТОВ «МАГРЕБ Україна» Михайлової Т.В.;

постанова слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів м. Києва старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2012 р. про призначення перевірки;

протокол допиту свідка директора ТОВ «Бізнес полюс ХХ» (код ЄДРПОУ 38346094) - гр. ОСОБА_3 від 08.10.2013 р.

Також, ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача використовувались такі комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: автоматизована інформаційна система обласного рівня, АРМи «Оптова закупка», «Митниця», «Земля», «Човни», «Автомобілі», «Касові апарати», «ТАХ». БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що з урахуванням викладеної інформації при проведенні перевірки позивача відповідачем фактично не перевірялися та не оцінювалися жодні первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» - як того вимагають положення діючого податкового законодавства України.

На підставі інформації, викладеної у вищезазначених документах, відповідачем було складено акт перевірки від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620, яким зафіксовані висновки про порушення позивачем діючих законодавчих норм, а саме:

ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині укладення між позивачем та контрагентами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

п.198.1.,п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 270 507,03 грн., сформований за рахунок:

ТОВ «МАГРЕБ Україна» у 2012 р. на суму 7 443,66 грн., у т.ч. у червні - 4256,58 грн., у липні - 3 187,08 грн.;

ТОВ « Л.О.С.Т» у 2012 р. на загальну суму 143 857,36 грн., в т.ч. у серпні - 16900,56 грн., у вересні - 16 712,75 грн., у жовтні - 31 578,64 грн., у листопаді - 34 136,69 грн., у грудні - 44 527,72 грн.; у 2013 р. на загальну суму 44 634,32 грн., в т.ч. у січні - 25 964,56 грн., у лютому - 18669,76 грн., у серпні - 16 990,56 грн.;

ТОВ «ДМС ГОЛД » у 2012р. на загальну суму 20 387,00 грн., в т. ч. у вересні 13939,95 грн. та у жовтні 6446,92 грн.;

ТОВ «ІНВЕСТ СТАР» у травні 2013 р. у розмірі 15 840,00 грн.;

ТОВ «Бізнес полюс ХХ» у 2013 р. на загальну суму 38 344,82 грн., в т.ч. у червні 2013 р. на 13 258,34 грн., липні 2013 р.- 13656,04 грн., у серпні 2013 р. - на 11521,44 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані відповідачем наявністю порушень з боку контрагентів позивача, що зафіксовані у використаних під час перевірки документах (актах, службових записках, базах даних тощо).

Так, актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №164/2240/36282249 від 21.06.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Магреб Україна» (ЄДРПОУ 36282249) з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року» встановлено відсутність реальності здійснення операцій за зазначений період та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року в розумінні ст.134 Податкового кодексу України. Також, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що в сукупності свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Магреб Україна» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Магреб Україна», а, отже, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «МАГРЕБ Україна» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, службовою запискою від ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реальності здійснення господарської діяльності, а також надано пояснення директора ТОВ «Магреб Україна» Михайлової Т.В., яка пояснила, що не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Магреб Україна», чим займається підприємство та де стоїть на податковому обліку їй невідомо, документи фінансово-господарського характеру не підписувала.

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №125/22-20/34981576 від 19.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.11.2010 по19.06.2013 роки» встановлено, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 03.06.2013 №438 експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ встановлено, що підписи документів, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр. ОСОБА_4, яка значиться керівником та бухгалтером ТОВ «ДМС ГОЛД», а іншою особою, а, отже, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ДМС ГОЛД» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, службовою запискою від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ДМС «ГОЛД» (код за СДРПОУ34981576) від 20.06.2013 р.№ 2702/ДПІ/07-10/3.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 138/22-90/38464623 від 20.06.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ІНВЕСТ СТАР» (код за ЄДРПОУ 38464623) за період з 02.11.2012 р. по 20.06.2013 р.» встановлено відсутність реальності здійснення операцій за зазначений період та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 02.11.2012 р. по 20.0б.213 р. Також, ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, службовою запискою від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «ІНВЕСТ СТАР», відповідно до яких встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ІНВЕСТ СТАР».

