Постанова

від 03.07.2014 по справі 818/1531/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р. Справа №818/1531/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представників позивача Ковальов І.В., Гордієнко Л.В.

представника відповідача Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1531/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпартнер-Північ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпартнер-Північ" (далі - ТОВ "Союзпартнер-Північ"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року № 0000522204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175171,21 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом, за результатами проведеної перевірки, безпідставно було зроблено висновок про те, що господарські операції, спрямовані на реалізацію товару по договору комісії з ТОВ "УкрАвіаЗаказ" не мали розумної економічної мети, були збитковими та не направленими на збільшення економічних вигод. Також не погоджується із тим, що податковим органом було зроблежно висновок про безтоварність операцій із продавцем товару - ЗАТ «Агропродукт», оскільки всі первинні документи наявності, зауваження податкового органу про невідповідність дат у первинних документів вважає безпідставними, враховуючи те, що акті перевірки самим податковим органом допущені помилки у відображення даних, які не співпадають оригіналам документів, копії яких є в матеріалах справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначив, що в ході перевірки встановлено, що реалізація товару за договором комісії, укладеного між ТОВ "Союзпартнер-Північ" та ТОВ "УкрАвіаЗаказ", відбулась по ціні нижче ніж ціна придбання, а тому позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Також зазначав, що податковий орган вважає, що правовідносини між ТОВ «Союзпартнер-Північ»

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 30.01.2014 року по 05.02.2014 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Союзпартнер-Північ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої її реалізації на експорт у січні 2012 року - серпні 20103 року, за результатами якої складено акт від 11.02.2014 року № 449/2204/36898438/56 (а.с.15-40).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні ТОВ "Союзпартнер-Північ" податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 140136,97 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року № 0000522204, яким ТОВ "Союзпартнер-Північ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175171,21 грн., в тому числі 140136,97 грн. основного платежу та 35034,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.14).

Матеріалами справи підтверджується, що 05.04.2012 року між ЗАТ "Агропродукт" (постачальник) та ТОВ "Союзпартнер-Північ" (покупець) укладено договір поставки № 05/04 предметом якого була яловичина І категорії у напівтушках та четвертинах (а.с.54-56). Товар постачається партіями, обсяг, асортимент та умови поставки якої визначається в специфікаціях (п. 1.4 договору).

Товар постачається за рахунок покупця, його транспортним засобом на умовах EXW - склад постачальника (п. 3.4 договору).

Вартість одного кілограма яловичини, згідно специфікації від 09.04.2012 року № 1, складає 43,60 грн., загальна вартість поставки в кількості 19000 кг згідно вказаної специфікації - 828400,00 грн. (а.с.57).

Згідно податкової накладної від 11.04.2012 року № 52/4, дослідженої при проведенні перевірки, ТОВ "Союзпартнер-Північ" сплачено ЗАТ "Агропродукт" за 19000 кг яловичини 828400,00 грн., в тому числі 138066,67 грн. податку на додану вартість (а.с.125).

Згідно банківської виписки по рахунку ТОВ "Союзпартнер-Північ" за 11.04.2012 року, позивачем було сплачено ЗАТ "Агропродукт" 828400,00 грн. за м'ясо, в тому числі 138066,67 грн. податку на додану вартість (а.с.106).

В подальшому, вказана партія товару - м'яса яловичини реалізована на експорт.

Так, між ТОВ "Союзпартнер-Північ" (комітент) та ТОВ "УкрАвіаЗаказ" (комісіонер) укладено договір комісії від 02.04.2012 року № 1, відповідно до якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента реалізувати товар на експорт (а.с.59-61). Найменування товару, кількість, якість тощо визначаються в специфікаціях до вказаного договору (п. 1.2 договору).

Згідно специфікації від 09.04.2012 року № 1 до договору комісії від 02.04.2012 року № 1, комітент доручає, а комісіонер здійснює продаж за зовнішньоекономічним контрактом м'ясо яловичини в кількості 19 тон по ціні 2736000,00 російських рублів (а.с.62).

Товар не транспортувався до покупця, тобто до ТОВ "Союзпартнер-Північ", а був переданий комісіонеру на території ТОВ "Агропродукт" (Тернопільська область, Чортківський район, с. Росохач, вул. Польова, 1).

Таким чином вартість 19 тон м'яса яловичини переданого ТОВ "УкрАвіаЗаказ" по договору комісії для реалізації на експорт без податку на додану вартість складає 690333,34 грн., що також підтверджується актом прийому-передачі № 1 (а.с.63).

Товар реалізовано на експорт згідно митної декларації від 12.04.2012 року № 100190000/2012/02413 за ціною 733029,12 грн. (а.с.74).

До складу податкового кредиту по операціях з придбання м'яса яловичини позивачем було включено 138066,67 грн. податку на додану вартість.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування ТОВ "Союзпартнер-Північ" за квітень 2012 року став висновок ДПІ у м. Сумах про те, що оскільки господарські операції ТОВ "Союзпартнер-Північ" з використання послуг комісіонера не призвели до отримання прибутку, такі операції не є господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту. При цьому податковий орган при проведенні перевірки додатково посилався на те, що фактично господарські правовідносини між позивачем та продавцем товару не відбулися, оскільки містяться розбіжності між датами отримання товару та датою реалізації товару на експорт, відсутні докази транспортування товару, господарська операція між придбанням та реалізацією товару відбулася без участі позивача.

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

При цьому будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціям, які не призвели до отримання прибутку, стаття 198 ПК України не містить.

Відповідач, стверджуючи про відсутність зв`язку спірної господарської операції з господарською діяльністю позивача, вважає, що необхідною умовою ведення господарської діяльності є отримання прибутку.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ТОВ "Союзпартнер-Північ", реалізовуючи товар через комісіонера, здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки ДПІ у м. Сумах про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вказаний висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011 року № 21-13а11), рішення якого в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для всіх судів України.

Слід зазначити, що прибуток ТОВ "Союзпартнер-Північ" згідно договору комісії від 02.04.2012 року № 1 склав 9344,25 грн., тобто різниця між витратами на придбання 19000 кг м'яса яловичини - 690333,34 грн., послуги комісіонера - 33351,53 грн. та отриманого доходу - 733029,12 грн.

При цьому, згідно фінансового звіту за І півріччя 2012 року чистий прибуток ТОВ "Союзпартнер-Північ" склав 32,2 тис. грн. (а.с.96).

Твердження податкового органу щодо включення суми податку на додану вартість до складу витрат по операціях з придбання м'яса яловичини у ЗАТ "Агропродукт", та в зв'язку з цим збитковість подальших операцій з експорту вказаного товару суперечить нормам податкового законодавства.

Так, відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, ДПІ у м. Сумах безпідставно враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, сплаченого постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про збитковість операції з продажу такого товару на експорт.

Господарські операції з надання позивачеві комісіонерських послуг ТОВ "УкрАвіаЗаказ" повністю підтверджено первинними документами (акти здачі-прийому наданих послуг, звіти про реалізовану продукцію), оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Стосовно зауважень податкового органу, щодо в акті перевірки зазначено про невідповідність даних щодо дати отримання та реалізації товару, слід зазначити, що дані висновки акту перевірки не підтверджують первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, дата придбання товару та дата подальшої передачі товару на комісію співпадають.

Стосовно посилання представника податкового органу на те, що позивачем не надано доказів транспортування товару, слід зазначити, що згідно умов договору транспортування товару від продавці до м.Суми не передбачено угодою, пояснити на підставі яких документів товар повинен бути транспортований до місця реєстрації позивача представником відповідача не зміг. В судовому засіданні представники позивача зазначили, що ТОВ «Созюпартнер-північ» було придбано товар у ЗАТ «Агропродукт» і відразу із складу продавця був переданий комісіонеру ТОВ «УкравіаЗаказ», для реалізації на експорт.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Союзпартнер-Північ" обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 138066,67 грн., сплачену у складі вартості придбаного м'яса яловичини у ЗАТ "Агропродукт".

При цьому, слід зазначити, що господарські операції з придбання позивачем м'яса яловичини та з надання комісіонерських послуг по продажу даного товару повністю підтверджено первинними документами (податкові накладні, акти здачі-прийому наданих послуг, звіти комісіонерів по реалізованій продукції, платіжні доручення, видаткові накладні, рахунки-фактури), дослідженими в ході перевірки.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 Господарського кодексу України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів комісії з метою здійснення господарської, а саме торгівельної діяльності, що не було враховано податковим органом при проведенні перевірки.

Слід відмітити, що укладення договорів комісії з метою досягнення економічного ефекту від реалізації товарів через посередників, з огляду на положення ст. ст. 6, 42, 43 Господарського кодексу України, законом не заборонена.

Отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Також суд не погоджується із твердженням податкового органу, що позивач намагався отримати прибуток не за рахунок своєї господарської діяльності, а розраховував отримати державні кошти шляхом повернення ПДВ з державного бюджету, в зв'язку із тим, що вказаний висновок податкового органу не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України).

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження податковим органом при проведенні перевірки, дані обставини не відображені в акті перевірки.

Так, матеріалами справи підтверджується, що продаж товару на експорт згідно договору поставки м'яса яловичини І категорії (19000 кг), укладеного між ТОВ "УкрАвіаЗаказ" (продавець) та ТОВ "Торговий дом "Профи Груп" (покупець) від 05.04.2012 року (а.с.120-123) здійснювався за умовами біржової угоди.

При цьому, зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт від 10.04.2012 року № 820-ЗЕ зареєстровано на Аграрній біржі 10.04.2012 року (а.с.127-129), тому матеріалами справи підтверджується, що товар реалізовано з використанням біржової пропозиції, що виключило участь ТОВ "Союзпартнер-Північ" із процесу формування експортної ціни.

Таким чином, твердження ДПІ у м. Сумах про те, що укладення позивачем спірних договорів комісії не має розумних економічних причин (ділової мети) та направлене на штучне формування податкового кредиту, мінімізацію податкового зобов'язання з податку на додану вартість, є безпідставними.

Слід також звернути увагу на те, що згідно висновків акту перевірки та поясненнями представника відповідача податковим органом ставиться під сумнів здійснення всієї господарської операції щодо придбання та реалізації товару, при цьому податковий орган в акті перевірки зазначає про незгоду із ціною реалізації товару, що в свою чергу спростовує висновок самого ж податкового органу про безтоварність господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2014 року № 0000522204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175171,21 грн. правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 350,34 грн., сплаченого платіжним дорученням від 10.06.2014 року № 1363.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпартнер-Північ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000522204 від 27.02.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпартер-Північ" (м. Суми, вул. Миргородська, 6, і.к. 36898438) суму судового збору в розмірі 350,34 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2014 року.

Суддя С.М. Гелета