Ухвала

від 19.08.2014 по справі 818/1531/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 р.Справа № 818/1531/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі № 818/1531/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпартнер-Північ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпартнер-Північ", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року № 0000522204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175 171,21 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі №818/1531/14 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000522204 від 27.02.2014 р.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі №818/1531/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі №818/1531/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 11.02.2014 року № 449/2204/36898438/56, в якому зроблені висновки про порушення вимог чинного законодавства, а саме п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні ТОВ "Союзпартнер-Північ" податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 140 136,97 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

05.04.2012 року між ЗАТ "Агропродукт" (постачальник) та ТОВ "Союзпартнер-Північ" (покупець) укладено договір поставки № 05/04, предметом якого була яловичина І категорії у напівтушках та четвертинах. Товар постачається партіями, обсяг, асортимент та умови поставки якої визначається в специфікаціях (п. 1.4 договору).

Товар постачається за рахунок покупця, його транспортним засобом на умовах EXW - склад постачальника (п. 3.4 договору).

Вартість одного кілограма яловичини, згідно специфікації від 09.04.2012 року № 1, складає 43,60 грн., загальна вартість поставки в кількості 19000 кг згідно вказаної специфікації - 828 400,00 грн.

Згідно податкової накладної від 11.04.2012 року № 52/4, дослідженої при проведенні перевірки, ТОВ "Союзпартнер-Північ" сплачено ЗАТ "Агропродукт" за 19000 кг яловичини 828 400,00 грн., в тому числі 138 066,67 грн. податку на додану вартість (а.с.125).

Згідно банківської виписки по рахунку ТОВ "Союзпартнер-Північ" за 11.04.2012 року, позивачем було сплачено ЗАТ "Агропродукт" 828 400,00 грн. за м'ясо, в тому числі 138 066,67 грн. податку на додану вартість (а.с.106).

В подальшому, вказана партія товару - м'яса яловичини реалізована на експорт.

Між ТОВ "Союзпартнер-Північ" (комітент) та ТОВ "УкрАвіаЗаказ" (комісіонер) укладено договір комісії від 02.04.2012 року № 1, відповідно до якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента реалізувати товар на експорт (а.с.59-61). Найменування товару, кількість, якість тощо визначаються в специфікаціях до вказаного договору (п. 1.2 договору).

Згідно специфікації від 09.04.2012 року № 1 до договору комісії від 02.04.2012 року № 1, комітент доручає, а комісіонер здійснює продаж за зовнішньоекономічним контрактом м'ясо яловичини в кількості 19 тон по ціні 2 736 000,00 російських рублів.

Товар не транспортувався до покупця, тобто до ТОВ "Союзпартнер-Північ", а був переданий комісіонеру на території ТОВ "Агропродукт" (Тернопільська область, Чортківський район, с. Росохач, вул. Польова, 1).

Таким чином вартість 19 тон м'яса яловичини переданого ТОВ "УкрАвіаЗаказ" по договору комісії для реалізації на експорт без податку на додану вартість складає 690 333,34 грн., що також підтверджується актом прийому-передачі № 1 .

Товар реалізовано на експорт згідно митної декларації від 12.04.2012 року № 100190000/2012/02413 за ціною 733 029,12 грн.

До складу податкового кредиту по операціях з придбання м'яса яловичини позивачем було включено 138 066,67 грн. податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи підставою для зменшення бюджетного відшкодування ТОВ "Союзпартнер-Північ" за квітень 2012 року став висновок ДПІ у м. Сумах про те, що оскільки господарські операції ТОВ "Союзпартнер-Північ" з використання послуг комісіонера не призвели до отримання прибутку, такі операції не є господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту. При цьому податковий орган при проведенні перевірки додатково посилався на те, що фактично господарські правовідносини між позивачем та продавцем товару не відбулися, оскільки містяться розбіжності між датами отримання товару та датою реалізації товару на експорт, відсутні докази транспортування товару, господарська операція між придбанням та реалізацією товару відбулася без участі позивача.

Такі висновки відповідача не можуть вважатись обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

При цьому будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціям, які не призвели до отримання прибутку, стаття 198 ПК України не містить.

Відповідач, стверджуючи про відсутність зв`язку спірної господарської операції з господарською діяльністю позивача, вважає, що необхідною умовою ведення господарської діяльності є отримання прибутку.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ТОВ "Союзпартнер-Північ", реалізовуючи товар через комісіонера, здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки ДПІ у м. Сумах про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того прибуток ТОВ "Союзпартнер-Північ" згідно договору комісії від 02.04.2012 року № 1 склав 9 344,25 грн., тобто різниця між витратами на придбання 19000 кг м'яса яловичини - 690 333,34 грн., послуги комісіонера - 33 351,53 грн. та отриманого доходу - 733 029,12 грн.

При цьому, згідно фінансового звіту за І півріччя 2012 року чистий прибуток ТОВ "Союзпартнер-Північ" склав 32,2 тис. грн. (а.с.96).

Твердження податкового органу щодо включення суми податку на додану вартість до складу витрат по операціях з придбання м'яса яловичини у ЗАТ "Агропродукт", та в зв'язку з цим збитковість подальших операцій з експорту вказаного товару суперечить нормам податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, ДПІ у м. Сумах безпідставно враховано у складі собівартості товару суми податку на додану вартість, сплаченого постачальнику, що призвело до безпідставного висновку про збитковість операції з продажу такого товару на експорт.

Господарські операції з надання позивачеві комісіонерських послуг ТОВ "УкрАвіаЗаказ" повністю підтверджено первинними документами (акти здачі-прийому наданих послуг, звіти про реалізовану продукцію), оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Зауваження відповідача в акті перевірки про невідповідність даних щодо дати отримання та реалізації товару не підтверджені первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, дата придбання товару та дата подальшої передачі товару на комісію співпадають.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів транспортування товару.

Згідно умов договору транспортування товару від продавця до м. Суми не передбачено угодою, пояснити на підставі яких документів товар повинен бути транспортований до місця реєстрації позивача представником відповідача не зміг. Як свідчать матеріали справи ТОВ "Созюпартнер-північ" було придбано товар у ЗАТ "Агропродукт" і відразу із складу продавця був переданий комісіонеру ТОВ "УкравіаЗаказ" для реалізації на експорт.

Таким чином ТОВ "Союзпартнер-Північ" обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 138 066,67 грн., сплачену у складі вартості придбаного м'яса яловичини у ЗАТ "Агропродукт".

Не може вважатись обґрунтованим і посилання відповідача на те, що позивач намагався отримати прибуток не за рахунок своєї господарської діяльності, а розраховував отримати державні кошти шляхом повернення ПДВ з державного бюджету,.

Такий висновок податкового органу не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України).

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Матеріалами справи підтверджується, що продаж товару на експорт згідно договору поставки м'яса яловичини І категорії (19000 кг), укладеного між ТОВ "УкрАвіаЗаказ" (продавець) та ТОВ "Торговий дом "Профи Груп" (покупець) від 05.04.2012 року (а.с.120-123) здійснювався за умовами біржової угоди.

При цьому, зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт від 10.04.2012 року № 820-ЗЕ зареєстровано на Аграрній біржі 10.04.2012 року (а.с.127-129), тому матеріалами справи підтверджується, що товар реалізовано з використанням біржової пропозиції, що виключило участь ТОВ "Союзпартнер-Північ" із процесу формування експортної ціни.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі № 818/1531/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.