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 179/22-20/38260033 від 21.06.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Л.О.С.Т.» ( код ЄДРПОУ 38260033) за період з 12.07.2012 по 31.05.2013 року» встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено - відсутність у ТОВ «Л.О.С.Т» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 12.07.2012 по 31.05.2013 р., а, отже, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Л.О.С.Т.» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Постановою слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів м. Києва старшого лейтенанта податкової міліції Вітер В.О. від 07.11.2012 р. про призначення документальної перевірки зафіксовано, що під час проведення досудового розслідування було встановлено, що підприємство ТОВ «Бізнес полюс XX» (код за ЄДРПОУ 34691374) має явні ознаки фіктивності, оскільки в ході допиту директора та засновника ТОВ « Бізнес полюс XX» гр. ОСОБА_3, останній повідомив, що непричетний до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Бізнес полюс XX» відсутня будь-яка інформація про наявні виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відтак, невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити, банківські рахунки, іншу документацію ТОВ «Бізнес полюс XX», діючи умисно, виготовили документи про нібито здійснення поставок на адресу позивача. Отже, ТОВ «Бізнес полюс ХХ» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ФОП ОСОБА_6

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» - правочини є нікчемними, тобто такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а, отже, первинні документи, зокрема, податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.12.2013 року № 0001201701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 270 507,03 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 67 626,76 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що зазначене податкове повідомлення-рішення, в частині визначення кому саме збільшується сума грошового зобов'язання, містить реквізити платника податку - ОСОБА_5, а не позивача, що є порушенням з боку відповідача діючих законодавчих норм щодо порядку оформлення податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 31.12.2013 року № 0001201701 за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом якого рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 року № 449/С/26-15-10-05-25 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване рішення відповідача було залишене без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 67 626,76 грн. по штрафним санкціям.

Так, відповідачем на підставі акта перевірки позивача від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 року про результати розгляду первинної скарги, прийняте друге оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.03.2014 року № 0000451701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 626,76 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого ПДВ у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» - ґрунтувалися на договірних засадах.

Так, з ТОВ «Л.О.С.Т.» на договорі поставки від 26.07.2012 року № 26/07-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Л.О.С.Т.») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами встановлюється за згодою Сторін на підставі заявки Покупця і визначаються окремо у видаткових накладних на кожну партію Товару. (п.2.1. Договору) Постачальник передає Покупцю Товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару (п.4.1. Договору).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ «Л.О.С.Т.» товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.165-209 тому № 1 справи, стор.1-247 тому № 2 справи, стор.1-18 тому № 3 справи), під час огляду та дослідження яких судом встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, також не виявлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

З ТОВ «Магреб Україна» на договорі поставки від 06.06.2012 року № 06/06-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Магреб Україна») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами встановлюється за згодою Сторін на підставі заявки Покупця і визначаються окремо у видаткових накладних на кожну партію Товару. (п.2.1. Договору) Постачальник передає Покупцю Товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару (п.4.1. Договору).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ «Магреб Україна» товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.21-40 тому № 3 справи), під час огляду та дослідження яких судом встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, також не виявлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

З ТОВ «Інвест стар» на договорі поставки від 26.04.2013 року № 27, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Інвест стар») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами встановлюється за згодою Сторін на підставі заявки Покупця і визначаються окремо у видаткових накладних на кожну партію Товару. (п.2.1. Договору) Постачальник передає Покупцю Товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару (п.4.1. Договору).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ «Інвест стар» товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.45-85 тому № 3 справи), під час огляду та дослідження яких судом встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, також не виявлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

З ТОВ «Бізнес полюс ХХ» на договорі поставки від 22.05.2013 року №13/05, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Бізнес полюс ХХ») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами встановлюється за згодою Сторін на підставі заявки Покупця і визначаються окремо у видаткових накладних на кожну партію Товару. (п.2.1. Договору) Постачальник передає Покупцю Товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару (п.4.1. Договору).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ «Бізнес полюс ХХ» товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.166-273 тому № 3 справи), під час огляду та дослідження яких судом встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, також не виявлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

З ТОВ «ДМС ГОЛД» на договорі поставки від 01.08.2012 року №01/08-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «ДМС ГОЛД») зобов'язується поставляти товар у відповідності з поданими Покупцем (позивачем) замовленнями, а Покупець зобов'язується приймати Товар і своєчасно оплачувати його вартість. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ та вказується в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1. Договору).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ «ДМС ГОЛД» товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.275 тому № 3 справи, стор.1-39 справи), під час огляду та дослідження яких судом встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, також не виявлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» належним чином відображені в реєстрі отриманих податкових накладних позивача.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент здійснення вищезазначених господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання недійсних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Крім того, на підтвердження реальності проведення відповідних господарських операцій з зазначеними контрагентами, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації придбаних у них товарів на користь інших суб'єктів господарювання (стор.18-89 тому № 5 справи, томи 6-25 справи).

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ».

Суд критично сприймає доводи та висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, оскільки інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

При цьому, відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічних звірок відповідних контрагентів позивача. В той же час, в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, викладені висновки, однак, за даними відповідача зустрічні звірки фактично не відбулись, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів є безпідставними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ», а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ» на підставі їхньої нікчемності.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Л.О.С.Т.», ТОВ «Інвест стар», ТОВ «Бізнес полюс ХХ».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може, зокрема, прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок