Ухвала

від 22.09.2014 по справі 826/4735/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4735/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701 -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2013 року №0001201701 та від 13.03.2014 року №0000451701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року адміністративний позов було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ДМС ГОЛД" (код ЄДРПОУ 34981576), ТОВ "Магреб Україна" (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ "Л.О.С.Т." ( код ЄДРПОУ 38260033), ТОВ "Інвест стар" (код ЄДРПОУ 38464623), ТОВ "Бізнес полюс ХХ" (код ЄДРПОУ 38346094) за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. та січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 р., за результатами якої складено Акт від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині укладення між позивачем та контрагентами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; п.198.1.,п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 270 507,03 грн.

На підставі акта перевірки позивача від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31.12.2013 року № 0001201701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 270 507,03 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 67 626,76 грн.

Податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" від 31.12.2013 року №0001201701 за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом якого рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 року № 449/С/26-15-10-05-25 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване рішення відповідача було залишене без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 67 626,76 грн. по штрафним санкціям.

Так, відповідачем на підставі акта перевірки позивача від 18.12.2013 року № 54/1701-2708702620 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 року про результати розгляду первинної скарги, прийняте друге оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.03.2014 року № 0000451701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 626,76 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої, що між позивачем та ТОВ "ДМС ГОЛД", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Л.О.С.Т.", ТОВ "Інвест стар", ТОВ "Бізнес полюс ХХ" було укладено ряд договорів.

Так, з ТОВ "Л.О.С.Т." на договорі поставки від 26.07.2012 року № 26/07-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ "Л.О.С.Т.") зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ "Л.О.С.Т." товар (продукти харчування), позивачем надані до суду першої інстанції копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.165-209 тому № 1 справи, стор.1-247 тому № 2 справи, стор.1-18 тому № 3 справи).

З ТОВ "Магреб Україна" на договорі поставки від 06.06.2012 року № 06/06-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ "Магреб Україна") зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ "Магреб Україна" товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.21-40 тому № 3 справи).

З ТОВ "Інвест стар" на договорі поставки від 26.04.2013 року № 27, за умовами якого Постачальник (ТОВ "Інвест стар") зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ "Інвест стар" товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.45-85 тому № 3 справи).

З ТОВ "Бізнес полюс ХХ" на договорі поставки від 22.05.2013 року №13/05, за умовами якого Постачальник (ТОВ "Бізнес полюс ХХ") зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ "Бізнес полюс ХХ" товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.166-273 тому № 3 справи).

З ТОВ "ДМС ГОЛД" на договорі поставки від 01.08.2012 року №01/08-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ "ДМС ГОЛД") зобов'язується поставляти товар у відповідності з поданими Покупцем (позивачем) замовленнями, а Покупець зобов'язується приймати Товар і своєчасно оплачувати його вартість.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у ТОВ "ДМС ГОЛД" товар (продукти харчування), позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату товарів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки з банку по рахунку позивача (стор.275 тому № 3 справи, стор.1-39 справи).

Означені податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ "ДМС ГОЛД", ТОВ "Магреб Україна", ТОВ "Л.О.С.Т.", ТОВ "Інвест стар", ТОВ "Бізнес полюс ХХ" належним чином відображені в реєстрі отриманих податкових накладних позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентам, адже висновки зроблені відповідачем ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в інших актах перевірки контрагентів позивача.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання недійсних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.