Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/2033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/2033/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтімекс", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків про стягнення 45813,25 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтімекс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод Салтівський" про стягнення заборгованості за Договором № 1 транспорттних послуг від 02.01.2014 року в розмірі 42 750, 60 грн., суми, що складає інфляційні збитки в розмірі 2 864, 29 грн., суми, що складає 3% річних від простроченої суми в розмірі 198, 36 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 червня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10 червня 2014 року від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви (вх. № 19160) разом з додатками.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10 червня 2014 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 18747) про залишення позову без розгляду разом з документами.

В судовому засіданні 10 червня 2014 року була оголошена перерва до 11 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2014 року розгляд справи відкладено на 01.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.06.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 22088), в якому відповідач проти позову заперечує, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано до суду первинних документів, які б підтверджували факт надання відповідачу господарських операцій - транспортних послуг.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову слід розуміти певну матеріально - правову вимогу позивача до відповідача.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога.

В обґрунтування свого клопотання, відповідач посилається на те, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/2032/14 за позовом ТОВ "Олтімекс" до Приватного АТ " Хлібзавод Салтівський" про стягнення заборгованості в сумі 188162,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до відповідача вимогу про стягнення заборгованості за договором № 1 від 02.01.2014 року в сумі 37750,60 грн., інфляційні витрати в сумі 2718,04 грн. та 3% річних в сумі 232,56 грн.

В той час, як з позовної заяви та ухвали суду по справі № 922/203/14 вбачається, що ТОВ "Олтімекс" заявило вимогу про стягнення з Приватного АТ "Хлібзавод Салтівський": суми боргу за договором № 0301 від 03.01.2014 року в розмірі 139 962,0грн., інфляційних нарахувань в сумі 15 815,71грн., 3% річних в сумі 918,15грн., витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки справа № 922/2033/14 не є взаємопов'язаною зі справою № 922/2032/14, вимоги за цими позовними заявами виникають з різних правових підстав і тягнуть за собою різні правові наслідки.

Представник позивача в судове засідання 01 липня 2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в повідомленні про дату, час та місце наступного засідання суду від 11.06.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 01 липня 2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

02.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олтимекс» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Хлібзавод «Салтівський» (відповідач) було укладено договір транспортних послуг № 1, у відповідності до умов якого позивач бере на себе зобов`язання перевезти автомобільним транспортом ввірений йому відповідачем вантаж з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій особі, а відповідач зобов`язується сплатити за перевезення позивачем, встановлену даним договором плату.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість перевезення визначається по фактично наданим послугам на підставі актів виконаних робіт, які підписані обома сторонами, у відповідності до замовлень.

Відповідно до п. 4.3 договору всі розрахунки за даним договором здійснюються протягом 14 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Ст. 9 Закону України № 1955-І\/ встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні оформляється міжнародною товарно-транспортною накладною (надалі - СМР).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 183320,60 грн., що підтверджується актами здавання - приймання послуг, в яких зазначена підстава договір № 1 від 02.01.2014 року (наявні в матеріалах справи).

Вищезазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Також, факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підтверджується товарно - транспортними накладними (наявні в матеріалах справи), які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.4.3. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 145570,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 29-35).

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 49), складний сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.06.2014 року становить 37750,60 грн.

Вищезазначений акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором перевезення у нього утворився борг перед позивачем в сумі 37750,60 грн. (основна заборгованість), що стало причиною для звернення останнього до суду.

У своїх заперечення відповідач вказує на те, що позивачем не було надано до суду первинних документів та актів виконаних робіт, що підтверджували б надання позивачем послуг відповідачу згідно договору.

Проте, дані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, складені та підписані обома сторонами у відповідності до п. 4.2 договору та загальна сума наданих позивачем послуг з перевезення за даними актами складає 183320,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортних послуг № 1 від 02.01.2014 року у розмірі 37750,60 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 232,56 грн. 3% річних та 2718,04 грн. суми інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 232,56 грн. та інфляційних витрат в сумі 2718,04 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1827,00 грн. Судовий збір в сумі 2072,01 грн. повертається позивачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", як зайве сплачений.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 520, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод Салтівський» (61153, м. Харків, вул.. Гвардійців Широнінців ,1, п/р 26000000 в ХФ АТ «Укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтімекс» (61100, м. Харків, пр. Садовий, буд. 20, корп. А, кв. 50, п/р 26001474717400 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33412015) 37750,60 грн. суми заборгованості, 2718,04 грн. суми інфляційних витрат, 232,56 грн. суми 3% річних та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.07.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2033/14