Рішення

від 26.06.2014 по справі 910/8183/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8183/14 26.06.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙК"

про визнання права власності

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.05.2014)

Від відповідача Ткаченко Д. А. (дов. б/н від 10.04.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙК" про визнання права власності на об'єкт нерухомості, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8183/14, розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.06.2014, в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 19.06.2014 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.06.2014.

В судове засідання 26.06.2014 представники сторін з'явились та надали суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов інвестиційного договору № 24/10-09 від 20.10.2009 не передано нежитлові приміщення, будівництво, яких профінансоване позивачем, та не підписаний акт приймання - передачі, внаслідок чого позивач не може зареєструвати право власності.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні усних заперечень не висловив.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2009 між позивачем, як інвестором та відповідачем, як забудовником був укладений інвестиційний договір № 24/10-09 (надалі за текстом -договір), відповідно до п. 2.1. договору забудовник зобов'язався організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об'єкту будівництва, здійснити закріплення за інвестором об'єкту інвестування, а також передати інвестору об'єкт інвестування, а інвестор, в свою чергу, зобов'язується здійснити відповідне фінансування об'єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.

Згідно п. 3.1. договору запланований термін введення Об'єкта в експлуатацію - II квартал 2010 року. За умови належного і реального виконання інвестором договору, забудовник передає інвестору об'єкт упродовж 3 (трьох) календарних місяців, що слідуватимуть за днем введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням введення об'єкта в експлуатацію є декларація про готовність об'єкту до експлуатації, оформлена у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням прийому-передачі об'єкта інвестування є акт прийому-передачі.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили таку характеристику об'єкту інвестування, обраного інвестором за договором, відповідно до проектно-кошторисної документації:

- нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Б», площею 12 кв.м;

- нежитлове приміщення літера «В», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Г», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Д», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Е», площею 15 кв.м. Загальна площа об'єкту інвестування - 537 кв.м.

За умовами п. 4.2.1. договору вартість одного квадратного метру об'єкту інвестування на дату укладання договору становить 1 000, 00 грн. Ціна договору на момент укладання договору складає 537 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % 107 400, 00 грн. Ціна договору не є остаточною та буде остаточно встановлена забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну площу об'єкта інвестування.

Відповідно до п. 4.3. договору інвестор сплачує вартість об'єкту інвестування, встановлену п. 4.2.1. - 537 000, 00 грн. одним єдиним платежем у повному обсязі протягом 5 (п'яти) робочих днів, що слідуватимуть за днем укладання договору.

Статтею 5 договору сторони погодили умови передачі об'єкту інвестування та оформлення вправа власності. Так, згідно п. 5.1. договору виключно за умови належного і реального виконання інвестором договору забудовник передає йому об'єкт інвестування упродовж 3 календарних місяців, що слідуватимуть за днем оформлення Декларації про введення в експлуатацію об'єкта будівництва.

За умовами п. 5.2. договору інвестор має право на вчинення юридично значимих дій щодо об'єкта інвестування з моменту підписання сторонами акти прийому - передачі. Оформлення та реєстрація права власності на об'єкт інвестування здійснюється інвестором самостійно та за власний рахунок.

Згідно п. 6.4.5. договору забудовник зобов'язаний передати інвестору об'єкт інвестування упродовж 3 календарних місяців, що слідуватимуть за днем введення об'єкта будівництва в експлуатацію на умовах, передбачених договором.

За пунктом 6.4.6. договору забудовник зобов'язаний в день підписання з інвестором акту прийому - передачі надати інвестору докумен6ти, які необхідні для оформлення та реєстрації права власності на об'єкт інвестування, а саме: копію оформленого у встановленому законодавством України порядку Декларації про прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, підписаний забудовником оригінал акту прийому - передачі, оригінал довідки про повну сплату вартості об'єкту інвестування, а також оригінал технічного паспорту на об'єкт інвестування.

Позивачем його зобов'язання за п. 4.2.1. договору виконані в повному обсязі, що підтверджено копією (належним чином завіреною) довідки відповідача Вих. № 173 від 26.10.2009 про виконання ОСОБА_1 в повному обсязі його обов'язків, як інвестора по інвестиційному договору № 24/10-09 від 20.10.2009 та про відсутність з боку забудовника претензій до інвестора.

Із матеріалів справи вбачається, що об'єкт будівництва будівля - літ. «А», будівля літ. - «Б», будівля - літ. «В», будівля - літ. «Г», будівля літ. - «Д», будівля - літ. «Е», які розташовані в м. Києві, в Дніпровському районі по вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1 був введений в експлуатацію, на підтвердження чого оформлено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві 12.06.2012 за № КВ 20212096924, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за договором щодо передачі об'єкта позивачу впродовж трьох місяців після оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання права власності, а провадження у справі в частині вимог про зобов`язання органи реєстрації МЮУ підлягає припиненню на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України з наступних підстав.

За приписами ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції чинній на момент укладення договору між сторонами) об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційний договір № 24/10-09 від 20.10.2009 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження передачі об'єкту інвестування за договором відповідачем позивачу та підписання акту прийому - передачі об'єкту між сторонами відповідачем суду не надано. Як і не надано доказів ухиляння позивача від прийому об'єкту та від підписання акту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем його зобов'язань за договором визначених п. п. 3.1. та 6.4.5., оскільки судом встановлено, що об'єкт інвестування був введений в експлуатацію 12.06.2012, відповідно строк виконання відповідачем зобов'язання по передачі об'єкту інвестування інвестору та підписання акту приймання - передачі об'єкту станом на момент звернення позивача до суду сплив.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

За приписами ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше (п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 5 зазначеного закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. Згідно з п. 37 вказаного порядку одним із документом, що підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили , щодо права власності.

Згідно п. 50 вказаного порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних осіб, заявник подає документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі - продажу майнових прав тощо).

Як встановлено судом, п. 5.2. договору, сторонами погоджено, що інвестор має право на вчинення юридично значимих дій щодо об'єкта інвестування з моменту підписання сторонами акти прийому - передачі. Оформлення та реєстрація права власності на об'єкт інвестування здійснюється інвестором самостійно та за власний рахунок. Таким чином, за відсутності акту прийому - передачі об'єкту позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності в порядку визначеному законом, що порушує його права, як інвестора, в тому числі право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій (право власності на них).

Не передання відповідачем позивачу у відповідності до умов договору об'єкту інвестування за актом - приймання передачі свідчить, за переконанням суду, про відсутність, на момент вирішення спору, у позивача документів (доказів) наявності у нього суб'єктивного права власника на об'єкт інвестування, а отже підлягає сумніву, і не визнається іншими особами, в даному випадку відповідачем.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги виконання позивачем в повному обсязі умов договору та неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, залежність права позивача (інвестора) на вчинення юридично - значущих дій щодо об'єкту інвестування (в тому числі реєстрація права власності), позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., а саме: нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Б», площею 11,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «В», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Г», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Д», площею 22, 2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Е», площею 15,2 кв.м. визнаються судом доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., а саме: нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Б», площею 11,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «В», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Г», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Д», площею 22, 2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Е», площею 15,2 кв.м. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем взагалі не надано доказів звернення за такою реєстрацією до зазначеної особи та відмови у вчиненні реєстрації. Крім того, оскарження дій чи бездіяльності органів реєстраційної служби Міністерства юстиції України, після встановлення порушення прав позивача, здійснюється в порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене, у суду відсутні підставі для залучення органів реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві у якості іншого відповідача у справі, оскільки вимоги позивача в цій частині підлягають розглядові в адміністративному суді, а отже провадження у справі в частині даних позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Дана позиція суду підтверджується також викладеним у п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 (із змінами та доповненнями), в якому зазначено, "що необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення, що є предметом спору у справі, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1), право власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., а саме: нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Б», площею 11,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «В», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Г», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Д», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Е», площею 15,2 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙК" (01601, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19. оф. 2; код ЄДРПОУ 31810013; в порядку визначеному законом України «Про виконавче провадження») на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 10 740 (десять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 р.

Суддя Бондаренко Г. П.