Постанова

від 03.07.2014 по справі 910/16989/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 910/16989/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяДроботова Т.Б., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Тракер Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі№ 910/16989/13 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракер Україна" простягнення 105 600, 00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ковриженко С.О. дов. № 1333 від 16.08.2013 року, - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі за текстом - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тракер Україна" (далі за текстом - ТОВ "Тракер Україна") про стягнення 105 600, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі № 910/16989/13 в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі № 910/16989/13 апеляційну скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Тракер Україна" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" 96 000, 00 грн. - основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ НВФ "Континент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі № 910/24670/13, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року № 03-05/873 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/16989/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., завантаженістю суддів Дроботової Т.Б., Волковицької Н.О., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційної скарги відкладено до 03.07.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року № 03-05/931 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/16989/13 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Дроботова Т.Б., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2010 року між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", як замовником, та ТОВ "Тракер Україна", як виконавцем, укладено договір № 011111 про надання інформаційно-консультаційних послуг з одержання дозвільних документів та супроводження, згідно п. 1.1. якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується надавати інформаційно-консультаційні послуги щодо отримання та супроводження в КП "КИЇВРЕКЛАМА" дозволу на розміщення зовнішньої реклами на збірно-розбірну металеву конструкцію з кронштейнів освітлення та освітлювальної арматури розміром 66 м х 12 м, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 21.

Положеннями п. 1.2. вказаного Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язується надати в строк двох робочих днів після підписання Договору за актом приймання-передачі позивачеві оригіналів таких документів: лист-згоду від ТДВ "КВО "МЕДАПАРАТУРА" на заміну юридичної особи у дозволі на ОЗР; лист-згоду від групи компаній "ЦЕНТР" на заміну юридичної особи у дозволі на ОЗР; акт звірки заборгованості між КП "КИЇВ РЕКЛАМА" та групою компаній "ЦЕНТР"; дозвіл, виданий групі компаній "ЦЕНТР".

Відповідно до п. 1.3. Договору відповідач зобов'язується належним чином виконати зазначені послуги, а позивач зобов'язується оплатити відповідачеві надані послуги.

Послуги вважаються наданими належним чином після отримання позивачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами, передбаченого п. 1.1. Договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 2.3. Договору по закінченню наданих послуг сторонами оформляються акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами, в порядку, передбаченому Договором.

Положеннями п. п. 3.1., 3.2., 3.3. та 3.4. Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання ним від відповідача відповідного рахунку-фактури перерахувати на розрахунковий рахунок останнього попередню оплату в розмірі 100 % вартості послуг, яка складає 96 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.4. Договору виконавець зобов'язується надати послуги, визначені Договором в строк до 03.02.2012 року.

Положеннями п. п. 5.2., 5.4. Договору передбачено, що позивач зобов'язується прийняти від відповідача належним чином надані послуги, що надаються згідно з Договором, та підписати Акт приймання-передачі наданих послуг в порядку, передбаченому Договором.

Згідно п. 6.6. Договору в разі не надання послуг відповідачем належним чином, як це передбачено п. 1.4. Договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму здійсненої передоплати, в строк трьох банківських днів, що розраховуються з моменту, визначеного п. 4.4. Договору, а також сплатити оперативно-господарську санкцію у розмірі 10 % від розміру вартості послуг, визначеної п. 3.1. Договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ч. ч. 1, 2 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, на виконання умов, визначених п. 3.2. Договору, здійснив на користь відповідача попередню оплату послуг в сумі 96.000,00 грн., що складає 100 % вартості послуг, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2011 року № 29544990.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами, позивач звернувся до відповідача із листом від 24.05.2013 року № 3142/5/11, яким вимагав від останнього виконання ним умов, передбачених п. 6.6. Договору, тобто повернення попередньої оплати послуг в сумі 96 000, 00 грн., на що відповідач, у свою чергу, своїм листом від 29.07.2013 року № 31 надав позивачеві відповідь на його лист від 24.05.2013 року № 3142/5/11, зі змісту якого вбачається, що відповідач, на виконання своїх зобов'язань за Договором, 14.03.2012 року передав представникам позивача документи, визначені п. 12. Договору, та разом з тим акти виконаних робіт за Договором.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суму попередньої оплати послуг в розмірі 96 000, 00 грн. та санкції в розмірі 10 % від вартості послуг, а саме в сумі 9 600, 00 грн.

Судами досліджено, що предметом Договору є отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами (п. 1.1. Договору), та надання замовнику в строк не більше двох робочих днів після підписання Договору за актом приймання-передачі замовнику оригінали таких документів: лист-згоду ТДВ "КВО" "Медапаратура" на заміну юридичної особи в дозволі на ОЗР; лист згоду від групи компаній "Центр" на заміну юридичної особи в дозволі на ОЗР; акт звірки заборгованості між КП "Київ реклама" та групою компаній "Центр"; дозвіл виданий групі компаній "Центр", (п.1.2. Договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій доказів передачі зазначених документів позивачу відповідачем не надано, а тому, враховуючи приписи Законодавства та умови Договору, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 96 000, 00 грн.

Крім того, позивачем при зверненні з даним позовом заявлено до стягнення з відповідача 10 % від вартості послуг, на підставі п. 6.6. Договору, в задоволенні яких апеляційної інстанцією обґрунтовано відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи приписи ст. ст. 235 - 237 Господарського кодексу України, оперативно-господарською санкцією є дія (захід) (види примірних оперативно-господарських санкцій закріплено у ст. 236 Господарського кодексу України), яка вживається управленою стороною, до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, тобто господарська санкція, яка застосовується до винної сторони не у вигляді грошової суми.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок апеляційної інстанції стосовно того, що п. 6.6. Договору сторони узгодили забезпечено виконання зобов'язання господарською санкцією у вигляді штрафу, розмір якого складає 10 % від загальної вартості послуг, а не оперативно-господарською санкцією.

Згідно ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу Україна перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, апеляційним господарським судом досліджено, що згідно п. 4.4. Договору відповідач повинен був надати передбачені договором послуги в строк до 03.02.2012 року, отже перебіг скороченого строку позовної давності сплинув 02.02.2013 року, а позовна заява подана у вересні 2013 року, у зв'язку з чим апеляційною інстанцією обґрунтовано відмовлено в позові.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тракер Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі № 910/16989/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі № 910/16989/13 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.Б. Дроботова СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко