Постанова

від 17.09.2015 по справі 910/8183/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. справа№ 910/8183/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

прокуратури - Одуденко А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р.

у справі № 910/8183/14 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майк»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майк» (далі - відповідач) про визнання права власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м. та зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі № 910/8183/14 провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення припинено; визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., а саме: нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Б», площею 11,1 кв.м.; нежитлове приміщення літера «В», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Г», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Д», площею 22,2 кв.м.; нежитлове приміщення літера «Е», площею 15,2 кв.м.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8183/14 від 26.06.2014 р., Заступник прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у позові в частині визнання права власності, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що місцевим судом не було встановлено жодного факту невизнання чи оспорювання відповідачем прав позивача, як власника спірного майна. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_3 був власником об'єкта будівництва, а його право власності оспорює ТОВ «Майк».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/8183/14, а розгляд справи призначено на 23.07.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. розгляд справи було відкладено до 17.09.2015 р.

В засідання суду, призначене на 17.09.2015 р., представники сторін не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.10.2009 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майк» (далі - забудовник) було укладено інвестиційний договір № 24/10-09 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору забудовник зобов'язався організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об'єкту будівництва, здійснити закріплення за інвестором об'єкту інвестування, а також передати інвестору об'єкт інвестування, а інвестор, в свою чергу, зобов'язується здійснити відповідне фінансування об'єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.

Згідно з п. 3.1 договору запланований термін введення об'єкта в експлуатацію - II квартал 2010 року. За умови належного і реального виконання інвестором договору, забудовник передає інвестору об'єкт упродовж 3 (трьох) календарних місяців, що слідуватимуть за днем введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням введення об'єкта в експлуатацію є декларація про готовність об'єкту до експлуатації, оформлена у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням прийому-передачі об'єкта інвестування є акт прийому-передачі.

Як передбачено п. 3.3 договору, характеристика об'єкту інвестування, обраного інвестором за договором, відповідно до проектно-кошторисної документації:

- нежитлове приміщення літера «А» з мансардою, площею 444 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Б», площею 12 кв.м;

- нежитлове приміщення літера «В», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Г», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Д», площею 22 кв.м.;

- нежитлове приміщення літера «Е», площею 15 кв.м. Загальна площа об'єкту інвестування - 537 кв.м.

Вартість одного квадратного метру об'єкту інвестування на дату укладання договору становить 1 000,00 грн Ціна договору на момент укладання договору складає 537 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 107 400,00 грн. Ціна договору не є остаточною та буде остаточно встановлена забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну площу об'єкта інвестування (п. 4.2.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору інвестор сплачує вартість об'єкту інвестування, встановлену п. 4.2.1 - 537 000,00 грн одним єдиним платежем у повному обсязі протягом 5 (п'яти) робочих днів, що слідуватимуть за днем укладання договору.

Відповідно до п. 5.1 договору виключно за умови належного і реального виконання інвестором договору забудовник передає йому об'єкт інвестування упродовж 3 календарних місяців, що слідуватимуть за днем оформлення декларації про введення в експлуатацію об'єкта будівництва.

Інвестор має право на вчинення юридично значимих дій щодо об'єкта інвестування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (5.2 договору).

Як передбачено п. 5.4 договору, оформлення та реєстрація права власності на об'єкт інвестування здійснюється інвестором самостійно та за власний рахунок.

Згідно з п. 6.4.5 договору забудовник зобов'язаний передати інвестору об'єкт інвестування упродовж 3 календарних місяців, що слідуватимуть за днем введення об'єкта будівництва в експлуатацію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 6.4.6 договору забудовник зобов'язаний в день підписання з інвестором акту прийому-передачі надати інвестору документи, які необхідні для оформлення та реєстрації права власності на об'єкт інвестування, а саме: копію оформленого у встановленому законодавством України порядку декларації про прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, підписаний забудовником оригінал акту прийому-передачі, оригінал довідки про повну сплату вартості об'єкту інвестування, а також оригінал технічного паспорту на об'єкт інвестування.

Забудовник вважається таким, що повністю виконав свої зобов'язання за договором з моменту, коли сторони підписали акт прийому-передачі у встановленому договором порядку (п. 7.2 договору).

Як передбачено п. 11.2 договору, інвестор самостійно здійснює оформлення правоустановчих документів на отриманий від забудовника об'єкт інвестування.

Позивач, як інвестор, свої зобов'язання за укладеним договором виконав, що підтверджено довідкою відповідача вих. № 173 від 26.10.2009 р. про виконання ОСОБА_3 в повному обсязі його обов'язків, як інвестора по інвестиційному договору № 24/10-09 від 20.10.2009 р., та про відсутність з боку забудовника претензій до інвестора.

Вбачається, що об'єкт будівництва будівля - літ. «А», будівля літ. - «Б», будівля - літ. «В», будівля - літ. «Г», будівля літ. - «Д», будівля - літ. «Е», які розташовані в АДРЕСА_2, був введений в експлуатацію, що підтверджується декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві 12.06.2012 р. за № КВ 20212096924.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання за договором щодо передачі об'єкта позивачу впродовж трьох місяців після оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., колегія зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем взагалі не надано доказів звернення за такою реєстрацією до зазначеної особи та відмови йому у вчиненні реєстрації.

Крім того, оскарження дій чи бездіяльності органів реєстраційної служби Міністерства юстиції України, після встановлення порушення прав позивача, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 (із змінами та доповненнями) необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення, оскільки такі позовні вимоги підлягають розгляду в адміністративному суді, а отже провадження у справі в частині даних позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на вказані вище об'єкти будівництва, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язання за інвестиційним договором від 20.10.2009 р. щодо передачі позивачу об'єкта інвестування упродовж трьох місяців після оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Однак суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Отже, для пред'явлення вимоги про визнання права власності необхідними умовами є дві безумовні обставини:

1) особа, яка звертається до суду, повинна бути власником майна;

2) це право повинно оспорюватися.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 був власником об'єкта будівництва, а його право власності оспорює ТОВ «Майк».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що право власності на збудоване нерухоме майно було зареєстровано у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказане право у позивача не виникло, а тому положення ст. ст. 331, 392 Цивільного кодексу України судом першої інстанції застосовано безпідставно.

Таким чином, якщо позивач мав на меті оформити у встановленому законодавством порядку право власності на об'єкт будівництва, то він повинен був звернутися в першу чергу у відповідний орган державної виконавчої влади.

Крім того, місцевим господарським судом не було прийнято до уваги, що 24.10.2007 р. між Київською міською радою та ТОВ «Майк» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,0080 га, яка розташована по вул. між Микільсько-Слобідською та просп. Броварським у Дніпровському районі м. Києва.

Разом з тим, рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2013 р. у справі № 910/2132/13, яке набрало законної сили, було задоволено позов прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Майк» та розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 24.10.2007 р. з Київською міською радою та зобов'язано ТОВ «Майк» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,0080 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0090, яка розташована між вул. Микільсько-Слобідською та просп. Броварським у Дніпровському районі м. Києва.

За результатами виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/2132/13 від 15.05.2013 р. про примусове виконання зазначеного судового рішення вказану земельну ділянку було повернуто Київській міській раді, що підтверджується актом державного виконавця від 27.06.2013 р. та постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2013 р.

Таким чином, відсутність у сторін укладеного договору правовстановлюючих документів на землю свідчить про неправомірність визнання за позивачем права власності на нерухоме майно на земельній ділянці територіальної громади м. Києва.

13.11.2013 р. в ході примусового виконання рішень Господарського суду м. Києва від 03.08.2011 р. № 61/139 та від 24.04.2013 р. № 910/4143/13 про стягнення з ТОВ «Майк» 435 млн. грн державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна, а саме: нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Е загальною площею 537 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та оголошено заборону на його відчуження. Крім того, цього ж дня спірні нежитлові приміщення описано і арештовано, про що складено відповідний акт.

Отже, на час постановлення оскаржуваного судового рішення спірне майно перебувало під арештом.

До того ж, за умовами укладеного договору, а саме п. п. 5.4, 11.2, у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем оформлювати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти інвестування.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 26.06.2014 р. у справі № 910/8183/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання права власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м., а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2014 р. у справі № 910/8183/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання права власності на об'єкт будівництва - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 537 кв.м. та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Припинити провадження у справі в частині зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати право власності на нежитлові приміщення.

2. В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (07400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 609 (шістьсот дев'ять),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/8183/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран